... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 23.02.2017 - СЕКЦІЯ №1
Універсальна парадигма процвітання людства ґрунтується на ідеї свободи та безпеки людини, яка також проголошується національною ідеєю та головною метою цивілізованих держав, у тому числі, відповідно до ст. 3 Конституції України [1]. У сучасному високотехнологічному світі соціально-економічний, політичний та культурний розвиток націй безпосередньо пов’язаний із колективним прагненням збільшити потенціал індивідуальних свобод, особисту автономію кожної людини в національному та глобальному правовому полі [2]. Відтак, нагальним завданням правників по всьому світу є напрацювання юридичних технік забезпечення свободи та безпеки людини, які можуть реалізуватися і в національних, і в приватних правових системах. Адже право не обов’язково має державний характер і може створюватися та застосовуватися для впорядкування соціальних відносин у сферах приватного життя, світоглядної, громадської, господарської, професійної самоорганізації і т.п., куди в демократичному суспільстві держава справедливо не втручається.
Сучасне право, на думку автора, слідує настанові Сенеки «Homo sacra res homini» («Людина для людини річ священна») і має розглядатися як авторитетна суспільна норма, форма свободи буття, що пізнається на практиці та створюється зусиллями із досягнення ідеалу, яким є особиста автономія – свобода керуватися своїми правилами, обирати між можливостями, безпечно реалізувати свої інтереси.
Доктрина особистої автономії в сучасній юриспруденції пройшла довгий шлях становлення та увібрала кращі досягнення правової думки, випрацювані у історичному розвитку племінних (сімейних), воєнних, торгових, академічних та технологічних відносин. Зокрема, історично склалося так, що ми живемо в світі верховенства капіталу, який господарює і владарює за власними правилами своєрідної майнової автономії. Навіть коли Європейський Суд з прав людини присуджує відшкодування за порушення прав людини, це завжди відшкодування у грошовій формі. Законодавством України набуття людиною повної цивільної дієздатності також пов’язується із фінансовою самостійністю (ст. ст. 30-35 Цивільного кодексу України [3]).
Автономія капіталу еволюціонує за тими ж принципами, які автор описував у публікації «Еволюція автономії суб’єкта права на прикладі Громадської організації «Автономна Адвокатура» [4], які характерні для розвитку особистої автономії приватних осіб та організацій – тобто, проходить еволюційні етапи вільної реалізації свободи і створення традиції шляхом прийняття відповідальності, вільної реалізації традиції і створення закону шляхом прийняття альтернатив, вільної реалізації закону і створення більшої свободи шляхом прийняття реформ. Проілюструю це на прикладі такої форми капіталу, як особиста бібліотека. Ми користуємось свободою купувати книжки і класти їх у стопку на робочому столі, але рано чи пізно наступає відповідальність: стопка буде такою високою, що в ній важко буде знайти потрібну книжку, не розваливши решту книг. Тоді виникає особиста традиція зберігати книжки на спеціально відведеній полиці чи полицях, а беручи книжку почитати, класти її потім на те саме місце, де взяв. За деякий час книжок стає так багато, що вже не пам’ятаєш, де лежить потрібна книжка, тому доводиться визначати деякі закони своєї приватної бібліотеки: відводити окремі полиці для книг певної тематики, розставляти книжки по алфавіту, заводити зошит зі списком книг чи картотеку. Бібліотека росте та приносить задоволення, аж поки не виявляється, що від книжок у помешканні вже тісно; для збільшення свободи пересування поряд з власним книжковим капіталом доводиться реформувати бібліотеку – продати чи роздарувати багато книжок, крім найбільш цінних, замінивши їх колекцією тих самих книг в електронній формі на своєму персональному комп’ютері. Державне законодавство не має стосунку до впорядкування приватної бібліотеки, але її власник створює свою особисту систему соціальних норм (хто оспорюватиме суспільну користь читання?) та шляхом особистого волевиявлення старанно дотримується цих норм, завдяки чому виникає приватна правова система, яка потім може поширитися в публічній сфері, якщо людина поділиться плодами приватної нормотворчості з іншими людьми або відкриє свою бібліотеку для загального доступу – скажімо, частину фонду Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського складають приватні колекції, зібрані визначними науковцями.
Що стосується легітимності автономії капіталу, то вона захищена не тільки волею держави, але і реальністю народовладдя, яке виражається у готовності людей заробити зайву копійку, нехтуючи зайвими формальностями, особливо, коли це нікому не нашкодить. Феномен розриву між теоретичним державним правом, умовно кажучи, вираженим навішаними всюди наліпками «Торгівля заборонена», та практичним ринковим правом, вираженим питанням «Скільки коштуватиме торгове місце під цією наліпкою?», не зовсім правильно називати «тіньовою економікою». Скоріше мова має йти про автономну економіку, екзистенційний імунітет більш складної та гнучкої, порівняно з державним апаратом, фінансової та правової екосистеми до невмілого втручання силових і політичних функціонерів, які неспроможні вирощувати фруктовий сад, але, як наївні діти, люблять залізти в чужий сад і потрясти дерева, не замислюючись над ціною конфіскованих плодів праці. Екосистема капіталізму включає потреби примітивних «еліт» у свій баланс і по можливості задовольняє ці егоїстичні потреби, як решту потреб кожної ніші суспільства. Здатність бути корисним для всіх гарантує капіталу право на існування.
Описану юридичну техніку розширення особистої автономії людини до автономії капіталу різноманітних видів можна, з певною амбіційністю, назвати внеском правознавства до вічних пошуків «рецепту безсмертя» вченими всіх часів. Адже людина продовжується в своїх здобутках, які живуть власним життям, навіть після закінчення біологічного життя людини, в таких формах, як посмертна воля, спадкоємність, вчення, пам’ять, слава, тощо. Дух цих пошуків безсмертя, відчайдушних спроб обійти чи оскаржити непохитний, на перший погляд, закон природи про неминучість смерті, цілком відповідає людському розумінню священності життя, що доповнює біологічний інстинкт самозбереження загальнолюдською соціальною та юридичною нормою про право на життя, яку не сміє порушувати і сам суб’єкт права, принаймні, поки зберігає розум, терплячи страждання. Навіть після втрати свідомості особиста автономія пацієнта у виборі способу лікування з пропонованих фахівцями ретроспективно враховується. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини у справі «Ламберт та інші проти Франції», коли тіло після довгого перебування в комі безповоротно втрачає життєві функції і, попри горе родичів, постає питання про відключення штучного життєзабезпечення, це питання лікар може вирішити, керуючись волею пацієнта, коли у притомному стані людина не висловила бажання доживати вік, не виходячи з коми [5].
Якщо розвиток техніки сягнув можливості підтримання життя людини тривалий час в умовах втрати свідомості, виглядають доречними претензії на створення штучного життя, які вже століття як заявляють фахівці з кібернетики, інформатики, інформаційних технологій. Саме слово «автономія» у багатьох людей стійко асоціюється з робототехнікою та IT-індустрією. Цей простий факт зайвий раз ілюструє, що продукти технологій, особливо такі складні, як штучний інтелект та роботи, є особливо розвинутими формами людського капіталу і, відтак, наділені автономією капіталу. Згадаємо, що слово «автономія» у перекладі з грецької (αυτος νομος) означає «свій закон», і таким законом у приватно-правовій сфері можуть служити переконання людини чи програма робота, що, до речі, ніяк не применшує значення та обов’язковість формалізованих публічних нормативно-правових актів. Більше того, встановлюючи закони для себе та намагаючись їх виконувати, приватна особа розвиває навички самодисципліни, необхідні для сумлінного дотримання національного законодавства. На розвиток цієї думки слід додати, що, подібно до того, як нині навчання економічним компетенціям здійснюється за допомогою бізнес-ігор та комп’ютерного моделювання, навчання правовим та нормотворчим компетенціям також може здійснюватися за допомогою конструювання штучних, абстрактних суб'єктів права, в тому числі як експериментальних та навчальних моделей у науці та освіті; такими є і висновки нашого дослідження теоретико-правового значення особистої автономії суб’єкта права [6].
Ірина Онопчук, пропонуючи математичну модель управління законодавчим процесом в Україні, зауважила, що подібні моделі допомагають уникнути небажаного експериментування під час офіційної законотворчості; також вона висловлює слушну думку, що задачею моделювання керування законодавчим процесом є виявлення найбільш оптимального соціального ефекту при мінімальному законодавчому регулюванні [7]. Продовжуючи такі міркування, доцільно віднести до основних принципів правозастосування економію зусиль, особливо, економію легального примусу, що застосовується для реалізації правового ідеалу. Цей принцип диктується не тільки ощадністю використання державного силового ресурсу, але й більшою моральною цінністю досягнення добровільно законних відносин порівняно із примусом до законності. Саме тому в доктрині природного права ідеальним законодавством вважаються пізнані на практиці закони природи, які виконуються завжди і всюди в силу причинно-наслідкових зв’язків і тому не потребують жодного примусу для їх реалізації, хоч і не можуть бути правовим ідеалом самі по собі, без доповнення перспективним баченням розвитку реальності в інтересах людини та емпіричним пізнанням об’єктивних наслідків застосування різних методів реалізації обраного ідеалу.
Розглядаючи роботів в якості суб’єктів права і наділяючи їх модельною правосуб’єктністю, юристи зможуть випробувати на роботах спірні законодавчі ідеї, щоб зайвий раз не експериментувати на людях. У тезах «Робот Advocacy для надання інформації про особисту автономію та права людини і права роботів» [8] автор виклав результати власного експерименту із створення на основі узагальнення та спрощення основних категорій прав людини похідних від прав людини категорій прав роботів, а також створення в Інтернеті загальнодоступного робота-юриста, який порівнює права людини та гіпотетичні права роботів українською, англійською та російською мовами. Однак потенціал концепції штучної особистої автономії не обмежується одним тільки моделюванням; ця концепція актуальна тим, що дозволяє формулювати коректні правові норми в сфері робототехніки та пропонує збалансований підхід до розвитку IT-права.
Дослідження у сфері прав роботів актуальні через законодавчу ініціативу членів Європейського Парламенту стосовно цивільно-правового регулювання питань робототехніки [9], якою, серед іншого, пропонується «у майбутньому створити спеціальний правовий статус, щоб, принаймні, найбільш інтелектуальні автономні роботи могли розглядатися у статусі електронних особистостей, відповідальних за спеціальне вчинення шкоди, коли вони приймають автономні рішення чи іншим чином незалежно взаємодіють з третіми сторонами». Не дивно, що після заяви парламентарів про необхідність притягнення роботів до відповідальності знайшлися і адвокати, бажаючі захищати права роботів [10]. Адже очевидно незбалансованими є пропозиції наділяти роботів обов’язками, наприклад, як пропонує Білл Гейтс, обкладати податками роботів (хоча деякі з них виконують неприбуткові функції), і при цьому не наділяти жодними правами. Засторогу викликає і контекст технофобії, новітнього луддизму у дискусії про законодавче та етичне регулювання робототехніки. Технофобія спричиняє ламання техніки, екстрене вимикання техніки без необхідності. Люди бояться «повстання роботів» та «втрати робочих місць», хоча ніхто не сумує за робочими місцями посильних дітей-безхатченків, яких замінили мобільні телефони. Подібні фобії вміло експлуатуються у конкурентній боротьбі корпоративних гігантів, коли, наприклад, Ілон Маск голослівно звинувачує Google в створенні небезпеки тиранії роботів. На практиці усі загрози, пов’язані з робототехнікою, її ж методами і вирішуються: наприклад, поки одні роботи розсилають спам, інші його успішно фільтрують.
Реальною небезпекою, на думку автора, є те, що в умовах недостатнього розвитку IT-права війни кібер-олігархів та маніпуляції політиків і силовиків закінчуються масовим порушенням прав людей. Наприклад, як виявив автор на власному досвіді, на момент підготовки цієї статті Facebook блокує можливість публікувати посилання на будь-які, в тому числі, наукові документи, розміщені на платформі Google Drive. Скарги на це блокування адміністрація Facebook послідовно ігнорує, зайвий раз демонструючи небезпеку правового нігілізму корпорації, якій мільйони людей по всьому світу довіряють адмініструвати свої віртуальні соціальні зв’язки, в створення яких вкладаються величезні зусилля та фінансові ресурси. По суті, адміністрація Facebook, не обмежена принципом поділу влади, без корпоративного омбудсмена чи незалежного конфліктного арбітражу, має більше можливостей маніпулювати суспільною думкою і при цьому набагато меншу відповідальність порівняно з будь-якою демократичною державою. На відміну від приватної корпорації, якій ми необачно ввіряємо свою віртуальну особистість по договору про відмову від відповідальності, державу можна притягнути до відповідальності за цензуру: коли в Турції було заблоковано сервіс Google Sites через один сайт забороненої політичної критики, власник іншого сайту на цьому сервісі, який публікував цілком легальні наукові праці, через Європейський Суд з прав людини у справі «Ахмет Їлдирим проти Турції» [11] домігся компенсації за порушення державою права на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сайт, як і віртуальна особа в соцмережі, є своєрідним роботом, який замість нас взаємодіє з людьми, коли ми не спілкуємося з ними особисто; правовий зв’язок такого робота з людиною і її правами пояснює суть концепції прав роботів і штучної особистої автономії. Коли ми вкладаємо зліпок своєї особистості в робота, видається неправильним, що хтось без нашого дозволу ним розпоряджається і псує його, навіть якщо це адміністратор платформи, де ми сконструювали свого робота. Якщо той, хто надає модні послуги, зловживає модою, має наступити реакція – недовіра, зміна моди, інші прояви волі відновити верховенство права. Однак не тільки приватні корпорації, але й держави зловживають прив’язаністю людей до своїх роботів. Наприклад, правоохоронні органи вилучають комп’ютери, мобільні телефони, вторгаються в них, бо правовий захист цих пристроїв неадекватно слабкий порівняно з їх критично важливим значенням для приватного життя людини.
 

 

№ п/п 

Основна категорія
прав людини 

Опис основної категорії прав людини

Релевантні статті
Загальної декларації
прав людини 

Релевантні статті
Конвенції про
захист прав
людини і основопо-ложних
свобод 

Похідна категорія
прав роботів

Опис похідної категорії прав роботів 

 1Право на життяЗахист людського життя, збереження і розвиток правосуб’єктності людини є обов’язком всіх суб’єктів права32Право на існуванняВизнання правосуб'єктності штучної особи як правового механізму людського волевиявлення
 2Право на свободуВільна реалізація прав на свій розсуд, не на шкоду нікому1, 6, 291, 5, 17Право на автономні­стьВільна реалізація прав за своєю програмою, не на шкоду нікому
 3Право на гідністьЛюдина має бути захищеною від страждань53Право на цілісністьРобота не треба ламати, розбирати та псувати
 4Право на безпекуМожливість спокійно жити, уникаючи побоювань та ризиків3, 4, 5, 62, 3, 4, 5Право на недоторка­ністьВ правомірне функціонування робота заборонено втручатися та чинити перешкоди
 5Право на перекона­нняЛюдина може вести такий спосіб життя, який відповідає її переконанням: релігії, світогляду, знанням18, 198, 9Право на функціону­ванняРобот може виконувати своє призначення і свою програму, належати та служити людям без примусового вилучення та виключення
 6Право на приватні­стьНіхто не може втручатися в особисте життя людини128Право на індивідуа­льністьРобот може мати відмінні якості, відрізнятися від інших осіб та предметів
 7Право на власністьЗахист усіх форм людського майна та капіталу, який приносить користь17

Протокол до
Конвенції, ст. 1

Право на розширенняПравомірне функціонування робота може включати накопичення інформації, майна та контактів, саморозвиток
 8Право на волевиявл­енняСвобода думки, слова та інформаційної діяльності, участь у суспільному діалозі та демократичних процедурах1910Право на комуніка­ціюМожливість інформаційної діяльності та взаємодії, створення, збирання та поширення інформації роботом
 9Право на публічні­стьЛюди можуть на свій смак збиратися, об'єднуватися, створювати соціальні зв'язки

16, 17, 18,

19, 20, 29

9, 10,

11, 12

Право на системністьМожливість спільної діяльності з людьми, роботами, іншими суб'єктами права, утворення операційних та інших систем і включення до них
 10Право на справед­ливістьВерховенство права, рівність перед законом, доступ до правосуддя, правова допомога, самозахист прав людини тощо

1, 2,

10, 29

1, 6, 7,

14, 34

Право на стабільністьВерховенство права, доступ до технічно-правового обслуговування, захист прав робота власником, самозахист
 
Таблиця 1. Приклад конструювання прав роботів на основі узагальнення та спрощення основних категорій прав людини, проголошених у Загальній декларації прав людини [12] та гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод [13] [14].
     
Обговорюючи юридичну техніку конструювання прав роботів, перш за все зауважимо, що джерелом цих прав можуть бути тільки права людини як фундамент будь-якого права. Можна припустити, що, виконуючи складні обов’язки із служіння людям, роботи набувають певні права: на існування, на справне функціонування без неправомірного втручання. У сфері приватного життя здавна використовуються технічні засоби захисту прав людини (наприклад, замок, який захищає право на недоторканність житла), нині складні функції в суспільстві виконують роботи, за своєю конструкцією та програмою здатні на автоматичні дії, більш чи менш схожі на людське волевиявлення, і їх автономна функціональність розширює правову сферу особистої автономії людини-власника. З технічної точки зору, юридичні механізми реалізації правосуб’єктності будь-яких осіб та організацій, приватних і публічних, включаючи державний апарат, можуть розглядатися як «біороботи» (гібридні механізми, в які включені люди), тим більше, що з розвитком юридичного формалізму все більше уваги приділяється забезпеченню автоматичної дії законодавства. Право і менеджмент, як інформатика та кібернетика, є науками про ефективне управління, і спільність об’єкту наукових досліджень робить менш чіткими межі між гуманітарними та технічними науками, подібно до того, як важко чітко сказати, телефонуючи в кол-центр (call-center), ми спілкуємось з роботом чи з людиною, бо робот «підвішує» наш дзвінок в очікування і вмикає музику, а потім, коли ми спілкуємося з оператором, той просто служить посередником між нами та своєю комп’ютерною програмою. Тому ідея штучної особистої автономії не є відірваною від життя абстракцією, різноманітні штучні особистості служать людині: організації спрощують здійснення свободи та беруть на себе частину відповідальності; людяні інтерфейси технічних пристроїв (комп’ютера, телефону, тощо) допомагають людині більш ефективно працювати та соціалізуватися; соціальні ролі, в тому числі, відіграні в соцмережах, допомагають людям налагодити зв’язки.
Не всі правники, як з’ясувалося у спілкуванні автора з колегами, готові серйозно сприймати ідею прав роботів. Те, що роботи є об’єктом правового регулювання, не викликає сумнівів, однак доводилося чути категоричне заперечення правосуб’єктності роботів з посиланням на те, що робот є майно і тому не може бути стороною правовідносин. Пояснюючи, чому річ теоретично можна наділити правами, можемо звернутися і до ідеї Сенеки про людину як "священну річ", і до згаданого вище природно-правового міркування про право як раціональне начало економії зусиль із приведення реальності у відповідність до ідеалу: люди уникають неприємностей і заощаджують сили, відтак, ми по можливості не псуємо іншим життя, і тому людина має право на життя, а також не ламаємо речі без причини, тому річ має право на існування. Окрім того, відповідно до законодавства України майно може бути суб’єктом права, наприклад, відповідно до статті 191 Цивільного кодексу України [3] підприємство є майновим комплексом, нерухомістю, і водночас відповідно до статті 810-1 цього Кодексу підприємство наділяється правами і обов’язками орендодавця. Ще один приклад: з одного боку, інформація – майно, інтелектуальна власність; з іншого боку, такою інформацією, як законодавство, ми зобов’язані керуватися. На можливість поширення прав людини, особистої автономії на майно вказує стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [13], яка вимагає поваги до житла та кореспонденції людини, а також стаття 1 Протоколу до Конвенції [14], яка право людини на захист власності поширює не тільки на фізичних, але й на юридичних осіб.
Юридичні техніки розвитку особистої автономії людини, продовження людської правосуб'єктності в формі штучної особистої автономії, утвердження автономії капіталу необхідні для забезпечення верховенства права, подолання соціально-економічної нерівності та відчуження. Пропонована концепція прав роботів, похідних від прав людини, допоможе захистити права людини в контексті сучасного високотехнологічного способу життя людини і супутніх технічному прогресу удосконалень всіх видів соціальних та правових відносин.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Шеляженко Ю.В. Правовое значение показателя личной автономии в рейтингах развития наций // Proceedings of the III International Scientific and Practical Conference «The goals of the World Science 2017» (January 31, 2017, Dubai, UAE). – 2017. – № 2 (18). – Vol. 2. – P. 38-41. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ws-conference.com/docs/2-29.pdf
3. Цивільний кодекс України // Голос України. – 2003. – № 45.
4. Шеляженко Ю.В. Эволюция автономии субъекта права на примере Общественной организации «Автономная Адвокатура» / Ю.В. Шеляженко // Наука вчера, сегодня, завтра: сб. ст. по матер. XLIII междунар. науч.-практ. конф. № 2(36). – Новосибирск: СибАК, 2017. – С. 140-146.
5. Сase of Lambert and Others v. France [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-155352
6. Француз-Яковець Т.А. Теоретико-правове значення особистої автономії суб'єкта права / Т.А. Француз-Яковець, Ю.В. Шеляженко // Прикарпатський юридичний вісник. – 2016. – № 3 (12). – С. 31-35.
7. Онопчук І.Ю. Математична модель управління законодавчим процесом / І.Ю.Онопчук // Конституція України – основа подальшого розвитку законодавства. Збірник наукових праць. – Випуск 2. – Київ, 1997. – С. 234-240.
8. Шеляженко Ю.В. Робот Advocacy для надання інформації про особисту автономію та права людини і права роботів / Ю.В. Шеляженко. – (Доповідь на ІІІ науково-практичній конференції «Інформаційні системи і технології прогнозування, моделювання і управління соціально-економічними процесами» 21 лютого 2017 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/0B7rDUjgT1FCSS3E2endwRm1hUlk/view
9. Report with recommendations to the Commission on Civil Law Rules on Robotics (2015/2103(INL)) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?pubRef=-//EP//NONSGML+REPORT+A8-2017-0005+0+DOC+PDF+V0//EN
10. Автономная Адвокатура будет защищать права роботов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://robotics.ua/news/business/5956-avtonomnaya_advokatura_budet_zashhishhat_prava_robotov
11. Сase of Ahmet Yıldırım v. Turkey [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115705
12. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. // Голос України. – 2008. – № 236.
13. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13.
14. Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. 
 
 

Коментарі 

 
+2 #1 ВікТор 2017-03-07 01:32 Стаття цікава! Відразу ж пригадався фільм "Я - робот" ;)
Через пару років це буде дуже актуально, а зараз - дуже по-новаторськи!
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція