... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №2
Сьогодні в державі відбуваються зміни, що стосуються різних сфер життєдіяльності суспільства і пов’язанні з удосконаленням існуючої системи державного управління. Головна мета цих перетворень модернізація державно-управлінських відносин, створення дієвої системи забезпечення та захисту конституційних прав і свобод людини, наближення діяльності апарату управління до потреб населення. Провідним владним суб'єктом державного управління є органи виконавчої влади та їх посадові особи, на яких покладається відповідальність за практичне забезпечення прав та свобод громадян країни. Таким чином, розвиток конституційно-правових засад функціонування виконавчої влади є одним з основних завдань адміністративної реформи та реформи децентралізації в Україні. 
На сучасному етапі розвитку виконавчої влади України серед багатьох проблем які постали перед суспільством є питання комплексного врегулювання конституційно-правового статусу центральних органів виконавчої влади України, що обумовлено складною та неоднорідною структурою центральної ланки системи органів виконавчої влади України. Міністерства є одними із найважливіших органів, які становлять систему виконавчої влади і на які, відповідно до чинного законодавства, покладені певні завдання та функції, вони наділені певною компетенцією з приводу втілення політики держави в різноманітних сферах суспільно-політичного життя країни, з приводу забезпечення конституційно проголошених прав свобод громадян [1, с.79].
Система органів виконавчої влади України включає в себе: Кабінет Міністрів України; міністерства; центральні органи виконавчої влади (служби, агентства, інспекції); центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України тощо); місцеві державні (обласні та районні) адміністрації. При цьому, міністерства належать до провідних органів у системі виконавчої влади, а міністр особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів із питань, віднесених до його відання.
Відповідно до ч. 2 Ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року, міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави [2].
Згідно з положеннями Ст. 7 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є: забезпечення нормативно-правового регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку; інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики; узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України; забезпечення здійснення соціального діалогу на галузевому рівні; здійснення інших завдань, визначених законами України [2].
Таким чином, міністерства належать до особливих органів виконавчої влади, які суттєво відрізняються від інших центральних органів виконавчої влади, є своєрідним «продовженням» уряду і повинні займатися передусім розробкою й організацією впровадження урядової політики. При цьому, вони не повинні входити до однієї структурної ланки нарівні з іншими центральними органами виконавчої влади, оскільки нині вітчизняне нормативно-правове поле не передбачає повного прямого підпорядкування міністерств уряду [3, с.44]. 
На основі вищесказаного можна зробити висновок, що одним із шляхів удосконалення конституційно-правових засад функціонування виконавчої влади в Україні має бути закріплення за міністерствами особливого статусу на основі внесення змін до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». При цьому, необхідно закріпити провідну роль міністерств у формуванні та реалізації державної політики. Інші центральні органи виконавчої влади мають здійснювати адміністративні функції, визначені законом, і мають бути виведені з політичного процесу. Має відбутися реорганізація департаментів міністерств як основних структурних підрозділів апарату орієнтованих на цілісний напрям політики, утворення типових секретаріатів міністерств як підрозділів наскрізного забезпечення, а також ліквідація територіальних органів міністерств. Інші центральні органи виконавчої влади при цьому мають виконувати вузькоспеціалізовані функції та реалізувати визначені законом адміністративні повноваження держави [1, c.81]
Іншим пріоритетним напрямом розвитку конституційно-правових засад функціонування виконавчої влади в Україні є забезпечення реальної відповідальності службовців органів виконавчої влади. Закріплення умов, які сприяють корупції в сфері державної служби, можуть призвели до вкрай негативних наслідків. Саме тому невід’ємною складовою конституційно-правового статусу органів виконавчої влади є відповідальність. Зокрема, Ст. 3 Конституції України абсолютно чітко встановлює, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, тоді як сама людина, її недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [4].
Специфікою конституційно-правової відповідальності органів виконавчої влади є її складна структура. Об'єктивною стороною конституційного правопорушення щодо органів виконавчої влади можна вважати порушення, недотримання та невиконання норм Конституції України, які відповідно конкретизуються у конституційному законодавстві, ухвалення нормативно-правового акта, який порушує Конституцію, будь-яке відхилення від вимог Конституції, законів або розпоряджень вищестоящих органів.
Конституційно-правова відповідальність органів виконавчої влади є юридичною відповідальністю політичного характеру, що існує у сфері конституційних відносин і реалізується у відповідальному ставленні суб'єктів конституційно-правових відносин до здійснення їх правового статусу та компетенції, а у випадках його порушення – у примусовому застосуванні заходів впливу, суть яких полягає у вилученні із сфери політики та позбавленні права здійснювати державну владу. Комплексний юридично-політичний характер конституційно-правової відповідальності органів виконавчої влади знаходить прояв у нормах Основного Закону: порядок відставку Уряду (ч.3. Ст.115), усунення з посади голови місцевої державної адміністрації у разі висловлення йому недовіри двома третинами депутатів від складу відповідної місцевої ради (ч.10 Ст.118). Зазначені форми відповідальності мають за основну мету запобігти збоям в реалізації механізму стримувань і противаг, визначеного в Конституції України. При цьому, Уряд України і окремі його члени несуть відповідальність перед Президентом України, але її підстави чинним законодавством України взагалі не визначаються. Наприклад, п. 9 Ст.106 Конституції України лише визначає, що припинення повноважень Прем'єр-міністра України Президентом тягне за собою відставку всього уряду. Відповідно, Президент України діє переважно на власний розсуд, оскільки підстави відповідальності уряду законодавством не визначаються, і вона має виключно політичний характер [4].
Визначення діяння суб'єкта правопорушення як такого, що порушує норми конституційного законодавства, зумовлює проблему кваліфікованої оцінки його рішень, дій або бездіяльності. У зв'язку з цим постає питання щодо обов'язкового залучення правосудного юрисдикційного органу до порядку притягнення суб'єкта до конституційної відповідальності. Такому органу мають бути надані повноваження визначати, чи наявний у діянні суб'єкта склад конституційного правопорушення. Відповідна практика існує в окремих зарубіжних країнах. Наприклад, Основний Закон Польщі прямо закріплює наявність конституційної відповідальності членів уряду та визначає, що інстанцією відповідальності є спеціальний орган – Державний Трибунал. Запровадження подібної практики в Україні дасть змогу чіткіше провести розмежування конституційно-правової та політичної відповідальності та зменшить ризики реалізації політичних мотивів при розгляді питання про відставку уряду [5, с.124].
Таким чином, чітке визначення та законодавче врегулювання інституту конституційно-правової відповідальності органів виконавчої влади сприятиме забезпеченню верховенства і прямої дії Конституції, дотриманню режиму конституційної законності, а інститут конституційно-правової відповідальності як важливий елемент системи стримувань і противаг має стати обов’язковим об'єктом удосконалення конституційно-правового регулювання діяльності органів виконавчої влади в Україні.

Список використаних джерел:
1. Гошовський В.С. Роль міністерств у системі органів виконавчої влади / В.С.Гошовський // Публічне право. – 2013. – № 1. – С. 78-84.
2. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011р. №3166-VI зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/3166-17.
3. Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції: зб наук. праць / матер. наук.-практ. конф. – К.: ООО «АДЕФ-Україна», 2003. – 320 с.
4. Конституція України: прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 р. Остання редакція від 12.06.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
5. Муртіщева А.О. Фактичні підстави конституційної відповідальності уряду: доктринально-правові проблеми визначення / А.О. Муртіщева // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – 2015. – Вип. 30. – С. 117-128. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція