...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 23.02.2017 - СЕКЦІЯ №1
Справедливість в останні часи є одним з найпопулярніших слів та навіть лозунгів у сучасному суспільстві, як в Україні так і за її межами. 
У нашій країні слово «справедливість» використовує, наприклад Валентин Наливайченко для назви свого руху (http://www.spravedlyvist.com.ua) [1] та Військово-патріотичне об’єднання учасників АТО (http://spravedlyvist-ato.org.ua) [2]. В інших країнах (наприклад, Турецька Республіка, Російська Федерація) також є партії, об’єднання та рухи з таким найменуванням. І незважаючи на однакову назву таки рухи мають різні і навіть протилежні ідеї та цілі.
Якщо звернутися до історичного розвитку поняття справедливість, то треба констатувати, що ще за античних часів Аристотель стверджував, що міра справедливості є на боці захисників будь-якого політичного устрою [3, с. 8].
На початку 19 століття Дж. Остін зробив висновок, що за своєю сутністю справедливість є поняття відносне та являє собою зразок, в якості якого виступає норма. В такому випадку справедливість – це відповідність конкретних вчинків зразку [4, с. 189]. 
На цей час прихильники В.С. Нерсесянца захищають таку думку, що справедлива організація держави – це така, що ґрунтується на політичної та юридичної рівності всіх громадян [5, с. 53]. 
І хоча в науці до цього часу немає єдиної думки, щодо поняття справедливість, важко погодитися з думкою В.С. Нерсесянца про визначення справедливості через політичну та юридичну рівність громадян, оскільки само суспільство складається з нерівних індивідів. Так нерівність виражається, наприклад, у різному обсязі дієздатності осіб за віком (малолітні, неповнолітні чи доросли особи) чи за життєвими обставинам, що викликані хворобою чи зловживанням спиртними напоями чи наркотичними засобами (обмежено дієздатні чи недієздатні особи). Нерівність осіб з юридичної точки зору може бути виражена також у позбавлені права займати перні посади чи займатися певним видом діяльності, обмежені у свободі, обмежені у виїзді за кордон, тощо.
Але треба погодитися з думкою О.Б. Анікєєва, який говорить, що справедливість, як невід’ємна характеристика відповідності будь-якого явища в закономірностях розвитку суспільства, може бути присутня в усіх соціальних явищах – в релігійних, моральних, політичних, в тому числі – правових [6].
У свою чергу, право – це лише невід’ємна частина справедливості, але не сама справедливість. Визначення справедливості лише як правового явища вірно лише у тому випадку, якщо визнається, що у суспільстві, крім права, немає ніяких інших проявів людської життєдіяльності, що само по собі є невірним та практично неможливим. 
Поза сумнівом, справедливість – це одна з критеріїв правових цінностей та є категорією етичного, соціального та правового характеру, яка виражається у рівності всіх осіб перед законом, відповідності правопорушення і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення. 
Практичний аспект справедливості хотілось би розглянути на конкретній процесуальній ситуації, яка нерідко виникає на практиці. Так зараз у нашій країні непоодинокі є випадки скасування в апеляційному та касаційному порядку рішень судів, ухвалених більш п’яти, а іноді й десяти років назад, рішень, які, не тільки набрали законної сили, а й були виконані сторонами чи на підставі яких (як правовстановлювальних документів) були здійснені цілі ланцюги угод.
Як зрозуміло, на момент оскарження рішення судів, які колись були основою для будь-яких юридичних фактів, зберігаються в архівах та завдяки своєї давності не завжди існують у електронному єдиному реєстрі судових рішень.
Само по собі апеляційне чи касаційне провадження за рішеннями судів, що набрали законної сили значимий час назад, є нелогічним, але, водночас практично можливе й, більш того, нерідко застосовується з метою досягнення штучного перегляду справи, результат якої не влаштовує будь-яку заінтересовану особу. 
Здійснення правового аналізу вказаної ситуації потребує звернення до практики Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово, в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. 
При цьому право на справедливий суд – це право особи, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі [12].
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п.п. 51, 52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії») [7; 8].
Принцип правової визначеності передбачає, що сторони не мають ставити питання про перегляд рішення, яке набрало законної сили, лише з метою досягнути нового слухання справи (Желтяков проти України, заява № 4994/04, 9 червня 2011 р., п. 43) [9]. 
Як вказав Європейський суд у справі Пономарьов проти України, цей принцип зокрема порушується в разі відсутності поваги до процесуальних строків (Пономарьов проти України, заява № 3236/03, 3 квітня 2008, п. 40-41).
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має на увазі одним з основоположних аспектів верховенства права принцип правової визначеності, зокрема дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення у справі «Устименко проти України» (case of Ustimenko v. Ukraine), Заява № 32053/13, від 29 січня 2016 року). 
Українське національне законодавство дійсно не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для оскарження з рішення до вищестоящого суду. Однак така свобода розсуду не може бути необмежена.
Як наголосив Європейський Суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року «право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, … таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності точно так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. …» (п. 40, 41 мотивувальної частини зазначеного рішення) [10].
У справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів… Судова система, в якій існує можливість неодноразового скасування остаточного судового рішення, як це було встановлено у цій справі, не відповідає, як така, принципу правової певності, який становить один з основних елементів верховенства права в сенсі статті 6 § 1 Конвенції» (пункт 72, 77 мотивувальної частини рішення від 06.11.2002) [11].
Таким чином, перегляд будь-якої справи, наприклад, через 10 років після набрання чинності рішенням суду унеможливлює справедливий та об’єктивний процес. 
Відмова у відкритті апеляційного чи касаційного провадження у такому випадку є єдиним вірним та справедливим вирішенням спірної ситуації. 
 
Список використаних джерел:
1. Справедливість: сайт Рух Валентина Наливайченка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.spravedlyvist.com.ua
2. Справедливість: сайт Військово-патріотичне об’єднання учасників АТО [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://spravedlyvist-ato.org.ua
3. Коваль Б.І. Особистість та мир. (Справедливість та закон). – М., 2002. – № 11. – С.8.
4. Дробишевський С.А. Історія політичних і правових вчень / С.А. Дробишевський. – М., 2007. – С. 189.
5. Нерсесянц В.С. Філософія права / В.С. Нерсесянц. – М., 1997. – С. 53.
6. Анікєєва О.Б. Коротко про справедливість в юриспруденції / О.Б. Анікєєва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.proza.ru/2016/07/17/622
7. Справа «Рябих проти Росії», Рішення від 03.12.2003 р.
8. Справа «Брумареску проти Румунії», Рішення від 28.11.1999 р.
9. Справа «Желтяков проти України», Рішення від 09.06.2011 р.
10. Справа «Пономарьов проти України» Рішення від 03.04.2008 р.
11. Справа «Совтрансавто-Холдинг проти України» Рішення від 02.10.2003 р.
12. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. // Урядовий кур’єр від 17.11.2010. – № 215. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція