... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.10.2017 - СЕКЦІЯ №2
Принцип справедливості складає основу всього сучасного права, в тому числі і соціальних правовідносин. 
У філософській літературі справедливість протягом тривалого періоду розглядалася, як явище морального порядку [1]. В подальшому, це поняття стало трактуватися, як якісна особливість категорії суспільних відносин. Тому базуючись на відповідних відносинах почало з’являтися поняття соціальної справедливості, як об’єктивне явище громадського життя.
Справедливість, за загальними уявленнями, це відповідність того, що людина віддає суспільству і отримує від нього, відповідність прав і обов'язків. Таким чином, історично ідея справедливості втілюється саме в праві. Саме справедливість найбільше підходить для визначення сутності права, це одна з найбільш гуманних і плідних ідей в історії людства, яка в уявленнях людей завжди погоджувалася з правом. Можна сказати, що справедливість є абстрактним виразом самого права. У цьому сенсі саме право нормативно закріпленою справедливістю, що складається в реалізації суспільного компромісу. За визначенням М.М. Алексєєва, «справедливий правопорядок, це єдиний, нормальний, здоровий стан прав [2].
Справедливість, це не лише етична, філософська категорія, а й правове поняття, що закріплює суспільні відносини і відповідні цим відносинам правила поведінки, канони, вчинки і дії людей. Конкретне вираження «справедливість» знаходить свій початок в правових нормах і вчинках людей, які застосовують ці норми. Вона втілена в праві та відображає специфічно правову визначеність. У ній підсумовано ставлення суспільства до права. Вбираючи в себе юридичну форму, справедливість не втрачає властивих їй якостей. Правильно буде сказати, що вимога справедливості, виражена через право, виступає, як моральна, і як правова вимога.
В умовах формування сучасного суспільства, право за своєю суттю є носієм і провідником волі людини, що безпосередньо відповідає потребам соціального життя. У зв'язку з цим повинен бути приведений в дію певний правовий механізм, що дозволяють вирішувати складні питання життєвої практики.
Правові засади, як основоположні ідеї, які відображають сутність, розвитку права, визначають загальну спрямованість правового регулювання, забезпечують розвиток і функціонування правової системи українського суспільства. Тому специфічна природа права, як феномена людської цивілізації, відображається саме в принципах, головним з яких є принцип справедливості. Принципи ж, в свою чергу, забезпечують цілісність права, збереження його основних властивостей і функцій.
Висновок. Справедливість закладена в самому праві. Діяльність суб'єктів права повинна бути пронизана ідеями неупередженості, істинності, правильності, законності та чесності. Винесені юридичні рішення, що встановлюють права і обов'язки, заходи та заохочення повинні за формою й суттю бути справедливими.

Список використаних джерел:
1. Философский словарь / под ред. М. М. Розенталя. М., 1972. – С. 389; Словарь по этике / под ред. И. С. Кона. М., 1975. – С. 298-299.
2. Алексеев Н.Н. Основы философии и права. – СПб., 1998. – С. 206. 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція