... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 13.04.2017 - СЕКЦІЯ №7
У ст. 62 Конституції УНР від 29.04.1918 року передбачалися адміністративні суди як окремий вид судочинства. Концепція адміністративної юстиції як знаряддя європейського типу, спрямоване на захист прав громадян, розроблялося у доктринальних положеннях Уряду УНР в екзилі.
Так, у Загальній доповіді щодо адміністративної юстиції надано теоретичне обґрунтування низької ефективності внутрішньовідомчого контролю і, навпаки, перспективність захисту прав осіб в адміністративних судах. Звертається увага на дух урядничої солідарності, дисципліни, послуху і ієрархічної підлеглості, що панує в апараті управління. Часто-густо оскаржені розпорядження, постанови чи дії випливають з наказів і вказівок якраз тієї інстанції, яка мусить цю скаргу розглядати. Отже, по суті вищі органи управління бувають суддями у власній справі, в якій вони вже раніше висловили певну думку. Зрозуміло, що в таких умовах важко сподіватися правильного і справедливого рішення [1, с.383]. За таких умов, виходячи з практики Західної Європи, ефективним способом захисту прав осіб може бути здебільшого судова перевірки актів влади [1, с. 384].
Впровадження адміністративної юстиції не виключає можливості скарги за порядком адміністративно-інстанційним, оскільки це не заборонено спеціальною нормою в даному законі. Тому закон про Суди в адміністративних справах встановлює для позивача право вибору між скаргою за порядком адміністративно-інстанційним і позовом адміністративним. Звернення до першого шляху захисту своїх прав і інтересів не закриває для покривдженого можливості використати другий. Ідучи за прикладом Західної Європи, закон надає покривдженому право заперечити остаточну ухвалу вищої адміністративної інстанції шляхом адміністративного позову у відповідному Адміністративному Суді [1, с. 455].
Але попереднє звернення покривдженого зі скаргою до відповідного органу управління не повинно загрожувати йому безконечною тяганиною. Для цього треба впровадити правило, яке б, з одного боку, змушувало цей орган не зволікати з розглядом скарги, а з другого, давало б можливість покривдженому в випадку такого зволікання звернутися до інших засобів охорони своїх прав і інтересів. Передбачено право покривдженого вчинити адміністративний позов в Адміністративному Суді, якщо орган управління протягом 12 тижнів буде зволікати з вирішенням його скарги [1, с. 455-456].
Само собою розуміється, що не можна одну й ту саму справу розглядати одночасно і адміністративним, і судовим шляхом. Тому звернення до суду з позовом, що дублює адміністративну скаргу, припиняє розгляд останньої [1, с. 456].
Схвалена позиція, що акти органів вищої влади в державі повинні оскаржуватися безпосередньо до Найвищого адміністративного суду [1, с. 457].
Автори закону про Суди в адміністративних справах несхвально ставляться до монополії адвокатів на представництво у суді, як це згодом було запроваджено в Україні внаслідок конституційної реформи 2016 року [2]. Так, автори вказали, що питання про заступництво в Суді адміністративному розв’язується на практиці по-різному. В одних державах, наприклад, Франція, Англія, Австрія, сторона мусить провадити справу в суді Адміністративному тільки через адвоката. В інших, наприклад, Пруссія, може робити це й сама. Але навіть там, де заступництво адвокатське є необхідним, бувають виключення. Наприклад: у Франції справи виборчі, податкові, пенсійні та про перевищення влади можна вести без участі адвоката. Впроваджувати в УНР обов’язкове адвокатське заступництво в спорах адміністративних зараз, коли його нема і в справах цивільних – неможливо. Насамперед, не вистачило б адвокатів. По-друге, при загальному зубожінні це багатьох позбавило б можливості звернення до Суду – нічим би було платити адвокатові. Тому хоч обов’язкове адвокатське заступництво в Суді взагалі, а в Адміністративному зокрема, має свої добрі сторони, на перших порах доводиться від нього відмовитися. В адміністративних позовах небезпека цього до певної міри паралізується обмеженням в адміністративному процесі принципу диспозитивності в чинностях сторін і збільшенням ініціативи Суду. Тому закон встановлює, що сторони, котрі є особами приватними, можуть виступати в Суді Адміністративному особисто або через своїх представників [1, с. 460].
Запропоновано замалий строк звернення з позовом до суду – 2 місяці. Досвід України, де такий строк встановлений у 6 місяців, свідчить, що і такий строк є недостатнім. При цьому, строк звернення до цивільного суду складає 3 роки (36 місяців), тобто виходить, що у цивільному суді права громадян захищені краще, ніж в адміністративному.
Невдало вирішується питання щодо прийняття позовних заяв, підготовлених з помилками. Припускається, що така позовна заява повинна бути повернена [1, с. 465]. Видається, що у поточному українському законодавстві це питання вирішено краще: спочатку вказуються помилки та надається час на усунення (залишення позовної заяви без руху), і тільки у випадку їх неусунення у встановлений термін – заява повертається. Правда, у статті 45 закону УНР також передбачений інститут залишення позовної заяви без руху, але за обмеженим колом підстав [1, с. 355]. Натомість поточний український порядок був запроваджений на підставі накопиченого досвіду.
Отже, документи УНР мають велике значення як теоретичне надбання.
 
Список використаних джерел:
1. Адміністративне право і процес УНР в екзилі: невідома правнича спадщина України / Укладачі: І.С. Гриценко, В.М. Бевзенко, С.О. Коваль та ін.; за загальн. ред. д.ю.н., проф. І.С.Гриценка. – К.: Дакор, 2015. – 500 с.
2. Бєлкін Л. Адвокатська монополія автоматично не настане, або Про деякі проблеми запровадження виключного представництва адвокатів в суді / Л. Бєлкін // Юридична газета online: Електронне професійне юридичне видання [Електронний ресурс]. – 29.12.2016 р. – Режим доступу: http://yur-gazeta.com/publications/practice/inshe/advokatska-monopoliya-avtomatichno-ne-nastane.html 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Травень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція