... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 15.12.2011 - Секція №2
Предмет наукових інтересів багатьох вчених з адміністративного права становлять питання, що виникають під час вивчення правових конфліктів і спорів. Дослідженням цих проблем займалися російські науковці такі як А. Зеленцов, Н. Хаманєва, а серед українських дослідників вивчалися – Ю. Педько, Н. Писаренко та В. Сьоміною. 
Спір – це завжди публічне обговорення проблем, які цікавлять учасників, що викликає їх бажання якомога глибше, обгрунтованіше розібратися у питаннях, що обговорюються [1, с. 134]. У теорії адміністративного права існують різні класифікації правових спорів, серед них і публічно-правові спори. Однак, термін «публічно-правовий спір» відсутній у довідниках та енциклопедичній літературі. Серед концепцій адміністративного судочинства в жодній не відображено поняття «публічно-правового спору». Крім того, в законодавстві також відсутнє визначення такої правової категорії, і лише у нормах Кодексу адміністративного судочинства України зазначається, що справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Деякі дослідники вважають, що єдиним критерієм відмежування публічно-правового спору від інших правових спорів є його суб’єктний склад. На думку К.О. Гарагата, для визнання спору публічно-правовим необхідно враховувати не лише суб’єктний склад правовідносин, але і характер правовідносин з яких він виник [2, с. 85-87]. В свою чергу, Н.В. Сухарева зазначає, що участь у відносинах органу з державно-владними повноваженнями наділяє ці відносини публічно-правовим характером [3, с. 52-57]. Сам же спір, що виникає з таких відносин, набуває ознак публічно-правового. 
Виходячи з вищевикладеного, можна стверджувати, що специфіка публічно-правового спору визначається у його суб’єктному складі, підставах виникнення, межах повноважень адміністративного суду. 
Що стосується кола суб’єктів публічно-правового спору, то його обов’язковим учасником є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень. Спираючись на норми Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити, що такий суб’єкт визначено як суб’єкт владних повноважень. В Інформаційному листі Верховного Суду України від 26 грудня 2005 р. вказано, що необхідною і єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є виконання ним владних управлінських функцій, що мають здійснюватися цим суб’єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір [4]. 
Таким чином, суб’єктами владних повноважень виступають: Верховна Рада України як учасник внутрішньо-організаційних відносин, Верховна Рада Автономної Республіки Крим в аналогічних відносинах; Президент України в разі прийняття ним рішень управлінського характеру; Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи виконавчої влади, їх посадові та службові особи; органи місцевого самоврядування, при прийнятті ними рішень, які спрямовані на організацію й упорядкування відносин у межах певної адміністративно-територіальної одиниці і пов’язані з організацією їх діяльності; службовці органів місцевого самоврядування; прокуратура (прокурор) при реалізації повноважень, передбачених у п. 5 ст. 121 Конституції України; інші суб’єкти, якими можуть бути, наприклад, Вища рада юстиції, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, трудові колективи, органи самоорганізації населення, певні об’єднання, що не мають владних повноважень, але в публічно-правовій сфері можуть бути носіями деяких владних функцій [5, с. 47-48]. 
Іншою стороною публічно-правового спору, можуть бути громадяни, організації. З моменту введення в дію КАСУ підприємства, установи і організації (юридичні особи) мають право звертатися до суду у разі порушення їх прав незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) суб’єкта владних повноважень. Разом з тим, публічно-правовий спір може виникати і коли інший суб’єкт владних повноважень звертається до суду, тобто сторонами (і позивачем, і відповідачем) такого спору будуть орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Суб'єктний склад публічно-правового спору, як вважає К.О. Гарагата, може залежати від того, з якого моменту виникає публічно-правовий спір. Якщо припустити, що публічно-правовий спір виникає з моменту звернення до суду з позовною заявою, то суд стає учасником публічно-правових відносин і відповідно входить до суб’єктного складу публічно-правового спору [6, с. 154-157]. Можна погодитися із зазначеною точкою зору, та сказати, що за допомогою адміністративного позову і розгляду цього позову адміністративним судом, особи (фізичні і юридичні) і суб’єкти владних повноважень реалізують своє право на судовий захист. 
Таким чином, на нашу думку, перспективним напрямом дослідження публічно-правового спору у адміністративному судочинстві є з’ясування його суб’єктного складу, оскільки від нього залежить правильний спосіб вирішення такого спору. Так, суб’єктний склад публічно-правового спору складають: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень; особи (фізичні і юридичні) і адміністративний суд. 
 
Список використаних джерел:
1. Ващенко И.В. Общая конфликтология / [И.В. Ващенко, С.И. Гиренко, Р.А. Хамалян]; под. ред. А.Г. Антоновой. – Х., 2000. – 512 с.
2. Гарагата К.О. Публічно-правовий спір: питання доктринального тлумачення / К.О.Гарагата // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами V Міжнар. наук. – практ. конф., Луцьк, 30-31 травня 2008 р. / Уклад. Т.Д.Климчук. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. – 618 с.
3. Сухарева Н.В. Сущность административно-правових споров /Н.В. Сухарева// Юрист. – 1999. - № 10. – С. 52-57.
4. Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами від 26.12.2005 р.: Інформ. лист Верхов. Суду України [Електр. ресурс]. – Режим доступу: // http://www.vasu.gov.ua/
5. Рябченко О.П. Основи адміністративного судочинства в Україні: навч. посіб. / [О.П.Рябченко, В.І. Бутенко, М.М. Ясинок та ін.]. – Суми: Вид-во «МакДен», 2008. – 510 с.
6. Гарагата К.О. Особливості правовідносин між сторонами публічно-правового спору / К.О. Гарагата // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами VI Міжнар. наук. – практ. конф., Луцьк, 29-30 травня 2009 р. / Уклад. Т.Д.Климчук. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2009. – 722 с.
7. Зеленцов А.Б. Административно-правовой спор: теоретико-методологические подходы к исследованию / А.Б. Зеленцов // Правоведение. – 2000. - № 1. – С. 68-79.
8. Кодекс адміністративного судочинства України // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35-36. – Ст. 446. 
 

Коментарі 

 
+7 #1 Володимир Іванович 2011-12-09 00:10 Цитата:
суб’єктами владних повноважень виступають: … прокуратура (прокурор) при реалізації повноважень, передбачених у п. 5 ст. 121 Конституції України

а що п. 5 ст.121 КУ залишився чинним???
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
Квітень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція