... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №2
Традиційно під адміністративною відповідальністю розуміють накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру [1, с. 167]. За доктриною сучасного адміністративного права суб'єктом адміністративної відповідальності може бути фізична особа в стані осудності. 
Таких суб’єктів залежно від особливостей притягнення їх до відповідальності можна розділити на дві групи – загальні та спеціальні суб’єкти. До спеціальних суб’єктів адміністративних правопорушень належать, зокрема, неповнолітні. Саме аналізу особливостей адміністративної відповідальності таких осіб і присвячена ця робота. 
Проблема адміністративної відповідальності неповнолітніх розкривається в наукових працях Г. Аванесова, О. Андрєєва, І. Голосніченка, Є. Додіна, Я. Кондратьєва та інших вчених. Поняття та сутність заходів впливу щодо неповнолітніх на підставі ст. 24-1 КУпАП, підстави й умови їх застосування, місце в системі адміністративно-деліктних стягнень досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як Р.А. Калюжний, Ю.І. Ковальчук, А.Т. Комзюк, О.О.Погрібний, С.Г. Стеценко, О.Л. Чернецький та інші. 
Необхідність виокремлення спеціальних норм щодо адміністративної відповідальності неповнолітніх, якими відповідно до КУпАП є особи віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, обумовлена принципами справедливості й гуманізму, наголошеними, насамперед, у міжнародно-правових актах. Зокрема, у Декларації прав дитини зазначається, що неповнолітні потребують спеціальної охорони, а також спеціального захисту, у зв’язку з їх фізичною та розумовою незрілістю. Суспільство не може висувати до таких осіб аналогічні за своєю суворістю вимоги, як і до дорослих членів. Тому акцентується увага саме на заходах виховно-педагогічного, а не карального характеру. Відтак поряд із адміністративними стягненнями, які застосовуються за вчинення правопорушення до загальних суб’єктів, мають незалежне і самостійне місце заходи впливу, що застосовуються виключно до неповнолітніх правопорушників [2].
Відповідно до ст. 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання [3]. Варто відмітити, що КУпАП не містить поняття цих заходів, а це перешкоджає з’ясуванню їх правової природи. Водночас на підставі розташування заходів впливу саме в розділі «Адміністративні стягнення» КУпАП можна стверджувати, що за своєю правовою природою вони близькі до адміністративних стягнень. Однак варто зазначити, що єдиної точки зору з цього питання в наукових колах немає. Наприклад, Н.М. Крестовська пропонує назвати заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, заходами ювенальної адміністративної відповідальності, оскільки вони можуть бути застосовані виключно до неповнолітніх. 
Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли він дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаявся в ньому. Публічність вибачення при цьому полягає у здійсненні його не тет-а-тет (тобто неповнолітній і потерпілий), а у присутності інших осіб. Застосування цього заходу впливу не спричиняє у суб’єкта проступку стану «адміністративної карності», що існує протягом року після накладення стягнення. 
Більш суворим заходом виховного впливу є попередження , що полягає в усному оголошенні органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені держави осудження неповнолітнього правопорушника і його поведінки. Окрім морально-психологічного впливу на особу правопорушника, попередження своїм наслідком має протокольне відображення, що лягає в основу обліку прийнятих рішень стосовно конкретної особи, а також вжиття подальших заходів профілактичного характеру та накопичення матеріалів для застосування більш суворого впливу. Особі також роз’яснюються наслідки повторного вчинення правопорушення. Постанова судді про оголошення попередження чинна протягом одного року. Захід впливу вважається погашеним, якщо неповнолітній, до якого він був застосований, протягом цього року не вчинив нового правопорушення. Суддя, який застосував захід впливу, може своєю постановою скасувати його до закінчення річного строку у разі зразкової поведінки неповнолітнього, відносно якого цей захід впливу було застосовано.
Догана або сувора догана є заходами морально-психологічного впливу, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування антисуспільної установки. Догана чи сувора догана вважаються більш суворими заходами впливу, порівняно з попередженням, оскільки призводять до офіційного осудження неповнолітнього правопорушника та вчиненого ним діяння органом адміністративної юрисдикції від імені держави. Постанова судді про оголошення суворої догани чинна протягом року. Захід впливу вважається погашеним, якщо протягом цього року неповнолітній не скоїть нового правопорушення. Суддя також може раніше цього терміну скасувати його, якщо поведінка неповнолітнього буде зразковою.
Найбільш суворим та, як показує практика, ефективним заходом впливу є передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють. Цей захід полягає в накладенні на вказаних осіб органом адміністративної юрисдикції зобов'язання з посилення виховного впливу на неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-виховних заходів; роз'яснювальної роботи; систематичного контролю поведінки неповнолітнього та ін. Під особами, що замінюють батьків, розуміються усиновителі, опікуни і піклувальники.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру», «передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, допускається лише за наявності даних про їх здатність забезпечити виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою» [4]. Бажання і згода неповнолітнього при цьому не враховуються. 
Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд педагогічному або трудовому колективу означає накладення органом адміністративної юрисдикції на відповідний колектив (школи, підприємства тощо) з його згоди зобов'язання здійснювати на неповнолітнього виховний вплив і контролювати його поведінку. При цьому орган адміністративної юрисдикції, який розглядає справу про правопорушення неповнолітнього, повинен бути впевнений у можливостях позитивного впливу такого колективу на неповнолітнього правопорушника, що передається під нагляд.
Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд окремим громадянам полягає в накладенні на них обов'язків з виховання піднаглядного і контролю за його поведінкою. Цей захід накладається тільки за згодою громадян, яким передається неповнолітній і які добре зарекомендували себе на педагогічній роботі або в іншій сфері суспільно корисної діяльності.
Недопустиме передання неповнолітнього правопорушника батьку або матері, що позбавлені батьківських прав, а також батькам або іншим особам, що за рівнем культури і характером своєї поведінки не здатні позитивно впливати на нього.
За окремі види адміністративних правопорушень законодавством передбачено притягнення неповнолітніх до відповідальності на загальних підставах. Вичерпний перелік таких проступків подано в ч. 2 ст. 13 КУпАП. При цьому, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, до неповнолітніх (за винятком осіб, які вчинили проступок, передбачений ст. 185 КУпАП) можуть бути застосовані заходи впливу, зазначені в ст. 24-1 КУпАП. 
Враховуючи вищевикладене, можна виокремити деякі особливості, притаманні заходам впливу, що застосовуються до неповнолітніх правопорушників, а саме: вжиття заходів впливу щодо неповнолітніх має насамперед морально-виховну мету, оскільки виправлення і перевиховання неповнолітнього правопорушника можливе і без застосування загальних адміністративних стягнень (крім випадків, передбачених ст. 13 КУпАП); наявність обмеженої деліктоздатності, тобто за окремі правопорушення неповнолітні не можуть притягатися до відповідальності; неповнолітній вік є обставиною, що пом’якшує відповідальність; можливість перекладення відповідальності неповнолітніх правопорушників на інших осіб; застосування заходів впливу щодо неповнолітніх тільки судами (ст. 221 КУпАП); наявність додаткових гарантій при притягненні неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення у формі присутності батьків або осіб, які їх замінюють, чи захисника при проведенні певних процесуальних дій тощо.
Отже, сутність заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх, полягає в системі відносин, які виникають між державними органами (уповноваженими ними особами) та неповнолітніми внаслідок вчинення останніми правопорушень, що виявляється у формі застосування до неповнолітніх санкцій у порядку, передбаченому чинним законодавством, з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових проступків. Водночас чинне законодавство в галузі адміністративної відповідальності не містить норм, які б регламентували правові наслідки застосування заходів впливу (в окремому чи загальному порядку) щодо неповнолітніх правопорушників. Ця правова прогалина сприяє сприйняттю заходів впливу як «разових» заходів, які не призводять до інших несприятливих юридичних наслідків. А це в свою чергу сприяє зниженню рівня ефективності таких заходів впливу. У чинному законодавстві України, яке встановлює систему і порядок застосування заходів впливу на неповнолітніх, наявні численні прогалини та недоліки, які не дозволяють їх якісно реалізовувати на практиці. Зокрема, відсутня вказівка на те, що ці заходи впливу застосовуються як заміна адміністративним стягненням і, що запропонований у ст. 24-1 КУпАП перелік заходів впливу є вичерпним; немає положень, які б пояснювали, скільки заходів впливу можна застосувати до неповнолітнього: один чи декілька; не вказані строки застосування заходів впливу на неповнолітніх тощо. Тому задля підвищення ефективності виховного впливу на неповнолітніх правопорушників, всі ці питання мають бути вирішені в найкоротші строки, адже на сьогоднішній день спостерігається зростання рівня антисуспільної поведінки серед неповнолітніх.
 
Список використаних джерел:
1. Битяк Ю.П. Адміністративне право: підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук. – Х.: Право, 2010. – 624 с.
2. Чернецький О.Л. Шляхи попередження адміністративної деліктності неповнолітніх / О.Л. Чернецький // Юридична наука і практика. – 2011. – № 2. — С. 61-66 
3.  Кодекс України про адміністративні правопорушення: від 07.12.1984р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/80731-10
4. Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. № 2 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/v0002700-06 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Квітень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція