... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 13.04.2017 - СЕКЦІЯ №6
Дослідження функціональних моделей прокуратур країн – членів Європейського Союзу передусім пов’язано із процесом реформування прокуратури в Україні відповідно до вимог Європейського співтовариства, визначенням місця та ролі прокуратури України в системі органів державної влади. 
В умовах розбудови в Україні демократичної правової держави та інтеграції у Європейський правовий простір особливого значення набуває модернізація усіх її органів, у тому числі прокуратури, від ефективного функціонування якої залежить стан правопорядку у державі.
З цього приводу у контексті реформування органів прокуратури України особливий інтерес представляє порівняльно-правове вивчення досвіду організації діяльності органів прокуратури та інших органів, що виконують аналогічні функції у країнах – членах Європейського Союзу. 
Виходячи з виконуваних функцій, пропонуємо розглянути функціональні моделі прокуратур країн – членів Європейського Союзу, умовно розподіливши їх на групи, виходячи наступних теоретико-методологічних основ класифікації. 
До першої групи слід віднести країни, де прокуратура виступає як орган, що віднесений до виконавчої влади і входить до складу міністерства юстиції (Данія, Польща, Словенія, Фінляндія, Чехія та Естонія).
До другої групи – країни, де прокуратура безпосередньо перебуває у підпорядкуванні міністерства юстиції і при цьому або є частиною судової системи, тобто діє в межах територій судової юрисдикції, або діє в рамках судової системи, але не є її частиною, а тільки значиться при суді, повторюючі його структурну організацію (Австрія, Бельгія, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди, Румунія та Франція).
До третьої групи слід віднести країни, де прокуратура виступає як незалежний державний орган, що підкоряється тільки закону і захищає права та охоронювані законом інтереси фізичних і юридичних осіб та держави (Угорщина, Португалія, Литва, Словаччина і Швеція). 
До четвертої – країни, де прокуратура виступає як орган, віднесений до судової влади (Болгарія, Греція, Іспанія і Латвія). 
До п’ятої групи слід віднести решту країн, де прокуратури або її прямого аналогу не існує (Великобританія, Ірландія, Мальта, Кіпр). 
Функціональна модель прокуратури у країнах, що віднесені до першої групи, характеризується наступними рисами: здійснення кримінального провадження, у рамках якого приймається рішення щодо початку кримінального провадження або про відмову від кримінального провадження; про підтримання публічного обвинувачення; про опротестування рішень суду; прокуратура наділена наглядовими функціями, безпосередньо пов’язаними з функцією кримінального провадження, а саме загальними наглядовими функціями для вищевказаних прокуратур є: нагляд за досудовим слідством, нагляд за законністю виконання судових рішень, нагляд за законністю позбавлення і обмеження волі; прокуратура позбавлена функції загального нагляду; прокуратура бере участь у некримінальних видах судочинства [1, с. 43-46].
Функціональна модель прокуратури як органу, що займає проміжне положення між виконавчою і судовою владою, у державах, що віднесені до другої групи, характеризується наступними загальними і особливими рисами: 
загальна для всіх прокуратур зазначених країн функція – функція кримінального провадження. Прокуратура обмежена у наглядових функціях, пов’язаних з функцією кримінального провадження; прокуратура бере участь у некримінальних видах судочинства; у прокуратури зазначеної групи держав є також повноваження адміністративного характеру, такі, як контроль за актами громадянського стану і пов’язані з функціонуванням цієї служби інші повноваження, віднесені до його компетенції [2].
У країнах, що віднесені до третьої групи, функціональна модель прокуратури, як органу, що посідає самостійне місце в системі поділу влади, характеризується у такий спосіб: окремою функцією для прокуратур зазначеної групи країн виступає захист прав і свобод громадян, представництво їхніх інтересів та інтересів держави; спільною функцією для прокуратур зазначених держав є функція кримінального провадження, під якою розуміється прийняття рішення щодо порушення кримінального провадження або відмови у ньому; підтримання обвинувачення в судовому процесі; оскарження рішень суду [3].
Крім того, прокуратура наділена функцією безпосереднього проведення досудового слідства. Однак реалізація цієї функції має характерну особливість у кожній із зазначених прокуратур. Так, прокуратури держав цієї групи мають спеціальні наглядові функції, пов’язані з функцією кримінального провадження, а саме: нагляд за законністю досудового слідства; нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Функції загального нагляду було позбавлено прокуратури Словаччини і Угорщини. Спільними для усіх прокуратур зазначених держав є участь у некримінальних видах судочинства, а також у здійсненні превентивних заходів, спрямованих на попередження порушень закону та інших обов’язкових до виконання, правил, усунення причин і умов скоєння кримінальних злочинів [1, с. 107].
У державах, віднесених до четвертої групи, у яких функціональну модель прокуратури як органу, віднесеного до судової влади, можна охарактеризувати у такий спосіб: прокуратура цих держав здійснює функцію кримінального провадження, що передбачає порушення кримінального провадження, підтримання обвинувачення в суді, оскарження судових рішень. Специфічним є виконання прокуратурою функції безпосереднього проведення досудового слідства. Крім того, спільними є функції нагляду за законністю проведення досудового слідства, нагляду за виконанням кримінально-правових та інших примусових заходів, судових рішень, які стосуються державних або суспільних інтересів, нагляду за місцями ув’язнення. Крім того, прокуратурам цієї групи притаманні участь у некримінальних видах судочинства, що означає участь у захисті законності, державних і суспільних інтересів у процесах, що відносяться до громадянського стану, та інших встановлених законом випадках [4].
У державах, віднесених до п’ятої групи, в яких прокуратури або її прямого аналога не існує, що наділені відповідними повноваженнями, виконують різноманітні функції, які суттєво відрізняються між собою як у функціональному, так і в організаційному аспектах.
Так, у Великобританії функції прокурора виконує Генеральний аторней та Директор публічних переслідувань. Генеральний аторней призначається безпосередньо Королевою. До його повноважень віднесено здійснення керівництва Королівською службою переслідування, прийняття рішень про доцільність переслідування певних осіб, підтримання обвинувачення в судах. Структура Королівської служби переслідування складається з місцевих підрозділів, які виконують основну роботу з організації та здійснення кримінального переслідування; підрозділів, що проводять переслідування у справах про злочини підвищеної небезпечності і складності, а також координують діяльність місцевих підрозділів; дирекції публічних переслідувань. Отже, основними функціями Королівської служби переслідування є: надання доручень поліції щодо початку кримінальних проваджень; нагляд за дотриманням законності розслідування органами поліції; здійснення кримінального переслідування в судах; взаємодія з іншими правоохоронними органами [5]. 
У Шотландії найвищими посадовими особами у системі судової влади є державний секретар, якому підпорядковуються шерифські суди та лорд-адвокат, які по аналогії з генеральним аторнеєм та генеральним солісітором Англії є головними юридичними консультантами корони та є членами британського уряду. Водночас функції і влада лорда адвоката та генерального солісітора Шотландії значно ширше, ніж у англійських колег. Вони представляють інтереси корони у цивільних справах, складають законопроекти. Найбільш широкими повноваженнями наділений лорд-адвокат. Він очолює службу обвинувачення і призначає прокураторів- фіскалів [6, с. 87]. 
Кожен прокурор-фіскал на відповідній території є відповідальним за розслідування усіх злочинів, вчинених на підпорядкованій йому місцевості. Розслідування завжди починає поліція, вона не несе самостійної відповідальності за обвинувачення. У силу свого напівофіційного стану і загальної підпорядкованості лордові-адвокатові, поліція зобов’язана додержуватися вказівок служби публічного обвинувачення, а саме прокураторів-фіскалів. Поліцейські чиновники зобов’язані доповідати їм про усі справи, що надійшли до них, і дотримуватись тих процесуальних кроків, що їм рекомендує прокуратор-фіскал. У справах, які повинні розглядатися Високим судом, він проводить розслідування (за допомогою поліції) і повністю готує справу для суду. Обвинувачення у Високому суді підтримує будь-хто з членів Королівської ради: адвокат-заступник, або (рідше) лорд-адвокат, або генеральний соліситор Шотландії. У судовому засіданні їм може допомагати прокуратор-фіскал [6, с. 94].
У Республіці Мальта до повноважень Генерального аторнея віднесено порушення, ведення та припинення кримінальних справ. Формально Генеральний аторней не має повноважень втручатись у процес досудового слідства, однак на практиці та особливо при виникненні складних питань юридичного змісту органи поліції, як правило, звертаються до відомства Генерального аторнея за порадою. Проте поліція не зобов’язана звітувати перед Генеральним аторнеєм про розкриті нею факти правопорушень. Генеральний аторней може запропонувати свою допомогу поліції у питаннях застосування тієї або іншої процедури кримінального розслідування, однак використання такого роду процедури буде обов’язковим лише після відповідного її затвердження керівником поліції – Комісаром. Представниками влади, які у першу чергу відповідають за винесення обов’язкових для виконання органами поліції розпоряджень, є міністр юстиції і внутрішніх справ та комісар поліції. На Кіпрі Генеральний прокурор республіки (генеральний аторней), будучи юридичним консультантом республіки, водночас є директором департаменту публічних проваджень. Власне його процесуальні повноваження аналогічні до повноважень директора служби кримінального провадження Англії. Генеральний прокурор республіки має повноваження за власною ініціативою порушувати в інтересах республіки, вести, передавати, відновляти або припиняти судову справу проти будь-якої особи в республіці за будь-яке правопорушення [1, с. 53].
В Ірландії обвинувачі не відіграють будь-якої іншої ролі в розслідуванні, крім надання поліції консультацій з правових і практичних питань. Розслідування злочинів є функцією поліції. Поліція не зобов’язана діяти відповідно до одержаних порад, однак вона незмінно діє відповідно до них. Консультація зазвичай надається тільки за запитом [7].
Основне завдання служби обвинувачення в Ірландії – на підставі одержаних із поліції досьє і проведених з нею консультацій вирішити, проводити чи ні судове провадження (функція Директора служби державного обвинувачення), а також представляти справи на попередніх слуханнях і в судах сумарного провадження і, крім того, надавати баристерам у серйозних випадках стислий письмовий виклад справи. 
Служба обвинувачення, як у Великобританії, так і в Ірландії не бере участь у виконанні вироків у кримінальних справах. Так само не бере участь у визначенні політики щодо кримінальних злочинів і попередженні цих злочинів, хоча до Королівської служби обвинувачів можуть звернутися за консультацією щодо проектів законів, що відносяться до кримінальної юстиції.
Аналіз законодавства про прокуратуру держав членів Європейського Союзу свідчить, що у країнах Західної Європи функції прокуратури реформувалися поступово, залежно від етапу, який проходила певна держава в конкретних історичних умовах, адже беззаперечним є той факт, що модель прокуратури, не може обиратися сама по собі, оскільки модель прокуратури як і модель будь-якої іншої державної інституції безпосередньо пов’язана з економічним та політичним устроєм держави. 
Безперечно, законодавство про прокуратуру держав – членів Європейського Союзу містить багато прогресивних положень, які мають бути враховані Україною з огляду на те, що основною метою реформування прокуратури є визначення її конституційно-правового статусу, що відповідатиме як європейським стандартам, так і вимогам нашого суспільства на конкретному історичному етапі розвитку країни. Найбільш прийнятною, з огляду на виконувані прокуратурою функції та в силу певних протистоянь між виконавчою і законодавчою владою на даному історичному етапі розвитку нашої країни, на наш погляд, є модель незалежної прокуратури у складі судової гілки влади, що і було втілено з прийняттям Закону України від 2 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
 
Список використаних джерел:
1. Грицаєнко Л.Р. Прокуратура в країнах Європи: Навч. посіб. / Л.Р. Грицаєнко; Акад. прокуратури України. – К.: БІНОВАТОР, 2006. – 400 c. 
2. Нидерланды / Судебные системы европейских стран. Справочник. – М.: «Международные отношения», 2002. – С. 194-195.
3. О судоустройстве: Закон Германии 1877 г. / The German Judiciary Act in the version published on 19 April 1972 (Bundesgesetzblatt, Part I, p. 713) as last amended by Article 1 of the Law of 11 July 2002 (Bundesgesetzblatt, Part I, p. 2592) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.iuscomp.org/gla/statutes/DRiG.pdf
4. Органический статут прокуратуры Испании 1981 г. / Ley 50/1981, de 30 de diciembre, por la que se regula el Estatuto Orgánico del Ministerio Fiscal [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://noticias.juridicas.com/base_datos/Admin/l50-1981.html
5. Об уголовном преследовании преступлений: Закон Великобритании 1985 г. / Prosecution of Offences Act 1985 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.opsi.gov.uk/acts/ acts1985/pdf/ukpga_19850023_en.pdf 
6. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобритании (Англия, Уэльс, Шотландия) / Т.В .Апарова. – М., 1996. – 116 с.
7. Об уголовном преследовании за преступления: Закон Ирландии 1974 г. / Prosecution of Offences Act, No. 22/1974 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.acts.ie/ 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція