... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 22.06.2017 - СЕКЦІЯ №1
Актуальність теми. Сьогодні Українська держава перебуває у перехідному стані, а дисбаланс між гілками влади, нечіткість розподілу повноважень створюють перешкоди на етапі демократичної консолідації. Для стабілізації політичного життя українського суспільства, утвердження стійкого правового порядку дуже важливим є правильне розуміння завдань і механізмів поділу державної влади, виважений підхід до закріплення елементів системи стримувань та противаг.
Аналіз джерел. Питання взаємодії між гілками влади, їхній розвиток та запровадження в політико-правову практику, проблема застосування механізмів стримувань і противаг та вплив на процес консолідації політичного режиму вже були і продовжують бути предметом наукового розгляду (А.Барнашов, О.Євтушенко, Н.Жук, К.Колісник, А.Осавелюк, І.Процюк, А.Колодій, В.Шаповал, І.Сало, М.Оніщук та інші).
Метою роботи є дослідження проблем реалізації механізму «стримувань» і «противаг» в Україні.
Виклад основного матеріалу. Перш за все, розпочати потрібно з тлумачення терміну «державна влада». Її можна визначити як відносини щодо здійснення функцій і повноважень держави спеціально створеними органами та посадовими особами шляхом прийняття нормативно-правових актів у межах і порядку, передбачених законодавством [7, с. 9]. 
Поділ влади в сучасних демократичних державах є організаційно-правовою основою державної влади. Іншими словами, державна влада вибудовується за принципом поділу на самостійні і незалежні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. При цьому необхідно зазначити, що кожна з держав не тільки прагне розділити гілки єдиної державної влади, а й приділяє значну увагу взаємодії влади. Механізмом реалізації принципу поділу і взаємодії влади, його ключовим стрижнем виступає система стримувань і противаг [5]. 
Виникнення сучасної системи стримувань і противаг пов’язане, перш за все, з активізацією держави в галузі управління суспільними процесами, які без повсякденного співробітництва гілок державної влади було б важко здійснювати. Справді, впровадження принципу поділу державної влади, доповненого системою стримувань і противаг, має на меті створити такий механізм, який забезпечував би взаємодію всіх органів єдиної державної влади.
В окремих випадках систему стримувань і противаг визначають як засіб обмеження однієї гілки державної влади іншою. Проте таке обмеження може загрожувати виникненню свавілля з боку тієї гілки, яка буде надмірно обмежувати іншу гілку (або гілки) державної влади. На наш погляд, вдало відзначають американські дослідники, що як сам принцип поділу державної влади, так і механізм стримувань і противаг (як своєрідне його доповнення) мають своєю метою запобігти неправомірному збільшенню впливовості будь-якого органу за рахунок повноважень іншого [3].
Деякі вчені вважають, що система стримувань і противаг, з одного боку, підтримує співробітництво та взаємне пристосування органів влади, а з другого – створює потенціал для конфліктів, які вирішуються частіше за все шляхом переговорів, угод та компромісів. Загалом, є всі підстави погодитися з такою позицією.
Конституції більшості держав із змішаною формою правління припускають можливість своєрідного «дрейфу» форми правління у межах змін співвідношення владних повноважень між президентом і прем’єр-міністром. Так, у змішаній Французькій Республіці, в залежності від того, співпадає чи ні партійна приналежність парламентської більшості і президента, форма правління може змінюватись від напівпарламентарної до напівпрезидентської. Зазначена властивість конституцій змішаних республік зумовлена невизначеністю й надмірною узагальненістю окремих конституційних положень щодо виконавчої влади. Як наслідок, важливою правовою характеристикою республік із змішаними формами правління є існування біцефальної виконавчої влади, носіями якої виступають одночасно і президент, і уряд. Як результат, статус президента і прем’єр-міністра можуть змінюватися залежно від суспільно-політичних обставин, що складатимуться у певний момент, і навіть від авторитету політиків, які займатимуть відповідні пости й посади. До згаданих конституцій слід віднести й Основний Закон України від 28 червня 1996 р. у первинній редакції. Таку якість первинної редакції Основного Закону України не слід сприймати однозначно, оскільки принцип одноосібного керівництва, який за відповідних обставин міг здійснюватися Президентом України у виконавчій сфері, міг відігравати важливу стабілізуючу роль в умовах перехідного суспільства [2].
Серед характерних елементів системи стримувань і противаг у демократичних державах, виокремлюють, зокрема, такі [6]:
1) здійснення повноважень глави держави (президента) і глави уряду різними особами (в усіх країнах-членах ЄС);
2) обмеженість повноважень глави держави і водночас віднесеність реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави (наприклад, ФРН, Італія, Австрія, Чехія, Словаччина, Угорщина);
3) формування уряду парламентом за участі глави держави, яка є переважно майже номінальною (практикується парламентський та позапарламентський способи.
Складовими системи стримувань і противаг в Україні, крім зазначених, відповідно до Конституції України, є, зокрема, такі:
1) право вето Президента України на етапі промульгації закону;
2) імпічмент Президента з боку ВРУ, що призводить до його усунення з поста;
3) право Верховної Ради України прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України, що має наслідком його відставку;
4) діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
5) формування складу Конституційного Суду України Президентом України, Верховною Радою України, з’їздом суддів України;
6) контроль Конституційного Суду за відповідністю Конституції законів та інших правових актів ВРУ, Президента, КМУ, Верховної Ради АРК.
Утім, закріплення в Основному законі таких елементів системи стримувань і противаг ще не забезпечує ефективності функціонування державної влади. Необхідно також завершити правову реформу, посилити і персоніфікувати відповідальність, посилити громадський контроль за створенням і діяльністю державних органів, реалізувати інші науково обґрунтовані заходи, що здатні покращати ситуацію в цій сфері.
Висновки. Таким чином, можна зробити висновок, що за умов демократії розмежування гілок влади здійснюється за допомогою такого правового інструменту, за якого кожна гілка виконує свою функцію, а всі вони в сукупності виконують функції обмеження кожної із сфер влади. 
Кожній державі, в залежності від форми державного правління та інших особливостей (й зокрема, авторитету осіб, які займають ті чи інші посади), властива своя система стримувань i противаг, яка являє собою сукупність правових норм щодо взаємодії i взаємообмеження гілок державної влади. Запровадження принципу поділу державної влади, доповненого системою стримувань і противаг, має на меті створити такий механізм, який забезпечував би взаємодію всіх органів єдиної державної влади, запобігти неправомірному збільшенню впливовості будь-якого органу за рахунок повноважень іншого.

Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Поточна редакція від 30.09.2016 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.  Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
2. Колісник К.С. Роль системи стримок і противаг в контексті врівноваження влади та запровадження політичної реформи як подолання кризи влади в Україні [Електронний ресурс] / К.С. Колісник // Ключевые проблемы современной науки – 2010: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/Pravo/63101.doc.htm 
3. Мартинюк Р.С. Дилема політики і права в новітньому вітчизняному конституційному процесі [Текст] / Р.С. Мартинюк // Наукові записки [зб. наук. праць] / Національний ун-т «Острозька академія»; ред. кол.: І.Д. Пасічник, П.М. Кралюк, Ю.В. Мацієвський та ін. – Острог, 2010. – Вип. 4. – С. 290-300. 
4. Приймак Л. Система «стримувань і противаг» у взаємовідносинах між виконавчою та законодавчою гілками влади як механізм консолідації політичного режиму / Л. Приймак // Вісник Львівського університету. Сер. Філософсько-політологічні студії: зб. наук. пр. – Львів, 2015. – Вип. 6. – С. 122–128.
5. Сало І.С. Механізми стримувань і противаг у політичних системах країн ЄС та в Україні/ І.С. Сало // Стратегічні пріоритети. – №2(11). – К.: НІСД, 2009. – С. 65-70.
6. Шатіло В. Стримування і противаги у механізмі державної влади України: теоретичні та прикладні аспекти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/1/jurydychni_nauky/articles/grabowska-features-of-the-legal-regulation-of-the-procedural-order-of-taking_19616.pdf   
7. Кравчук В.М. Проблема меж державної влади в умовах формування громадянського суспільства / В. М. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 1. – С. 7-9.
8. Кравчук В.М. Теоретичні аспекти визначення сутності державної влади / В.М.Кравчук // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи. Збірник тез доповідей на науковій конференції (м. Тернопіль, 20 квітня 2012). – Т.: Вектор, 2012. – С. 47-51. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Травень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція