... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 22.06.2017 - СЕКЦІЯ №1
Актуальність теми. Сьогодні Українська держава перебуває у перехідному стані, а дисбаланс між гілками влади, нечіткість розподілу повноважень створюють перешкоди на етапі демократичної консолідації. Для стабілізації політичного життя українського суспільства, утвердження стійкого правового порядку дуже важливим є правильне розуміння завдань і механізмів поділу державної влади, виважений підхід до закріплення елементів системи стримувань та противаг.
Аналіз джерел. Питання взаємодії між гілками влади, їхній розвиток та запровадження в політико-правову практику, проблема застосування механізмів стримувань і противаг та вплив на процес консолідації політичного режиму вже були і продовжують бути предметом наукового розгляду (А.Барнашов, О.Євтушенко, Н.Жук, К.Колісник, А.Осавелюк, І.Процюк, А.Колодій, В.Шаповал, І.Сало, М.Оніщук та інші).
Метою роботи є дослідження проблем реалізації механізму «стримувань» і «противаг» в Україні.
Виклад основного матеріалу. Перш за все, розпочати потрібно з тлумачення терміну «державна влада». Її можна визначити як відносини щодо здійснення функцій і повноважень держави спеціально створеними органами та посадовими особами шляхом прийняття нормативно-правових актів у межах і порядку, передбачених законодавством [7, с. 9]. 
Поділ влади в сучасних демократичних державах є організаційно-правовою основою державної влади. Іншими словами, державна влада вибудовується за принципом поділу на самостійні і незалежні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. При цьому необхідно зазначити, що кожна з держав не тільки прагне розділити гілки єдиної державної влади, а й приділяє значну увагу взаємодії влади. Механізмом реалізації принципу поділу і взаємодії влади, його ключовим стрижнем виступає система стримувань і противаг [5]. 
Виникнення сучасної системи стримувань і противаг пов’язане, перш за все, з активізацією держави в галузі управління суспільними процесами, які без повсякденного співробітництва гілок державної влади було б важко здійснювати. Справді, впровадження принципу поділу державної влади, доповненого системою стримувань і противаг, має на меті створити такий механізм, який забезпечував би взаємодію всіх органів єдиної державної влади.
В окремих випадках систему стримувань і противаг визначають як засіб обмеження однієї гілки державної влади іншою. Проте таке обмеження може загрожувати виникненню свавілля з боку тієї гілки, яка буде надмірно обмежувати іншу гілку (або гілки) державної влади. На наш погляд, вдало відзначають американські дослідники, що як сам принцип поділу державної влади, так і механізм стримувань і противаг (як своєрідне його доповнення) мають своєю метою запобігти неправомірному збільшенню впливовості будь-якого органу за рахунок повноважень іншого [3].
Деякі вчені вважають, що система стримувань і противаг, з одного боку, підтримує співробітництво та взаємне пристосування органів влади, а з другого – створює потенціал для конфліктів, які вирішуються частіше за все шляхом переговорів, угод та компромісів. Загалом, є всі підстави погодитися з такою позицією.
Конституції більшості держав із змішаною формою правління припускають можливість своєрідного «дрейфу» форми правління у межах змін співвідношення владних повноважень між президентом і прем’єр-міністром. Так, у змішаній Французькій Республіці, в залежності від того, співпадає чи ні партійна приналежність парламентської більшості і президента, форма правління може змінюватись від напівпарламентарної до напівпрезидентської. Зазначена властивість конституцій змішаних республік зумовлена невизначеністю й надмірною узагальненістю окремих конституційних положень щодо виконавчої влади. Як наслідок, важливою правовою характеристикою республік із змішаними формами правління є існування біцефальної виконавчої влади, носіями якої виступають одночасно і президент, і уряд. Як результат, статус президента і прем’єр-міністра можуть змінюватися залежно від суспільно-політичних обставин, що складатимуться у певний момент, і навіть від авторитету політиків, які займатимуть відповідні пости й посади. До згаданих конституцій слід віднести й Основний Закон України від 28 червня 1996 р. у первинній редакції. Таку якість первинної редакції Основного Закону України не слід сприймати однозначно, оскільки принцип одноосібного керівництва, який за відповідних обставин міг здійснюватися Президентом України у виконавчій сфері, міг відігравати важливу стабілізуючу роль в умовах перехідного суспільства [2].
Серед характерних елементів системи стримувань і противаг у демократичних державах, виокремлюють, зокрема, такі [6]:
1) здійснення повноважень глави держави (президента) і глави уряду різними особами (в усіх країнах-членах ЄС);
2) обмеженість повноважень глави держави і водночас віднесеність реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави (наприклад, ФРН, Італія, Австрія, Чехія, Словаччина, Угорщина);
3) формування уряду парламентом за участі глави держави, яка є переважно майже номінальною (практикується парламентський та позапарламентський способи.
Складовими системи стримувань і противаг в Україні, крім зазначених, відповідно до Конституції України, є, зокрема, такі:
1) право вето Президента України на етапі промульгації закону;
2) імпічмент Президента з боку ВРУ, що призводить до його усунення з поста;
3) право Верховної Ради України прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України, що має наслідком його відставку;
4) діяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
5) формування складу Конституційного Суду України Президентом України, Верховною Радою України, з’їздом суддів України;
6) контроль Конституційного Суду за відповідністю Конституції законів та інших правових актів ВРУ, Президента, КМУ, Верховної Ради АРК.
Утім, закріплення в Основному законі таких елементів системи стримувань і противаг ще не забезпечує ефективності функціонування державної влади. Необхідно також завершити правову реформу, посилити і персоніфікувати відповідальність, посилити громадський контроль за створенням і діяльністю державних органів, реалізувати інші науково обґрунтовані заходи, що здатні покращати ситуацію в цій сфері.
Висновки. Таким чином, можна зробити висновок, що за умов демократії розмежування гілок влади здійснюється за допомогою такого правового інструменту, за якого кожна гілка виконує свою функцію, а всі вони в сукупності виконують функції обмеження кожної із сфер влади. 
Кожній державі, в залежності від форми державного правління та інших особливостей (й зокрема, авторитету осіб, які займають ті чи інші посади), властива своя система стримувань i противаг, яка являє собою сукупність правових норм щодо взаємодії i взаємообмеження гілок державної влади. Запровадження принципу поділу державної влади, доповненого системою стримувань і противаг, має на меті створити такий механізм, який забезпечував би взаємодію всіх органів єдиної державної влади, запобігти неправомірному збільшенню впливовості будь-якого органу за рахунок повноважень іншого.

Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. Поточна редакція від 30.09.2016 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.  Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
2. Колісник К.С. Роль системи стримок і противаг в контексті врівноваження влади та запровадження політичної реформи як подолання кризи влади в Україні [Електронний ресурс] / К.С. Колісник // Ключевые проблемы современной науки – 2010: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/Pravo/63101.doc.htm 
3. Мартинюк Р.С. Дилема політики і права в новітньому вітчизняному конституційному процесі [Текст] / Р.С. Мартинюк // Наукові записки [зб. наук. праць] / Національний ун-т «Острозька академія»; ред. кол.: І.Д. Пасічник, П.М. Кралюк, Ю.В. Мацієвський та ін. – Острог, 2010. – Вип. 4. – С. 290-300. 
4. Приймак Л. Система «стримувань і противаг» у взаємовідносинах між виконавчою та законодавчою гілками влади як механізм консолідації політичного режиму / Л. Приймак // Вісник Львівського університету. Сер. Філософсько-політологічні студії: зб. наук. пр. – Львів, 2015. – Вип. 6. – С. 122–128.
5. Сало І.С. Механізми стримувань і противаг у політичних системах країн ЄС та в Україні/ І.С. Сало // Стратегічні пріоритети. – №2(11). – К.: НІСД, 2009. – С. 65-70.
6. Шатіло В. Стримування і противаги у механізмі державної влади України: теоретичні та прикладні аспекти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://papers.univ.kiev.ua/1/jurydychni_nauky/articles/grabowska-features-of-the-legal-regulation-of-the-procedural-order-of-taking_19616.pdf   
7. Кравчук В.М. Проблема меж державної влади в умовах формування громадянського суспільства / В. М. Кравчук // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 1. – С. 7-9.
8. Кравчук В.М. Теоретичні аспекти визначення сутності державної влади / В.М.Кравчук // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи. Збірник тез доповідей на науковій конференції (м. Тернопіль, 20 квітня 2012). – Т.: Вектор, 2012. – С. 47-51. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція