... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.10.2017 - СЕКЦІЯ №6
Аналіз останніх наукових досліджень дає підстави зробити висновок, що зросла увага громадськості не лише до проблем діяльності судової влади взагалі, а й до інституту суду присяжних, який, у свою чергу, покликаний забезпечити реалізацію права населення на участь у здійсненні правосуддя.
Спроба вдосконалення правової регламентації функціонування суду присяжних здійснена у чинному КПК України (далі – КПК). Так, у ч. 3 ст. 31 КПК зазначено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, здійснюється за клопотанням обвинуваченого – «судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних» [1].
Введення у дію інституту суду присяжних має як ряд переваг, так і недоліків. Насамперед, позитивним є створення можливості повної або часткової ліквідації проявів корупції у системі вітчизняного кримінального процесу. На думку В.М. Тертишника саме законодавче закріплення основних засад функціонування суду присяжних дає можливість забезпечити «своєрідний умовний» поділ судової влади на дві відносно самостійні інституції: суд присяжних і професійний суддя, які контролюють один одного, що створює додаткові важелі стримувань та противаги проти свавілля й можливих проявів корупції та зменшує можливості судових помилок [2, с.223].
Слід зазначити, що не менш важливим та позитивним наслідком запровадження цього інституту є пробудження правової свідомості громадян, підвищення рівня їх правової культури, вивчення національного законодавства та практичне його застосування, оскільки безпосереднє їх залучення до здійснення правосуддя сприятиме усвідомленню необхідності таких знань.
Серед недоліків, викликаних недосконалістю законодавчого регулювання такої процедури, слід зазначити про необхідність значного матеріального забезпечення для функціонування суду присяжних за рахунок коштів державного бюджету, оскільки в ст. 68 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» зазначено, що присяжним за час виконання ними обов’язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові [3].
Заслуговує на увагу і відсутність законодавчо закріпленої вимоги про наявність хоча б базової юридичної освіти у особи, яка залучається до участі у справі як присяжний. Тобто постає питання, чи може все-таки здійснювати правосуддя людина, яка взагалі не компетентна у питаннях юриспруденції?
Щодо практичного вирішення цього питання, то доцільно було би правотворчому органу законодавчо закріпити вимогу щодо наявності у присяжного юридичної освіти не нижче освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, що забезпечило б розгляд справи на більш високому рівні.
Слід погодитись і з тим, що однією з прогалин кримінального процесуального законодавства є саме відсутність чітко визначених у законодавстві критеріїв відбору присяжних, що може мати наслідком залучення до здійснення правосуддя осіб, які є, наприклад, душевно хворими, а також іншу категорію осіб, які мають значні відхилення та не визнані обмежено дієздатними у передбаченому законом порядку. Тож слід ретельно дослідити, проаналізувати та вдосконалити критерії відбору осіб, що претендують на місце присяжного, щоб забезпечити максимально обґрунтоване та об`єктивне їх рішення у тому чи іншому кримінальному провадженні. Крім того, доцільно законодавчо визначити перелік критеріїв, що стосуються високих моральних якостей особи.
Отже, незважаючи на низку недоліків інституту суду присяжних, він має діяти в державі, оскільки в результаті його ефективного функціонування система судочинства України буде вдосконалена та виведена на належний рівень. Саме практична реалізація основних положень інституту суду присяжних надає можливість створити усі необхідні умови для подальшого втілення ідей правової держави у сфері правосуддя, зміцнити довіру суспільства до суду та сприяти розвитку громадянського суспільства.

Список використаних джерел:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року №4651-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
2. Тертишник В.М. Суд присяжних: суть ідеї та її мімікрія при реформуванні кримінального судочинства України / В.М. Тертишник, Н.С. Солнишкіна // Право і суспільство. – 2012. – №3. – С. 221-224.
3. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2453-17 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція