... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №1
Освіта, взагалі, є надважливим та необхідним явищем для всього суспільного життя, а також є його складовою. На сьогоднішній день,  це складний соціальний механізм, який відіграє значну роль у загальному прогресі. Вона сильно впливає на всі процеси людської цивілізації, котрі відбуваються на даний момент або відбуватимуться у майбутньому. Це повною мірою стосується вищої освіти, в умовах сучасності, – у ХХІ столітті, коли у світі поширюється наукова інформаційна і технічна революція. Завдяки їй формується прогресивне, інформаційне суспільство, що виводить на перший план проблему поширення знання. 
Такий розвиток вищої освіти (як і всієї освіти загалом) повинен бути спрямованим на прогрес людини, щоб навчити її знайти себе і своє місце у суспільстві. А освіченість і професійність людини – це користь для суспільства, держави, всієї нашої цивілізації. 
Не даремно у документах ЮНЕСКО ХХІ століття вказано як століття освіти. Це пов’язано із змінами, тенденціями, котрі виникли у всіх сферах суспільного життя, і зокрема у сфері вищої освіти. Важливі тенденції проявляються не лише в окремих країнах світу, а й в Україні. Основними з них є: загальна глобалізація, інтеграція в технології освіти, гуманізація і демократизація, спрямованість на розвиток особистості, доступність, масовість.
Глобалізація, що проявляється в сучасному світі, веде до зростання академічної мобільності, удосконалення методів навчання тощо. З’являється розуміння необхідності використання нових форм в освіті. Поштовх до глобалізації вищої освіти почався ще у далекому 1971 році. Тоді на конференції міністрів європейських країн було визначено напрям на створення необмеженого державними кордонами інституту вищої освіти, а також на взаємне визнання європейськими країнами дипломів. А Болонська декларація (підписана в червні 1999 р.), до якої приєдналася Україна, стала новим етапом у розвитку вищої школи Європи. 
З часу підписання цієї декларації і проведення відповідно до неї реформ, такі зміни називаються Болонським процесом. Щодо Болонського процесу, то участь в ньому – це відповідь на загальноєвропейські виклики, які є актуальними для вищої освіти європейських країн. Європейський простір вищої освіти  це об’єднання 46 національних систем (й зокрема, української), що розвиваються відповідно до спільно-визначених засад. ЄПВО узгоджує системи вищої освіти, а також сприяє їх сумісності та визнанню, при цьому ж не потребує обов’язкової уніфікації техніки навчання і забезпечення його якості.
Основні принципи Болонського процесу щодо систем вищої освіти європейських країн стосуються досягнення таких цілей, як: удосконалення міжнародної прозорості навчальних програм сприяння мобільності студентів, викладачів та науковців, створення системи першого і другого ступенів (ступінь бакалавра, ступінь магістра).
Декларація, підписана міністрами 29 європейських країн – це той основний документ, що призначений для зміни європейської вищої освіти, шляхом її модернізації. З метою досягнення основних цілей, тобто модернізації ЄПВО, у ній передбачається запровадження двоциклової системи вищої освіти, порівняних ступенів, системи кредитів ECTS. Це, в свою чергу, повинно сприяти забезпеченню високій якості освіти, утворенню єдиного європейського простору.
На Паризькій міжнародній конференції з питань освіти (127 країн світу), котра відбулась ще в 2001 р., зверталася увага учасників на зміни, котрі би мали зробити вищу освіту ефективнішою шляхом запровадження способів навчання за принципом «вчитися жити разом». Зміни повинні були також забезпечити використання науково-технічного прогресу у сфері освіти. Це би сприяло збільшенню у випускників здібностей, підвищенню конкурентоспроможності та престижності вищої освіти.
Зокрема, поширення Інтернету та інших доступних на міжнародному рівні мереж створює нові умови та можливості у сфері сучасної вищої освіти. Це стає в пригоді як студентам, так і викладачам. Наприклад, використання мережі Інтернет дає можливість кожному викладачу користуватися електронною бібліотекою, самостійно вдосконалювати рівень своєї підготовки й знань, обговорювати проблеми, ділитися досвідом.
Досить поширеним на сьогоднішній день засобом обміну інформацією є електронна пошта. Найбільше застосовується, коли є необхідність непаперового й швидкого зв’язку з людьми, швидкого розповсюдження інформації.
Новим освітнім явищем в Україні у ХХІ є поширення дистанційної вищої освіти. Її плюси в тому, що вона дозволяє самостійно обирати курси і темп освіти, дає можливість навчатись також й інвалідам. Студент завдяки скайп-зв’язку та іншому програмному забезпеченню може не тільки отримувати необхідну інформацію, але й спілкуватися з викладачем, ставити запитання й отримувати відповідь. Такий спосіб навчання дозволяє забезпечувати діалог між студентом і викладачем, організувати навчальний процес, застосовувати різні прийоми та методи навчання, наприклад, мозковий штурм та інші. 
Інтеграційні процеси у вищій освіті нашої держави зміцнюють її, навіть в умовах суперництва за престижність навчальних закладів, за кваліфікованих фахівців. Єдиний простір вищої освіти в Європі створює умови, за яких Україна стає відкритою, що породжує для вищої освіти нові можливості для розвитку. Це допоможе розкрити освітній експортний потенціал України.
Важливим в таких умовах є не лише вміння використовувати власні знання, але й також вміти адаптуватись до нових потреб ринку праці, управляти інформацією, шукати її, активно діяти, швидко приймати рішення, а також навчатися. 
З початку ХХІ століття однією з тенденцій вищої освіти в Україні є масовість вищої освіти. Вища освіта в європейських країнах, як і в Україні, вже перетворилася з певного привілею на щось звичне і нормальне, більш того, потрібне, і це стосується не лише міських жителів. 
Вища освіта сьогодні вважається необхідною, хоч і не завжди достатньою умовою отримання в майбутньому гідної роботи та просування в суспільстві. У минулому в Україні вища освіта була ознакою елітарності і надавала реальні переваги людині. У ХХІ ст. масова вища освіта стає більше звичною реальністю. Її великому поширенню сприяє інерція суспільної свідомості. Приблизно 85 % випускників середніх шкіл в Україні після закінчення школи вступають до вищих навчальних закладів. Український показник вступу випускників до ВНЗ є досить високим, навіть порівняно з подібною світовою проблемою , і за світовими стандартами. Наприклад, у США до ВНЗ в 2012 р. вступили приблизно 66 % випускників середніх шкіл.
Вищезазначені загальні тенденції у вищій освіті у ХХІ ст., котрі спрямовані на її модернізацію, є невідворотними. Це не означає, що потрібно скоротити її систему. Потрібно знаходити нові й ефективніші механізми використання вищої освіти на благо самої людини, на користь цілого суспільства, держави.

Список використаних джерел:
1. Бабин І. Стратегія та сучасні тенденції розвитку університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти на період до 2020 р. [Електронний ресурс] / І.Бабин, В. Ликова. – Режим доступу: http://www.tempus.org.ua/uk/national-team-here/238.html
2. Човган І. В. Перспективи глобалізації вищої освіти України / І.В. Човган // Наукові праці [Чорноморського держ. ун-ту ім. П. Могили]. Сер.: Політологія. – 2011. – Т. 162, Вип. 150. – С. 88-91.
3. Глобальні тенденції і проблеми розвитку освіти: наслідки для України: аналітична записка [Електронний ресурс] // Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1537/. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція