...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 22.06.2017 - СЕКЦІЯ №6
Питання про реалізацію морально-етичних норм у роботі правоохоронних органів сьогодні є надзвичайно актуальним. Діяльність слідчого, як відомо, направлена на збереження суспільного порядку та загального ладу в державі. Основою слідчої діяльності є поєднання права та моралі, що власне і забезпечує ефективну працю співробітників правоохоронних органів. Тому метою даного дослідження є аналіз саме морально-етичних засад слідчої діяльності.
Проблема використання моральних основ у досудових розслідуваннях привертала увагу багатьох вчених протягом тривалого часу, тому ця тема не є новою у правовій літературі. Її дослідженням займалися такі науковці, як: Гребеньков Г.В., Грошевий Ю.М., Гуртієва Л.М., Каткова Т.В., Рогатинська Н.З., Тацій В.Я., Туманянц А.Р., Фіолевський Д.П. та ін.  
Основною функцією слідчих є швидке і точне розкриття вчинених злочинів, викриття, розшук, а також затримання злочинця. Ці діяння вимагають не лише оперативності і обізнаності слідчого, але й високого рівня моральних принципів та етичних орієнтирів. Адже під час ведення справи слідчий наділений владними повноваженнями, що дозволяють йому втручатися в особистий побут людей, які так чи інакше причетні до даного розслідування. Слідчий є представником держави, від імені якої і проводить розслідування, тому будь-яке зловживання ним своїми обов’язками сприймається суспільством як акт беззаконня, свавілля.
Але, слід зазначити, що слідчий несе відповідальність не тільки перед державою, але й перед суспільством. А, отже, він повинен дотримуватися не лише норм чинного законодавства, але й загальноприйнятих моральних засад. Жага до справедливості та гуманності має проявлятися у кожному його рішенні. Почуття обов’язку – одна з найнеобхідніших рис, яку неодмінно має розвивати в собі правоохоронець задля реалізації моральності та етичних норм у своїх діях.
Що ж до етичних основ діяльності слідчого в цілому, то визначити їх можна як систему загальноприйнятих моральних цінностей та заснованих на них моральних норм, моральних установок слідчого, які у своїй сукупності разом із нормами кримінального процесуального права регулюють його діяльність щодо порушення та розслідування кримінальної справи [1, с. 104]. Структура морально-етичних основ слідчої діяльності включає декілька аспектів, що надалі поєднуються у виконанні правоохоронцем слідчих дій. Перший аспект характерний проявом морально-правової свідомості слідчого, другий регламентує морально-правовий аспект засобів, результату та мети діяльності слідчого, третій – етико-правовий, що поєднує в собі систему не лише моральних, але й кримінально-процесуальних відносин правоохоронця з іншими суб’єктами кримінального процесу [2, с. 454-455]. Тобто процесуальна діяльність охоплює різноманітні діяння, на які розповсюджуються також і загальні моральні вимоги: законність, неупередженість, об’єктивність, добросовісність, коректність, повага до осіб, причетних до справи, гуманність, конфіденційність тощо. 
Слід звернути увагу на те, що чимало науковців, зокрема Т.В. Каткова, надають певну класифікацію етичним основам діяльності слідчого, до якої включають наступні вимоги [3, с. 39-40]: 
– моральні норми, які не входять до офіційних документів, але діють в кримінальному судочинстві і впливають на неформальні етично-витримані відносини між учасниками кримінального процесу (мова йде про громадянський обов’язок, внутрішнє переконання та культуру, почуття сумління та відповідальності);
– етичні норми, що містяться у моральних кодексах та присягах;
– моральнісні вимоги, закріплені правовими актами кримінального судочинства;
– морально-етичні норми, визнані на міжнародному рівні.
Дана класифікація підтверджує факт того, що моральні та етичні норми є невід’ємною частиною діяльності слідчого, найважливіші з яких визнаються, встановлюються та закріплюються як окремими державами, так і на міжнародному рівні.
Як уже було зазначено, основною ціллю розслідувань, що провадить правоохоронець, як і всієї правоохоронної системи, є досягнення або відновлення справедливості – прийняття правильного рішення у тій чи іншій справі, що проявляється у притягненні до кримінальної відповідальності винуватих у скоєнні злочинного діяння чи, навпаки, в реабілітації невинуватих. В Україні процесуальна діяльність повністю регламентована у Кримінальному процесуальному кодексі і регулюється лише нормами, що у ньому закріплені. Але головним правовим орієнтиром діяльності слідчого, який є за суттю морально-етичним фундаментом його діяльності, є принцип презумпції невинуватості, що закріплюється у ст. 62 Конституції України. Провідні положення даного принципу полягають в наступному: особа вважається невинуватою у скоєнні злочину і не підлягає покаранню, допоки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду; жодна особа не зобов’язана доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; висунення обвинувачення не може базуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доказу вини особи трактуються на її користь [4, с. 78-79]. Саме ці принципові аспекти закладають морально-етичну основу, що характеризується повагою до особистості, її прав та свобод.
У правовій державі влада має бути організована таким чином, щоб вона не пригнічувала особистість та її свободу, не втручалася у сферу її самовизначення, сприяла реалізації та забезпеченню прав і свобод громадян, водночас залишаючись організуючою і стримуючою силою для суспільства [5, с. 64].
Моральність – це той «підмурок» процесуальної діяльності, який визначає поведінку слідчого під час розслідувань, у ході застосування ним тактичних прийомів провадження окремих процесуальних дій, у встановленні психологічного контакту з учасниками процесу тощо. Недопустимим в слідчій діяльності, наприклад, вважається вплив на особу, на її зізнання чи заперечення причетності до злочину. Так, зокрема, є аморальною обіцянка правоохоронця посприяти зменшенню кари за злочин або взагалі звільнити людину від кримінальної відповідальності за відсутності для того підстав, в разі визнання особою власної причетності до певного злочинного діяння [6, с. 369-370]. Така поведінка слідчого, перш за все, свідчить про його професійну деформацію, низький рівень моральності. Розвиток духовних якостей допомагає успішно боротися з проявами деформації, проте низький культурно-етичний рівень створює психологічну схильність до породження деформаційних якостей правоохоронця. 
Отож, моральні та етичні принципи, які використовує слідчий під час виконання процесуальних дій, є засобом соціальної орієнтації під час розкриття злочинів. Висока моральність та чітке розуміння етичних норм виробляють у слідчого почуття гуманності та справедливості, що є засадами процесуальної діяльності. За наявності моральнісних рис характеру слідчий у процесі свого діяння чітко розмежовує необхідні методи та прийоми і ті, що є недопустимими для морально-етичного обґрунтування. Варто зазначити й те, що критерієм морального використання тактичних прийомів саме у випадку неврегульованості певної ситуації нормами закону, є саме внутрішнє переконання виконавця процесуальної діяльності, почуття відповідальності та обов’язку перед соціумом. Крім того, загальновідомо, що мораль є однією із основних складових слідчого як особистості, індивіда, що утверджується серед інших та виробляє позитивний імідж в суспільстві. 

Список використаних джерел:
1. Рогатинська Н.З. Слідча етика: постановка та дослідження проблеми в Україні / Н.З. Рогатинська // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2013. – Вип. 22. – С. 103-106.
2. Гуртієва Л.М. Загальні особливості кримінально-процесуальної діяльності слідчого в аспекті дослідження проблем слідчої етики / Л.М. Гуртієва // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. – О.: Фенікс, 2008. – Вип. 33. – С. 453-457.
3. Каткова Т.В. Проблеми професійної етики та культури в процесі підготовки слідчих органів внутрішніх справ / Т.В. Каткова // Конституція України та проблеми професійної етики юриста: Тези доп. і наук. повідомлень обл. наук.-практ. конф. – Харків: Спілка юристів України. – 1998. – С. 38-42.
4. Гребеньков Г.В. Юридична етика: Навч. посіб. / Г.В. Гребеньков, Д.П. Фіолевський. – К: Алерта, 2004. – 209 с.
5. Кравчук В.М. Значення громадянського суспільства та демократії у становленні взаємодії судової влади і громадськості / В.М. Кравчук, П.І. Каблак // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». Випуск 2. Том 3.  2015. – С. 161-166.
6. Кримінальний процес: підручник / Ю. М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція