... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 13.04.2017 - СЕКЦІЯ №7
Основні ідеї судоустрою УНР викладені у Конституції УНР від 29.04.1918 року – у розділі VI «Суд Української Народної Республіки». Зокрема, у документі встановлені основні положення: суд в УНР одбувається іменем її (ст. 60); розгляд справ в суді має бути прилюдним і усним (ст. 61); судова влада в рамках цивільного, карного і адміністраційного законодавства здійснюється виключно судовими установами (ст. 62); судових вирішень не можуть змінити ні законодатні, ні адміністраційні органи влади (ст. 63).
На жаль, на теренах України УНР не протрималася історично довго, зазнавши поразки у боротьбі з окупаційними московсько-більшовицькими військами. Внаслідок цього з 1920 року Уряд УНР продовжував свою діяльність в еміграції на території Польщі – в екзилі. Тобто, на території Польщі продовжувала існувати легітимна українська державна влада, що отримала назву «Державний центр УНР в екзилі». Спочатку його очолював С. Петлюра, який разом із більшістю членів уряду переїхав до Варшави, а у 1925 році разом із заступником голови уряду В. Прокоповичем прибув на постійне місце проживання до Парижа. У Варшаві приміщення колишнього посла УНР у Польщі разом з родиною продовжував займати Голова Ради Міністрів УНР А. Лівицький. Тут же проживали Міністр військових справ В. Сальський, державний контролер і Голова Українського Центрального Комітету М. Ковальський, останній посол УНР у Варшаві Л. Михайлів та інші. У 1920-30-ті роки ДЦ УНР успішно співпрацював із Лігою Націй і доклав чимало зусиль для збереження на світовому рівні національного імені «українці», демонстрував національну та етнічну самобутність українців. Рішуче виступав проти теорії органічної єдності українців і росіян [1, с. 14].
Одним з напрямків діяльності Уряду УНР в екзилі є підготовка до усунення з України більшовицького режиму і створення після цього в Україні сучасної влади європейського типу. Наприклад, у доповіді до проекту Тимчасового судоустрою УНР вказано, що чинне в радянській Україні Положення про судоустрій УСРР в багатьох відношеннях не відповідає засадам нормальної організації органів судової влади, що її впроваджено в усіх культурних країнах. Однак негайної ліквідації цього судоустрою домогтися буде важко, тому потрібно швидке внесення змін у чинне Положення [1, с. 269]. У доповіді до проекту Тимчасового судоустрою УНР запропонована низка змін, які повинні бути внесені до Положення про судоустрій УСРР. Серед них:
1. Мусить бути викреслено покликання на цілі, яким служить Суд в УСРР, бо вони суттєво суперечать завданням Суду в УНР, де він, як і в кожній культурній державі, мусить бути опорою правного ладу, а не засобом охорони диктатури пролетаріату і панування комуністичної партії [1, с. 270].
2. Потрібно тимчасово зберегти інститут народних засідателів, при чому не тільки зберегти в кримінальних справах, але й запровадити у цивільних справах [1, с. 271].
3. Запровадити апеляційний перегляд справ, якого не існує (не існувало) в УСРР [1, с. 272].
4. Діяльність прокуратури у суді повинна зосереджуватися на захистові прав приватних осіб [1, с. 273]. До речі, це питання не вирішено і в сучасній Україні – прокуратура займається, переважно, захистом інтересів держави і кланів, а не інтересів громадян.
5. Повинна бути забезпечена незалежність системи судів, їх аполітичність, запроваджена категорична заборона будь-якого органу виконавчої влади втручатися у діяльність судів. Повинна бути викреслена норма про можливість Міністра юстиції ревізувати рішення судів [1, с. 277].
6. Повинна бути проведена ретельна перевірка суддів, що співчували радянському ладу, були комуністами, кандидатами до комуністичної партії, комсомольцями, суддями воєнних трибуналів Червоної армії, – на предмет їх здатності бути суддями УНР. Не може бути жодних сумнівів, що не можуть стати суддями УНР особи, що служили в ЧК та ДПУ [1, с. 271].
Варто зазначити, що після проголошення незалежності сучасна Україна не здійснила такої перевірки (люстрації), в результаті чого утворилася система панування пострадянської номенклатури з усіма вадами радянського управління.
7. Після завершення вказаної перевірки повинна бути забезпечена незмінюваність суддів [1, с. 292-293].
8. Обов’язковою вимогою до судді є наявність у нього вищої юридичної освіти [1, с. 293].
9. На посади суддів Найвищого Суду можуть претендувати Голови Округових судів чи їх заступники, професори правничих наук, адвокати [1, с.302-303].
10. Ставити дійсність засідань Пленуму Найвищого Суду в залежність від присутності на ньому Генерального Прокурора Республіки не уявляється доцільним. Крім того, ця присутність, навпаки, повинна розцінюватися як вплив на суддів та породжувати сумнів у їх незалежності [1, с. 307].
11. Жодна адміністративна установа заради охорони незалежності суду не може безпосередньо ставити питання на порядок денний засідань Пленуму [1, с. 308].
12. В культурних країнах адвокатура є вільною професією. Надання їй урядового характеру позбавляє її незалежності і самостійності, необхідних для належного захисту [1, с.322].
Таким чином, вказані ідеї мали важливе значення для європеїзації українського судоустрою і в окремих аспектах зберігають своє значення.
 
Список використаних джерел:
1. Адміністративне право і процес УНР в екзилі: невідома правнича спадщина України / Укладачі: І.С. Гриценко, В.М. Бевзенко, С.О. Коваль та ін.; за загальн. ред. д.ю.н., проф. І.С.Гриценка. – К.: Дакор, 2015. – 500 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Травень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція