... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.10.2017 - СЕКЦІЯ №1
З моменту здобуття незалежності українська держава і суспільство існують у нових соціальних, економічних і правових умовах. 
У сфері соціальних відносин змінились зміст і напрямки діяльності держави. Зміна економічних умов, зокрема, знайшла свій вияв у проголошенні Українською державою непорушності приватної власності і свободи підприємництва. Радянська держава, всі її органи діяли на основі соціалістичної законності, а в Україні визнається і діє принцип верховенства права. 
Нові умови існування держави і суспільства зумовили необхідність критичного переосмислення основних положень теорії права, зокрема вироблення нових або оновлення попередніх правових понять і категорій.
Разом з тим, трансформація підходів до праворозуміння інколи призводить до поглиблення концептуальних розбіжностей у розумінні права, проголошення тези про кризу юридичної думки, заперечення ефективності правових норм. 
У залежності від підходів до праворозуміння, у визначенні права акценти можуть зміщуватись від визнання права сукупністю правових явищ [1, c. 31], організацією суспільного порядку [2, c. 159] до визначення права як розуму у дії [3, c. 80]. 
Таким чином, підходи вчених до праворозуміння характеризуються концептуальними розбіжностями і відсутністю єдиної позиції стосовно розуміння самого поняття права.
Крім того, проблеми праворозуміння є предметом дослідження різних шкіл права і кожна школа права має власну концепцію праворозуміння.
Разом з тим, праворозуміння визначає парадигму пізнання правових явищ [4, c. 3] і звідси виникає об’єктивна необхідність створення сучасної концепції праворозуміння, релевантної до нової правової реальності. 
У контексті дослідження проблем сучасного праворозуміння видається доцільним зауважити таке.
Наукове пізнання права має на меті дві взаємопов'язані речі: отримання істинного знання про право і виявлення закономірностей дії права в усіх його проявах.
Традиційне доктринальне праворозуміння від початку обмежене категоріальним апаратом і проблемами гносеологічного характеру.
З одного боку має місце багаторічна безнадійна полеміка про вибір між нормами права або суддівським розсудом.
З іншого боку існує нескінченний пошук критеріїв оптимального розподілу права на галузі права, виявлення домінуючих галузей права, створення комплексних галузей права, як засобу виходу з глухого теоретичного кута.
Крім того, право само по собі, як загальне, намагається досягти безмежності і звідси виникає потенційна можливість існування безмежної кількості концепцій права і намагання створити традиційну всеохоплюючу концепцію права з позиції сучасного розуміння права, яке по суті зводиться до протистояння по лінії Herbert Xart – Ronald Dworkin [5, с. 2], заздалегідь приречені на невдачу. 
Праворозуміння зумовлюють щонайменше дві речі – перманентна самоідентифікація суспільства і право саме по собі, як загальне. За допомогою розуміння права суспільство постійно ідентифікує себе на кожному конкретному етапі свого розвитку і перманентність такої ідентифікації утруднює створення всеосяжної єдиної концепції права. 
Кожному етапу розвитку суспільства притаманне своє власне розуміння права і у такому сенсі «китайська метафізика» Роско Паунда [6, с. 10], «дійсна розумність» Георга Гегеля [7, с. 18] або «трикутники» Бенедикта Спінози [8, с. 4] не сумісні між собою не стільки внаслідок розбіжностей у мисленні, а саме внаслідок розбіжностей у різних етапах розвитку суспільства і у часі.
Одвічний антагонізм між юридичним позитивізмом і природним правом буде існувати до того само мого моменту, доки не видасться слушним припущення про те, що норми права і рішення судів є двома частинами одного цілого. 
Адже право як загальне є буттям права і не має безпосереднього впливу на відносини у суспільстві і поведінку людей, так само як поняття юридичної особи має тільки опосередковане відношення до діяльності конкретної комерційної компанії. 
Праворозуміння необхідно містить в собі поняття права як загальності, права як особливості і права як окремості. 
Ідея права як загальність – справедливість і свобода, через правове регулювання, як особливість, втілюється у правопорядку як окремості.
Звідси, ідея права і право, саме по собі, як загальне, не можуть бути реалізовані простим механічним перенесенням із сфери абстракції у повсякденне життя. 
Право як абстрактне поняття необхідно має вийти за межі абстракції і перетворитись на право як особливе і дійсність – юридичну визначеність, що по суті вже не є правом, але містить право в собі. 
Для досягнення юридичної визначеності право певним чином відмовляється само від себе і знаходить свій вияв у правовому регулюванні – чинному законодавстві або рішеннях суду. 
Суттєві відмінності між нормативно-правовим актом (загальні приписи) і судовим прецедентом (індивідуальні приписи) не впливають ні на їх сутність як позитивність, ні на їх кінцеву мету – врегулювання суспільних відносин з метою встановлення правопорядку. Адже законодавство і правосуддя спрямовані на один і той самий предмет [9, с. 464). 
Фіксація перетворення права із абстрактної ідеї у реальне правове регулювання є відправним пунктом для усвідомленням можливості руху права. 

Список використаних джерел:
1. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового развития – надежда и драма современной эпохи / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 2000. – 252 с.
2. Ллойд Д. Идея права / Деннис Дойд. – М.: Книгодел, 2006. – 416 с.
3. Хайєк Ф. А Право, законодавство та свобода: нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: в 3 т. – Т. 1.: Правила та порядок / Ф.А. Хайєк. – К.: Сфера, 1999. – 196 с.
4. Алаіс С.І. Проблема праворозуміння в основних школах права: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / С.І. Алаіс. – К., 2003. – 20 с.
5. Shapiro J. Scott The Hart-Dworkin Debate: A Short Guide for the Perplexed / Scott J. Shapiro. – Yale University - Law School, 2007. – 54 p. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=968657
6. Pound Roscoe An Introduction to the Philosophy of Law / Roscoe Pound. – New Haven: Yale University Press, 1922. – 318 p. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lf-oll.s3.amazonaws.com/titles/2222/Pound_1502_Bk.pdf
7. Hegel G.W.F. Philosophy of Right / G.W.F. Hegel. – Kitchener: Batoche Books, 2001. – 281 p. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://socserv2.socsci.mcmaster.ca/econ/ugcm/3ll3/hegel/right.pdf
8. Spinoza Benedict Ethics / Benedict Spinoza. – Jonathan Bennett, 2004. – 139 p. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.earlymoderntexts.com/assets/pdfs/spinoza1665.pdf
9. Платон. Горгий / Платон. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://psylib.kiev.ua 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція