...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 13.04.2017 - СЕКЦІЯ №1
Підготовка проекту нормативно-правового акта являє собою особливий вид діяльності, що носить суто інтелектуальний характер. Це – цілеспрямована та поступова діяльність, що складається із взаємозумовлених та взаємопов’язаних послідовних дій, результатом яких має стати акт, спрямований на задоволення потреб суспільства і держави. Сьогодні в Україні відсутній єдиний підхід до нормотворчої техніки, що ускладнює процес законотворчості та відображається на його якості. Проблеми підготовки законодавчих актів заважають органам державної вдали та місцевого самоврядування виконувати їх найголовніші функції: забезпечення реалізації прав людини і громадянина, створення умов для забезпечення життєво важливих потреб та законних інтересів населення, розвиток демократії. Результатом відсутності єдиного підходу до законотворення є перевантаженість, заплутаність та неактуальність законодавчої бази у багатьох галузях права. Це відображається на якості регулювання правовідносин, жертвами якого стають прості громадяни, яким важко, а іноді і не можливо, вирішити свої нагальні проблеми законним шляхом. Це, в свою чергу, породжує корупцію та правовий нігілізм, що замикає коло.
На сьогоднішній день порядок підготовки нормативно-правових актів визначається органом, що ухвалює в кінцевому підсумку нормативний акт. Основою ж законотворчої діяльності, є Конституція України, яка встановлює основні принципи законотворчої діяльності: принцип розподілу влади (ст. 6); принцип верховенства права (ст. 8); принцип інтеграції (визнання) міжнародних договорів у національну систему законодавства. (ст. 9); при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22); закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58) [1].
Особливу увагу, вважаємо, потрібно приділити статті 57 Конституції України, де сказано, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, не є чинними. На етапі підготовки проекту нормативно-правового акта реалізація цього принципу покладена на супровідні документи, зокрема на пояснювальну записку до проекту акта. 
На сьогоднішній день процес створення нормативно-правових актів регулюється переважно регламентами: Закон України «Про Регламент Верховної Ради України»; Постанова Кабінет Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України»; Наказ Міністерства юстиції України "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів" від 12.04.2005 р. N 34/5; Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської Катастрофи № 851 від 10.12.2007 р. «Про Методичні рекомендації з підготовки та оформлення проектів законів України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, МНС та дотримання правил нормо проектної техніки», тощо [2; 3].
Проблеми процесу нормотворення пропонуємо розглянути на прикладі Регламенту Верховної Ради України. У Законі України «Про Регламент Верховної Ради України» є окремий розділ, присвячений підготовці проектів законодавчих актів: Розділ IV «ЗАКОНОДАВЧА ПРОЦЕДУРА». Особливу увагу автор хотіла б приділити статті 91 цього розділу, яка має назву «Супровідні документи до законопроекту, проекту іншого акта» (далі – стаття). У пункті 1 статті зазначається, що законопроект, проект іншого акта вноситься на реєстрацію разом з пояснювальною запискою, яка має містити:
– обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства;
– обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття;
– інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту.
На практиці більшість пояснювальних записок, не залежно від змісту та розміру проекту закону, містять не більше п’яти сторінок. 
Приклади:
– Пояснювальна записка 05.02.2016 до Проекту Закону про упаковку та відходи упаковки URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58083
– Пояснювальна записка 15.07.2015 до Проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=55812
– Пояснювальна записка 11.12.2014 до Проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=1439&skl=9 
– Пояснювальна записка 21.10.2015 до Проекту Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56867
При цьому, питанням обґрунтування необхідності прийняття законопроекту приділяється зазвичай не більше трьох сторінок тексту записки. Зі сторони може скластися враження, що законотворці, при створення проектів нормативно-правових актів керуються принципом «Стислість – сестра таланту». Однак, навіть неозброєним оком можна помітити, що такого об’єму інформації не є достатньо для прийняття норм, які регулюють суспільні відносини. Такий спосіб підготовки проектів свідчить про відсутність ґрунтовних досліджень, поверхневе бачення проблеми, та формальний підхід суб’єктів законодавчої ініціативи до підготовки нормативно-правових актів. У світовій практиці підготовки проектів законів уже давно використовуються дослідження профільних установ, експертні висновки фахівців, здійснюється моделювання ситуацій, щодо яких будуть застосовуватись запропоновані норми (для перевірки дії новостворених норм на практиці). Проекти актів вносяться на основі перелічених вище висновків, що часто являють собою цілі томи досліджень. В іншому випадку, фаховість та професіоналізм суб’єктів подання може викликати сумніви [2; 4].
Автор вважає, що вітчизняний формальний підхід суперечить статті 57 Конституції України, оскільки іноді навіть профільні фахівці не завжди можуть розтлумачити зміст пропонованих у проекті норм. Пересічні ж громадяни ж взагалі лишаються позбавлені інформації про причини та наслідки прийняття норм права. 
Крім того, у текстах пояснювальних записок вже стало традиційним використання певних фраз та словесних оборотів, незалежно від змісту документу. Зокрема, у пункті 3 статті вказано, що у разі внесення законопроекту, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету (надходжень бюджету та/або витрат бюджету), суб’єкт права законодавчої ініціативи зобов'язаний додати фінансово-економічне обґрунтування. Однак, вже традиційно, у цьому розділі пояснювальної записки розміщується фраза «Реалізація положень зазначеного Закону не потребує фінансових витрат з Державного бюджету». Вважаємо, що фінансово-економічне обґрунтування має стати окремим супровідним документом зі своїми критеріями та обов’язковими відповідями на спеціально розроблені запитання. Підготовка та реалізація будь-якого проекту нормативно-правового акта просто не може не потребувати фінансових затрат, оскільки як мінімум включає затрати на організацію роботи з його написання та опрацювання. Не варто забувати, що всі ці роботи виконуються за рахунок платників податків, тому повинні бути відображені у відповідному документі для забезпечення прозорості використання грошових коштів відповідними органами [2; 5].
Враховуючи викладене вище можна зробити висновок, що процес підготовки проектів нормативно-правових актів в Україні на сьогодні є формальним та поверхневим. Система інформування населення та проведення громадських обговорень проектів нормативно-правових актів потребує негайного вдосконалення. Обізнаність та зацікавленість громадян у нормотворчій діяльності є важливим фактором при підготовці проектів законів. На сьогоднішній день в Україні відсутній механізм масово –роз’яснювальної роботи, який би охоплював усі версти населення та у зрозумілій формі доводив до мешканців суть проектів. Вирішити проблему підготовки проектів нормативно-правових актів можна за допомогою прийняття відповідного закону, який би встановив єдиний підхід до законотворчого процесу, розкривши при цьому особливості підготовки актів різними суб’єктами законодавчої ініціативи.
Ватро зазначити, що спроби прийняття такого акта уже були. Так, у Верховній раді України зареєстровано проект Закону України № 7409 від 01.12.2010 «Про нормативно-правові акти». Однак, по сьогоднішній день рішення по вказаному проекту прийнято не було.
 
Список використаних джерел:
1. Теліпко В.Е. Конституційне та конституційно-процесуальне право України: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В.Е. Теліпко – К.: ЦУЛ, 2009. – 568 с. 
2. Докторова Ж.П. Вимоги до проектів нормативно-правових актів: порівняльний аналіз України та ЄС / Ж.П. Докторова // Збірник тез лекцій з питань нормопроектування. – К.: Мін-во юстиції України; Центр правової реформи і законопроектних робіт, 2005. – 160 с.
3. Богачова О.В. Законотворчий процес в Україні: проблеми вдосконалення: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / О.В. Богачова. – Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2006. – 24 с.
4. Нормография: теория и методология нормотворчества: Науч.-метод. и учебн. пособие / Под ред. д-ра юрид. наук Ю.Г. Арзамасова. – М.: Академический проект, 2007. – 480 с.
5. Панов М.І. Законодавче врегулювання нормо-творчості: загальна характеристика проекту Закону України «Про нормативно-правові акти» / Законотворення – основна функція парламенту: Посібн. / М.І. Панов. – К.: Заповіт, 1997. – 176 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція