... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню


LLE.ru
Регистрация ООО
Науково-практична Інтернет-конференція 13.04.2017 - СЕКЦІЯ №4
Постановка проблеми і актуальність теми. Прийняття змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції після 19.01.2013р. (далі – Закон про банкрутство) [1] зумовило інтенсивне застосування положень ст. ст. 43,44 та розділу IV цього Закону, що регулює продаж майна боржника (банкрута) в провадженні у справі про банкрутство наслідком проведення аукціону (публічних торгів). Вказане викликало чимало різної судової практики, яка не вирішила накопичених проблем щодо розуміння аукціону в процедурах банкротства як публічних торгів та необхідних підстав для визнання результатів аукціону та укладеного за результатами торгів договору купівлі-продажу недійсними. Причиною для цього було недосконалість законодавчого регулювання недійсності результатів аукціону та договору купівлі –продажу у справах про банкрутство. 
У сучасній цивілістичній та господарській літературі відсутні сучасні дослідження щодо недійсності результатів аукціону (публічних торгів) у справах про банкрутство, що зумовлює необхідність проведення аналізу застосування результатів недійсності публічних торгів та наслідків недійсності укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу .
Стаття 651 ЦК України [2] передбачає укладення договору купівлі-продажу за наслідками проведення торгів (аукціону) відповідно до актів цивільного законодавства. Проте процедура укладення договорів у цьому разі є складніша, ніж двостадійна загальна процедура укладення цивільного договору (оферта та акцепт) і становить собою юридичний склад, що полягає у проведенні торгів та укладення за їх результатами договору [3, с. 135-177]. 
Необхідно акцентувати увагу на те, що за положеннями Закону про банкрутство передбачено дві форми продажу майна неплатоспроможного боржника.
Перша форма – це заміщення активів, коли майно (майнові права, права вимоги, борги за вимогами поточних кредиторів) боржника (чи їх частина) відчужуються для утворення господарського товариства, яке в подальшому провадить підприємницьку діяльність (ст. 34 Закону про банкрутство), а сума, що виручена внаслідок заміщення активів направляється на задоволення вимог кредиторів. 
Друга форма – це безпосередній продаж на аукціоні (прилюдних торгах) цілісного майнового комплексу боржника (банкрута) або його частин відповідно до приписів ст.ст. 33, 35, 44, 49-76 Закону про банкрутство, що направлений на задоволення вимог його кредиторів. Продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.
Проте, стан невизначеності в предметному регулюванні результатів недійсності публічних торгів (аукціону) створило чимало у судовій практиці проблем щодо підстав такої недійсності. Зокрема, Вищий господарський суд України (далі ВГСУ) при розгляді справи про банкрутство вказав на відсутність правових підстав для визнання недійсним протоколу про проведення аукціону, акту про проведення аукціону та акту про передання права власності на нерухоме майно, оскільки останні, при відсутності договору купівлі-продажу майна на аукціоні, не є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, змін або припинення їх цивільних прав та обов’язків [4]. Проте, при розгляді іншої справи Верховний суд України (далі ВСУ) у своєї правовій позиції звернув увагу на те, що правова природа процедури реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів, оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів є правочином (договором) у зв’язку з чим може визнаний недійсним у порядку ст. 203, ст. 215 ЦК України [5]. 
У іншому випадку, ВСУ зазначив, що за нормами Закону про банкрутство здійснюється розмежування договору, що укладається за результатами проведення публічних торгів (аукціону) і власне недійсність результатів публічних торгів. Зокрема, про розгляді цивільної справи ВСУ було відмічене, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до договорів купівлі-продажу в зв’язку з чим така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.1-3 та ч.6 ст. 203 ЦК України. Виходячи з змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення прилюдних торгів [6].
Також судова практика допускає визнання публічних торгів (аукціону) недійсним, оскільки здійснюється класифікація торгів як багатостороннього правочину. Так, в Постанові ВСУ було підкреслено, що проведення прилюдних торгів, які за своєю суттю є багатостороннім правочином, не відповідають положенням ст. 203 ЦК України (додержання яких є необхідною умовою чинності правочину), що з урахуванням вимог ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними [7]. 
Отже, аналіз судової практики свідчить про спроби кваліфікувати публічні торги як правочин з метою визнання його недійсним та розрізнити недійсність торгів (аукціону) та договору, укладеного внаслідок проведення прилюдних торгів, і відповідно виділити підстави недійсності результатів прилюдних торгів і договору купівлі –продажу, що укладений між продавцем та переможцем торгів. 
З урахуванням вищевказаного можливо визначити підстави для визнання договорів купівлі-продажу недійсними, що укладені за результати проведення прилюдних торгів (аукціону) у процедурах банкрутства:
а) Загальні підстави для визнання недійсними угод (правочинів), що визначені у ст. 215-224 ЦК України, які в свою чергу поділяються на невиконання загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст.203 ЦК України) та окремі підстави недійсності правочинів – недоліки форми, суб’єктного складу, змісту, місця його вчинення (ст.ст. 205-212 ЦК України). 
Наведене вище узгоджується з нормами ч.4 ст. 657 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
б) Спеціальні підстави для визнання договорів, укладених за результатами проведення прилюдних торгів (аукціону) недісними (ст. 55 Закону про банкрутство).
До них, відповідно до умов розділу IV Закону про банкрутство відносяться:
– визнання результатів (процедури торгу) прилюдних торгів (аукціону) недійсним;
– визнання аукціону таким, що не відбувся;
– анулювання аукціону;
Проте, зазначена вище спеціальна юридична конструкція, не збігається з загальною доктриною, яка визначає підстави визнання недійсним правочинів, оскільки наявність підстав для недійсності встановлюється безпосередньо для юридичного факту, а всі значимі дії, що передували такому юридичному факту (результати проведення аукціону, тощо), юридичного значення не мають.
Для відповіді на це питання необхідно звернутися до юридичної природи прилюдних торгів. Так, у процесі організації і проведення торгів (аукціону) ми маємо склад юридичних актів та фактичних дій, які, як вірно визначає науковець І.В. Спасибо-Фатеева, мають юридичний склад яких є неоднорідним, що важко однозначно стверджувати про природу його складових [8, с. 189-207]. 
Разом з тим, характерною особливістю юридичної природи проведення аукціону в провадженні у справі про банкрутство є наявність чітко визначених Законом про банкрутство послідовних юридичних актів та дій, що створюють конкурентною процедуру виявлення переможця торгів та укладення договору купівлі-продажу за результатами такої процедури, яка опосередковує весь процес організації та проведення торгів. Отже у випадку визнання недійсним результатів аукціону у порядку вимог Закону про банкрутство руйнується весь юридичний склад процесу конкурентного відчуження майна боржника (банкрута) в процедурах банкрутства, і як наслідок, відпадає підстава, за якою такий договір купівлі-продажу повинен був укладений з переможцем торгів.
Визнання результатів торгів (аукціону) недійсними означає, що аукціон не обумовив того результату, на який він був направлений в процедурах банкрутства. У справі про банкрутство перелік таких результатів аукціону, що приводять до визнання у господарському суді недійсним, укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу можливо поділити:
порушення правил щодо підготовки прилюдних торгів (аукціону), до яких можливо віднести, відсутність згоди (погодження) заставного кредитора або господарського суду на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (ч.4 ст. 42 Закону про банкрутство) [9], не проведення конкурсу або порушення умов проведення конкурсу при визначенні організатора аукціону ліквідатором (ст.49 Закону про банкрутство), відсутність договору про проведення аукціону між ліквідатором та організатором аукціону (ст.51 Закону про банкрутство), відсутність публікації та розміщення оголошення про продаж майна банкрута на офіційному веб-сайті (ч.5 ст. 51, 58 Закону про банкрутство), невідповідність оголошення про проведення аукціону відомостям, перелік яких визначений у ст. 59 Закону про банкрутство, відсутність письмового повідомлення організатором аукціону про проведення аукціону власника майна, замовника (ліквідатора), заставного кредитора про дату, час, місце проведення торгів, про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу (ч.1 ст.58 Закону про банкрутство), нерозміщення оголошення про продаж майна на нерухомому майні (ч.3 ст. 58 Закону про банкрутство) [10], порушення правил щодо формування початкової вартості реалізації майна банкрута на аукціоні (ч.2 ст. 43, 57 Закону про банкрутство), порушення допуску до участі в аукціоні та відсутність протоколу про визначення учасників аукціону (ст.61 Закону про банкрутство) [11].
порушення правил проведення прилюдних торгів (аукціону), до яких можливо віднести відсутність доступу до місця проведення аукціону учасникам аукціону, замовнику аукціону та іншим особам, указаним замовником (ч.1 ст.63 Закону про банкрутство), порушення порядку проведення аукціону (ст. 64 Закону про банкрутство) [12], порушення правил проведення першого повторного аукціону (ст.65 Закону про банкрутство), другого повторного аукціону (ст. 66 Закону про банкрутство), безпідставне порушення організатором аукціону вимог щодо проведення аукціону протягом двох місяців з дня укладення договору про проведення аукціону (ч.1 ст. 52 Закону про банкрутство).
порушення правил оформлення результатів прилюдних торгів порушення вимог щодо оформлення та ведення протоколу про проведення аукціону організатором аукціону (ст.69 Закону про банкрутство) [13], відсутність укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу (ст. 50 Закону про банкрутство), відсутність акту про передання права власності на нерухоме майно (ст.75 Закону про банкрутство).
Висновки: на підстави вищенаведеного, можливо зазначити, що у відповідності до норми ст.55 Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013р. та діючої судової практики сформувався окремий спосіб захисту сторін та учасників провадження у справі про банкрутство – визнання результатів публічних торгів (аукціону) недійсним з подальшим визнанням у справі про банкрутство недійсним, укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу з урахуванням прописів ч.1 ст. 203 ЦК України.
На підстави вищенаведеного вбачається можливим сформувати такі правові висновки.
1. Процедура з відчуження майна боржника (банкрута) в провадженні у справі про банкрутство згідно положень Закону про банкрутство здійснюється за приписами відповідної судової процедури банкрутства, норми яких вміщені в розділі ІІІ (ліквідаційна процедура) – ст.ст. 42, 43, 44 та у розділі ІІ ст.ст. 33, 34, 35 Закону про банкрутство, що визначають судову процедуру санації. У зв’язку з чим нормі розділу ІV Закону про банкрутство (продаж майна у справі про банкрутство) застосовуються в разі якщо відповідне питання не врегульоване нормами розділу ІІ та ІІІ Закону про банкрутство. 
2. Процедура з конкурентного продажу майна боржника (банкрута) на аукціоні у справі про банкрутство за своєю правовою природою є одним зі способів захисту сторін та учасників в провадженні у справі про банкрутство, яка направлена на найбільш повне задоволення вимог кредиторів.
3. У разі реалізації у справі про банкрутство на аукціоні предмета іпотеки положення Закону про банкрутство в редакції після 19.01.2013 р. мають чіткий законодавчий пріоритет над загальними нормами Закону України «Про іпотеку» для визначення порядку, способу та початкової ціни продажу предмета іпотеки.
4. Результат прилюдних торгів (аукціону) у справі про банкрутство є оформлення протоколу про проведення прилюдних торгів, укладення договору купівлі-продажу, складання акту про передання права власності на нерухоме майно та видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні або в разі отримання переможцем аукціону рухомого майна - оформлення протоколу про проведення прилюдних торгів, укладення договору купівлі-продажу рухомого майна. Всі ці процедурні етапи є складовою частиною проведення прилюдних торгів та завершальним етапом придбання майна боржника покупцем майна у справі про банкрутство.
5. Наслідком визнання результатів аукціону недійсним та визнання, укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу недійсним є повернення покупця та продавця до первісного стану – тобто реституція як спосіб захисту, що характерно для зобов’язальних відносин. з особливостями, які визначені ч.2 та ч. 3 ст.20 Закону про банкрутство.
 
Список використаних джерел:
1. Закон України «Про внесення змін до Закон України «Про банкрутство»: Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 р. №4212 – VІ // ВВР України. – 2012. – № 32-33. – Ст. 413.
2. Цивільний кодекс України: від 16.01.2003р, 435-ІV. – К: Парламентське видавництво, 2003. – 248 с.
3. Спасибо-Фатеева І.В. Глава 35 «Цивільно-правовий договір» / І.В. Спасибо-Фатєєва // Цивільне право: підручник: [у 2 т. ] / за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – Харків: Право, 2014. – Т.2. – 815 с.
4. Постанова ВГСУ від 28.01.2015 р. у справі № 922/1294/13 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr//court.gov.ua/ Review/ 4251357.
5. Постанова ВСУ від 18.11.2015 р. у справі № 6-1884цс15 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr//court.gov.ua/ Review/ 53660468.
6. Постанова ВСУ від 24.10.2012 р. у справі № 6-116цс12 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr//court.gov.ua/ Review/ 827226081.
7. Постанова ВСУ від 25.02.2015 р. у справі № 3-8гс15 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr//court.gov.ua/ Review/ 43203775.
8. Спасибо-Фатеева И.В. Категорія недействительности в гражданском праве Украины / И.В. Спасибо-Фатеева // Гражданское законодательство. – Алматы: Раритет, 2012. – № 40. – С.232.
9. Постанова ВГСУ від 17.01.2017 р. у справі № 24/172-09 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr//court.gov.ua/ Review/64148564. 
10. Ухвала Харківського господарського суду від 14.02.2017 р. у справі №50/232-09 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr//court.gov.ua/Review/64979313.
11. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 р. у справі № 922/1191/13 [Електронний ресурс]//Єдиний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr//court.gov.ua/Review/41180420. 
12. Постанова ВСУ від 15.01.2014 р. у справі № 6-148цс13 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень України. – Режим доступу:http://reyestr//court.gov.ua/Review/36756760
13. Постанова ВГСУ від 25.03.2014 р. у справі № 917/1172/13 [Електронний ресурс] // Єдиний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr//court.gov.ua/Review/38079851. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція