... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №1
Освіта, взагалі, є надважливим та необхідним явищем для всього суспільного життя, а також є його складовою. На сьогоднішній день,  це складний соціальний механізм, який відіграє значну роль у загальному прогресі. Вона сильно впливає на всі процеси людської цивілізації, котрі відбуваються на даний момент або відбуватимуться у майбутньому. Це повною мірою стосується вищої освіти, в умовах сучасності, – у ХХІ столітті, коли у світі поширюється наукова інформаційна і технічна революція. Завдяки їй формується прогресивне, інформаційне суспільство, що виводить на перший план проблему поширення знання. 
Такий розвиток вищої освіти (як і всієї освіти загалом) повинен бути спрямованим на прогрес людини, щоб навчити її знайти себе і своє місце у суспільстві. А освіченість і професійність людини – це користь для суспільства, держави, всієї нашої цивілізації. 
Не даремно у документах ЮНЕСКО ХХІ століття вказано як століття освіти. Це пов’язано із змінами, тенденціями, котрі виникли у всіх сферах суспільного життя, і зокрема у сфері вищої освіти. Важливі тенденції проявляються не лише в окремих країнах світу, а й в Україні. Основними з них є: загальна глобалізація, інтеграція в технології освіти, гуманізація і демократизація, спрямованість на розвиток особистості, доступність, масовість.
Глобалізація, що проявляється в сучасному світі, веде до зростання академічної мобільності, удосконалення методів навчання тощо. З’являється розуміння необхідності використання нових форм в освіті. Поштовх до глобалізації вищої освіти почався ще у далекому 1971 році. Тоді на конференції міністрів європейських країн було визначено напрям на створення необмеженого державними кордонами інституту вищої освіти, а також на взаємне визнання європейськими країнами дипломів. А Болонська декларація (підписана в червні 1999 р.), до якої приєдналася Україна, стала новим етапом у розвитку вищої школи Європи. 
З часу підписання цієї декларації і проведення відповідно до неї реформ, такі зміни називаються Болонським процесом. Щодо Болонського процесу, то участь в ньому – це відповідь на загальноєвропейські виклики, які є актуальними для вищої освіти європейських країн. Європейський простір вищої освіти  це об’єднання 46 національних систем (й зокрема, української), що розвиваються відповідно до спільно-визначених засад. ЄПВО узгоджує системи вищої освіти, а також сприяє їх сумісності та визнанню, при цьому ж не потребує обов’язкової уніфікації техніки навчання і забезпечення його якості.
Основні принципи Болонського процесу щодо систем вищої освіти європейських країн стосуються досягнення таких цілей, як: удосконалення міжнародної прозорості навчальних програм сприяння мобільності студентів, викладачів та науковців, створення системи першого і другого ступенів (ступінь бакалавра, ступінь магістра).
Декларація, підписана міністрами 29 європейських країн – це той основний документ, що призначений для зміни європейської вищої освіти, шляхом її модернізації. З метою досягнення основних цілей, тобто модернізації ЄПВО, у ній передбачається запровадження двоциклової системи вищої освіти, порівняних ступенів, системи кредитів ECTS. Це, в свою чергу, повинно сприяти забезпеченню високій якості освіти, утворенню єдиного європейського простору.
На Паризькій міжнародній конференції з питань освіти (127 країн світу), котра відбулась ще в 2001 р., зверталася увага учасників на зміни, котрі би мали зробити вищу освіту ефективнішою шляхом запровадження способів навчання за принципом «вчитися жити разом». Зміни повинні були також забезпечити використання науково-технічного прогресу у сфері освіти. Це би сприяло збільшенню у випускників здібностей, підвищенню конкурентоспроможності та престижності вищої освіти.
Зокрема, поширення Інтернету та інших доступних на міжнародному рівні мереж створює нові умови та можливості у сфері сучасної вищої освіти. Це стає в пригоді як студентам, так і викладачам. Наприклад, використання мережі Інтернет дає можливість кожному викладачу користуватися електронною бібліотекою, самостійно вдосконалювати рівень своєї підготовки й знань, обговорювати проблеми, ділитися досвідом.
Досить поширеним на сьогоднішній день засобом обміну інформацією є електронна пошта. Найбільше застосовується, коли є необхідність непаперового й швидкого зв’язку з людьми, швидкого розповсюдження інформації.
Новим освітнім явищем в Україні у ХХІ є поширення дистанційної вищої освіти. Її плюси в тому, що вона дозволяє самостійно обирати курси і темп освіти, дає можливість навчатись також й інвалідам. Студент завдяки скайп-зв’язку та іншому програмному забезпеченню може не тільки отримувати необхідну інформацію, але й спілкуватися з викладачем, ставити запитання й отримувати відповідь. Такий спосіб навчання дозволяє забезпечувати діалог між студентом і викладачем, організувати навчальний процес, застосовувати різні прийоми та методи навчання, наприклад, мозковий штурм та інші. 
Інтеграційні процеси у вищій освіті нашої держави зміцнюють її, навіть в умовах суперництва за престижність навчальних закладів, за кваліфікованих фахівців. Єдиний простір вищої освіти в Європі створює умови, за яких Україна стає відкритою, що породжує для вищої освіти нові можливості для розвитку. Це допоможе розкрити освітній експортний потенціал України.
Важливим в таких умовах є не лише вміння використовувати власні знання, але й також вміти адаптуватись до нових потреб ринку праці, управляти інформацією, шукати її, активно діяти, швидко приймати рішення, а також навчатися. 
З початку ХХІ століття однією з тенденцій вищої освіти в Україні є масовість вищої освіти. Вища освіта в європейських країнах, як і в Україні, вже перетворилася з певного привілею на щось звичне і нормальне, більш того, потрібне, і це стосується не лише міських жителів. 
Вища освіта сьогодні вважається необхідною, хоч і не завжди достатньою умовою отримання в майбутньому гідної роботи та просування в суспільстві. У минулому в Україні вища освіта була ознакою елітарності і надавала реальні переваги людині. У ХХІ ст. масова вища освіта стає більше звичною реальністю. Її великому поширенню сприяє інерція суспільної свідомості. Приблизно 85 % випускників середніх шкіл в Україні після закінчення школи вступають до вищих навчальних закладів. Український показник вступу випускників до ВНЗ є досить високим, навіть порівняно з подібною світовою проблемою , і за світовими стандартами. Наприклад, у США до ВНЗ в 2012 р. вступили приблизно 66 % випускників середніх шкіл.
Вищезазначені загальні тенденції у вищій освіті у ХХІ ст., котрі спрямовані на її модернізацію, є невідворотними. Це не означає, що потрібно скоротити її систему. Потрібно знаходити нові й ефективніші механізми використання вищої освіти на благо самої людини, на користь цілого суспільства, держави.

Список використаних джерел:
1. Бабин І. Стратегія та сучасні тенденції розвитку університетської освіти України в контексті Європейського простору вищої освіти на період до 2020 р. [Електронний ресурс] / І.Бабин, В. Ликова. – Режим доступу: http://www.tempus.org.ua/uk/national-team-here/238.html
2. Човган І. В. Перспективи глобалізації вищої освіти України / І.В. Човган // Наукові праці [Чорноморського держ. ун-ту ім. П. Могили]. Сер.: Політологія. – 2011. – Т. 162, Вип. 150. – С. 88-91.
3. Глобальні тенденції і проблеми розвитку освіти: наслідки для України: аналітична записка [Електронний ресурс] // Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1537/. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція