... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.10.2017 - СЕКЦІЯ №5
У юридичній літературі відсутня чітка позиція стосовно того, хто може бути суб'єктом відносин у площині кримінально-правової охорони досліджуваних відносин. А точніше, цьому питанню увагу взагалі не приділяли. Це дає нам можливість стверджувати, що суб'єкти відносин як структурний елемент об'єкта цього злочину (ст. 182 КК України) зовсім не підлягали дослідженню. А він, на наш погляд, має істотно вплинути на вирішення питання, що слід розуміти під безпосереднім об'єктом досліджуваного злочину. Аналіз юридичної літератури, що стосується цієї проблеми, та проведене опитування студентів юридичних вузів дає нам підставу визначитися з суб'єктами суспільних відносин, що стосуються недоторканності приватного життя, проти яких спрямоване це злочинне діяння шляхом незаконного збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконної зміни такої інформації. Суб'єктами суспільних відносин є окремі фізичні особи, які користуються гарантованими Конституцією правами на недоторканність приватного життя, з одного боку, та інші фізичні особи – з іншого, в тому числі і службові особи, а також юридичні особи, органи державної влади та місцевого самоврядування, які мають утримуватися від порушення права на приватне життя фізичних осіб. Наша позиція стосовно суб'єктного складу цих суспільних відносин підтверджується чинним законодавством: Законом України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI [1]; Законом України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-XII [2]; Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI [3]; Законом України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII [4] та ін.
Для досягнення мети забезпечення охорони досліджуваних суспільних відносин необхідною умовою є не тільки виявлення осіб, які вчинили злочин, притягнення до кримінальної відповідальності, а й убезпечення цих відносин від посягань, які передбачені ст. 182 КК України. Дослідження суб'єктів вказаних суспільних відносин, а також їх соціальних функцій у цих відносинах дасть змогу визначити на науковій основі ті суспільні відносини, які виступають об'єктом цього злочину відповідно до ст. 182 КК України. Цю властивість суспільних відносин використовує інколи законодавець як для визначення меж дії кримінального закону, так і для вказівки на ті суспільні відносини, що є об'єктом відповідного злочину (скажімо, порушення недоторканності приватного життя). Законодавець цей підхід до злочину, передбаченого ст. 182 КК України, не застосував, чим певним чином ускладнив наше завдання у дослідженні зазначеної проблеми, а також у застосуванні цієї статті в практичній діяльності правоохоронних органів та суду. Вивчивши кримінальні провадження цієї категорії, ми встановили, що в абсолютній більшості випадків (96 % справ) одним із суб'єктів відносин обов'язково була фізична особа (людина). Тому з метою встановлення другої сторони складу відносин ми звернулися до законодавства (див. вище), що стосується відносин, які забезпечують умови з охорони регламентованої чинним законодавством недоторканності приватного життя, конфіденційної інформації про фізичну особу, яку становлять персональні дані – відомості про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а також – сімейні таємниці. Цей аналіз засвідчив, що іншою стороною суб'єктного складу таких відносин, які є елементом об'єкта злочину, передбачено ст. 182 КК України, виступають як фізичні, так і юридичні особи відповідно до чинного законодавства [1; 2; 3; 4].
Вивчення соціальної функції суб'єкта відносин, його прав та обов'язків (статусу), тобто соціального взаємозв'язку у суспільних відносинах, має певну цінність, оскільки з'ясування суб'єктного складу відносин сприяє визначенню змісту самих відносин, дає можливість оцінити їх характер, обсяг цих відносин і межі дії закону (ст. 182 КК України). Отже, робити повний перелік суб'єктів суспільних відносин (об'єкта злочину, передбачено ст. 182 КК України) немає необхідності. Важливо лише зрозуміти, що вони можуть мати різноманітні варіанти, які так чи інакше можуть впливати на зміст відносин та межі кримінальної відповідальності. Про це свідчить і судова практика. Так, суди правильно кваліфікувати діяння лише тоді, коли встановлювати суб'єктів відносин, їх соціальний статус, роль у суспільних відносинах.
Отже, виходячи з предмета дослідження, розглянемо такий структурний елемент відносин, як соціальний взаємозв'язок у суспільних відносинах, що нами аналізується. Цей структурний елемент суспільних відносин, що нами досліджується, а саме: соціальний взаємозв'язок, справедливо розглядається як засіб самих відносин [5, c. 5; 6, c. 4]. Цей зв'язок може виявитися як на рівні індивідуальної взаємодії суб'єктів, так і у взаємодії людських спільнот, а також індивідуумів із відповідними спільнотами як елементами соціуму. Зовні цей соціальний зв'язок проявляється, як показує вивчення кримінальних справ і нормативної бази, що стосуються аналізованих відносин, а також опитування працівників правоохоронних органів та суду, в таких діяннях, як: 1) незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями, а також убезпеченні від такої неправомірної поведінки суб'єктів, зазначених в законі; це, зокрема, означає на законодавчому рівні забезпечення регламентації поведінки суб'єктів цих відносин; 2) виконання суб'єктами відносин прав і обов'язків, покладених на них чинним законодавством; 3) організаційні заходи щодо забезпечення регламентованої законодавством поведінки суб'єктів цих відносин; 4) запобігання вчиненню таких злочинів (передбачених ст. 182 КК України).
Наше твердження має і практичне підґрунтя. Так, вивчення кримінальних проваджень зазначених категорій свідчить, що за 77 % проваджень соціальний зв'язок (взаємозв'язок суб'єктів) характерний для забезпечення умов з охорони відносин, що нами з'ясовуються; 23 % проваджень – для запобігання цим злочинам.
Нас цікавить, як це випливає з дослідження, соціальний зв'язок, важливою ознакою якого є обов'язок певної поведінки суб'єктів відносин щодо охорони таких відносин з регламентованої законом та іншими нормативно-правовими актами правомірної поведінки таких суб'єктів, тобто їх взаємодія.
Отже, для визначення безпосереднього об'єкта цього злочину мають враховуватися лише суспільні відносини, що відповідають інтересам усього суспільства, а не інтересам окремої особи на її розсуд чи вподобання. Такими можуть бути лише позитивні відносини, що поставлені під охорону кримінального закону.
Дотримуючись концепції, що предмет злочину і предмет суспільних відносин у складі злочину не одне і те ж, а тому для злочину, передбаченого ст. 182 КК України, предметом відносин є умови з охорони регламентованої чинним законодавством конфіденційної інформації про фізичну особу, яку становлять відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а також сімейну таємницю. 
Дослідивши структуру суспільних відносин, існуючі точки зору, можна запропонувати формулювання основного безпосереднього об'єкта злочину, передбачено ст. 182 КК України. Основним безпосереднім об'єктом злочину виступають суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони конфіденційної інформації про фізичну особу, яку становлять відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а також сімейну таємницю. Додатковим безпосереднім об'єктом цього злочину виступають суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони інших благ, прав фізичних осіб.

Список використаних джерел:
1. Про захист персональних даних: Закон України від 1 червня 2010 року № 2297-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – Ст. 481.
2. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
3. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 314.
4. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 651.
5. Таций В.Я. Преступления против природных богатств СССР / В.Я. Таций // Уголовное право УССР: Особенная часть: Учебник // Под ред. М.И. Бажанова и др. – К.: Высшая школа. Головное изд-во, 1989. – 503 с. 
6. Іщенко О.М. Кримінально-правовий захист атмосферного повітря: Навчальний посібник / О.М. Іщенко, В.К. Матвійчук, І.Ю. Єросова. – К.: РВВ МВС України, 1994. – 64 с.  
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція