... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.10.2017 - СЕКЦІЯ №3
Кожна держава, в тому числі й Україна, прагне постійного вдосконалення власного законодавства та відповідного застосування правових норм на практиці. Законотворчі процеси дотримуються відповідних процедур. Пошук вченими-правниками щодо новизни нормотворчості не припиняється. Проте мова йде не лише про створення нового, а й запозичення, переробку та засвоєння нормативного, ідейно-теоретичного змісту права, що вже пройшло випробування на практиці в інших країнах або в інші часи. Особливо важливим для України є досвід сучасних провідних Європейських держав, а також Римської імперії. Оскільки римську юриспруденцію відзначає висока техніка правотворчості, уміння аналізувати конкретні правовідносини, добре аргументувати свої висновки. Формулювання правових ідей римських юристів відзначаються чіткістю, лаконізмом, глибиною змісту, витонченістю форми і можуть бути взірцем для сучасних юристів [1, с. 25]. А гармонійне поєднання теорії права та практики її застосування є запорука життєздатності системи сучасних правових норм та її ефективного функціонування в реаліях сьогодення. 
Відродження приватного права України являє собою досить об’ємний процес, оскільки удосконалення норм приватного права стосуються не лише вчених-правників, юристів-практиків, державних структур, але й суб’єктів цивільного обігу, в тому числі юридичних і фізичних осіб, які не є професіоналами в юридичній сфері. Більшість осіб навіть уявлення не мають щодо застосування норм права чи навіть існування деяких норм, іноді особиста участь не можлива в зв’язку з різними життєвими обставинами (місцезнаходження, брак часу, хвороба, зайнятість) або не принципово обов’язкова присутність. Тому природним, раціональним, правильним та гармонійним способом є звернення до професіоналів для реалізації цивільних прав, виконання цивільних обов’язків та захисту законних інтересів осіб, а також виникненню бажаних наслідків, в тому числі й правових.
Професіонали в юридичній сфері виконують певні дії в інтересах інших осіб і займають проміжну ланку, виконуючи роль посередників або представників, які не можуть діяти без законних підстав в інтересах інших осіб. Такою підставою може бути і служить договір доручення, який відомий за часів римського права як mandatum, за яким... одна особа (procurator, повірений) зобов'язується виконати безоплатно будь-яку справу за дорученням іншої особи (mandans, mandator, препоручитель, довіритель) .... [2 с. 472].
Вже в римському класичному періоді (I ст. н.е.) сформувалося досить чітке уявлення про представництво як сукупність засобів, призначених допомогти одній стороні реалізувати і захистити свої права за допомогою інших осіб [3, с. 273]. Римські юристи, ігноруючи абстрактні дефініції, проте, розробили досить складну систему рішень (позовів) щодо представництва, у тому числі в галузі торгового обігу [4, с. 226]. При цьому одним з договорів, який мав позовний захист та специфічний фідуціарний характер – це mandatum, який бере свій початок від фідуціарного договору з другом (fiducia cum amico), і проніс свою особливість у вигляді фідуціарності та універсальності крізь час та простір в сучасність. 
За радянських часів більшість договорів, які регулювали взаємовідносини учасників економічного обороту, укладалися на виконання планових актів, тому певний час існував постулат про обліковий характер договору в економіці. Воля контрагентів знаходилася під впливом державних органів.
З виникненням комерціалізації цивільних правовідносин в Україні особлива увага приділялася договірним зобов’язальним правовідносинам, про що свідчить закріплення принципу «свободи договору» в Цивільному кодексі України. У кодексі також закріплені загальні положення договірного права, а також договори, які найбільше використовуються суб’єктами цивільного обігу, зокрема договір доручення. Глава 68 ЦК України містить детальний опис поняття договору доручення, термін дії, права та обов’язки сторін, умови припинення відповідних договірних відносин [5, с. 264].
Найбільш поширеним є договір доручення, який пов'язаний з довірчими відносинами між контрагентами. Слід зазначити, що існують різні підходи у розумінні та тлумаченні фідуціарних відносин та їх правової природи. Дослідженнями цієї теми торкалися такі вчені: Д.В. Дождев, А.Е. Зуев, Р.А. Майданик, Є.О. Харитонов, М.М. Слюсаревський. Проте недостатньо уваги приділено договору доручення як різновиду сучасного фідуціарного договору.
Можливості договору доручення багатогранні. У зв’язку з чим договір доручення є універсальним договором для багатьох осіб, які потребують представництва своїх інтересів в різних сферах. Наприклад, укладання договору доручення на комерційне представництво, де вказуються повноваження комерційного представника. Повноваження торговця цінними паперами у відносинах з третіми особами (суб’єктами підприємницької діяльності) можуть ґрунтуватися на договорі доручення. Представництво в суді – взагалі найпоширеніше явище серед населення, кожен звертається до адвокатів, обираючи суб’єктивно насамперед за критерієм фідуціарності. Хоча договір доручення і фідуціарний, але передбачає певний захист будь-якої сторони в разі недобросовісності іншої сторони, чим зменшує ризик зловживання кожної зі сторін.
Таким чином, аналізуючи «представництво шляхом використання договору доручення», зауважимо, що ключові моменти полягають в наявності довіри між контрагентами, ускладненні відносин, суспільній потребі реалізувати та захистити права та інтереси не самостійно, а з допомогою третіх осіб (професіоналів), яким виявляємо довіру, на яких можна розраховувати в максимально різноманітних сферах з мінімальним використанням часу та отриманням бажаного результату. Саме договір доручення містить певні гарантії, потенційну конкретизацію умов, перелік повноважень і незалежність. У чому й передбачається правова гармонія, гармонійне поєднання договору доручення, легітимність якого закріплено в Цивільному Кодексі України, та застосування договору на практиці під час реалізації представницьких функцій юристами-практиками. В юридичній літературі договір доручення часто називають договором про представництво [6, с 91], звичайно добровільне представництво. Ідея представництва, сформована в Римському праві, виявилася в формі мандата (договору доручення) і стала універсальною та придатною не лише в римському праві, але і в сучасній правовій системі України.

Список використаних джерел:
1. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид. спец.вищих навч. закладів: Вид. 3-є, перероб. та доп. / О.А. Підопригора. – К.: Видавничий Дім Ін Юре, 2001. – 440 с.
2. Боголепов Н. Учебник истории римского права [Текст]: учебник / Н.П. Боголепов. – М.: Зерцало, 2004. – 568 с.
3. Сєвєрова О.С. Представництво у комерційних відносинах за римським правом / О.С.Сєвєрова // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць. В. 7. Одеса, 2000. – С. 273. 
4. Харитонов Є.О. Історія приватного (цивільного) права Європи. Ч.1. Витоки. – Одеса, 1999. – С. 226-227.
5. Цивільний кодекс України [Текст]: Коментар. Видання друге із змінами за станом на 2004 р. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 856 с.
6. Гражданское право. Т.2. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Прспект, 1997. – С.91-92. 
7. Цивільний кодекс України. Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юридична література, 2003. – 1080 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція