... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №5
Розбудова в Україні демократичної правової держави європейського зразка пов’язана з приведенням законодавства відповідно до визнаних міжнародних стандартів забезпечення реального додержання принципу верховенства права в діяльності правоохоронних органів. Зокрема, це стосується кримінального судочинства, покликаного охороняти найважливіші конституційні права, свободи та інтереси громадян під час розслідування злочинів і здійснення правосуддя.
Одним із кримінальних процесуальних інститутів, що потребує, на наш погляд, переосмислення та удосконалення, уважається інститут понятих. Нерідко у слідчій практиці виникають ускладнення через невизначеність статусу понятого як учасника кримінального провадження (про нього лише згадано у п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України) та проблеми запрошення понятих для участі в проведенні слідчих (розшукових) дій, що в умовах зростання навантаження на слідчих, працівників оперативних та інших підрозділів ОВС нерідко стає передумовами порушень ними процесуальної форми (а іноді й службових зловживань), що зрештою можуть призвести до небажаних процесуальних наслідків як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду [1, с. 5]. 
Різні аспекти, що пов’язані із законодавчим закріпленням процесуального статусу понятих, неодноразово розглядали у своїх працях учені в галузі кримінального процесу та криміналістики. Більш детально вивчали зазначене питання такі вітчизняні та радянські вчені як О.Л. Булейко, О.А. Струць, Л.В. Черечукіна та О.В. Хитрова.
Але, навіть враховуючи науковий внесок згаданих учених у розроблення шляхів вирішення зазначеної проблематики, слід відмітити, що їх дослідження охоплювали вивчення проблемних питань інституту понятих за практикою застосування КПК радянського зразка. Отже, низка ключових питань стосовно понятих залишаються на сьогоднішній день нез’ясованими, зокрема щодо їх статусу як учасників кримінального провадження, порядку залучення до проведення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, підстав відводу, забезпечення безпеки.
У широкому розумінні учасниками процесу є всі особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, мають процесуальні права й обов’язки. За КПК України, учасники кримінального провадження – це сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник і законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник (п. 25 ч. 1 ст. 3). У свою чергу, сторони кримінального провадження – з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник і законний представник у випадках, установлених КПК України; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (п. 19 ч. 1 ст. 3).
Проте, ні закон, ні правова теорія не обмежують коло учасників процесу лише тими, що вказані в кримінальному процесуальному законодавстві. На наш погляд, поняття «суб’єкти» й «учасники» кримінального процесу (кримінальної процесуальної діяльності) за чинним законодавством є ідентичними за своїм змістом, але, з огляду на категорії КПК України, слід вживати термін «учасники кримінального процесу». Крім того, більшість науковців у процесуальній літературі також оперує поняттям «учасники кримінальної процесуальної діяльності» [1, с. 29].
Учасники процесу характеризуються тим, що вони: беруть участь у кримінальному провадженні на підставах і в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законом за умови, що немає обставин, за яких закон виключає можливість їх участі; мають визначені права та обов’язки (закон визначає порядок їх реалізації); діють у кримінальному судочинстві відповідно до своїх прав та обов’язків у встановленому порядку; вступають у процесуальні правовідносини; несуть відповідальність за невиконання своїх обов’язків або порушення прав інших учасників [1, с. 38–39].
У нормах чинного КПК України про понятих згадується у ч. 7 ст. 223, яка визначає вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій [2, с. 147]. 
Згідно п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України понятий визнається учасником кримінального провадження. Разом із тим, процесуальний статус такого учасника кримінального процесу (його права, обов’язки та повноваження) закон не закріплює. Не згадується про це й у параграфі п’ятому – «Інші учасники кримінального провадження» глави третьої «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження», що, на нашу думку, унеможливлює ефективне існування цього кримінального процесуального інституту. 
Даючи оцінку правовому закріпленню інституту понятих у чинному кримінальному процесуальному законодавстві України, треба визнати, що у КПК України приділено більше уваги участі понятого у кримінальному провадженні, а ніж його процесуальному статусу як учасника провадження. Більш чітко регулював це питання, на наш погляд, КПК 1960 р., в якому в ст. 127 визначався перелік слідчих дій, у проведенні яких участь понятих була обов’язковою, кількість понятих, коло осіб, які можуть бути понятими та які не можуть брати участь у провадженні слідчих дій як поняті. У цій самій статті закріплювались права та обов’язки понятого під час участі у слідчій дії та передбачено його право, за наявності відповідних підстав, на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законодавством [3, с. 82].
Без правового регулювання вищезазначених питань процесуального статусу понятого не може йтися про понятого як повноцінного учасника кримінального провадження України, оскільки учасники кримінального провадження – це особи, наділені кримінальним процесуальним законом згідно з їх процесуальним статусом правами і обов’язками. Усі вони є учасниками кримінальних процесуальних відносин.
На нашу думку, ігнорування таких вимог у КПК України слід вважати як суттєвою прогалиною кримінального процесуального законодавства, так і певним відступом від правових традицій, закарбованих у вітчизняній науковій доктрині. Зокрема, автори одного з науково-практичних коментарів КПК України (за загальною редакцією В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова) роз’яснили, що понятим є незаінтересована у результатах кримінального провадження особа, запрошена слідчим чи прокурором для посвідчення факту провадження слідчої дії, її ходу та результатів. Зазначається, що метою участі понятих у проведені слідчих (розшукових) дій є посвідчення факту провадження такої дії, її ходу та результатів. Роз’яснено, що понятий має право брати участь у слідчій (розшуковій) дії і робити з приводу її проведення заяви та зауваження, що підлягають занесенню до протоколу; знайомитися з протоколом слідчої (розшукової) дії, у проведенні якої він брав участь.
Проте слід зауважити, що всі ці питання відображено лише в коментарі до КПК України, а не в самому тексті закону, що не робить ці роз’яснення загальнообов’язковими, а лише сприяють практичним працівникам у застосуванні певних норм чинного КПК України, а отже, мають рекомендаційний характер.
Таким чином, для більш повного визначення та правового врегулювання процесуального статусу понятого як учасника кримінального провадження пропонуємо доповнити параграф 5 «Інші учасники кримінального провадження» глави 3 «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження» КПК України ст. 72-1 та 72-2 такого змісту:
Стаття 72-1. Понятий
1. Понятим у кримінальному провадженні є повнолітня дієздатна особа, яка є громадянином України, незаінтересована у результатах кримінального провадження, що запрошується працівником правоохоронних органів для посвідчення факту провадження слідчої (розшукової) дії, а також її змісту, ходу та результатів.
2. Понятими не можуть бути потерпілий, близькі родичі та члени сім’ї підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, а також інші близькі їм особи, працівники правоохоронних органів та інші особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
3. Понятий може бути допитаний під час судового розгляду як свідок проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
Стаття 72-2. Права та обов’язки понятого
1. Понятий має право:
1) знати у зв’язку з чим і для участі в якій слідчій (розшуковій) дії він запрошується;
2) під час проведення слідчої (розшукової) дії виносити свої зауваження щодо її проведення, які підлягають обов’язковому занесенню до протоколу;
3) на відшкодування витрат, пов’язаних із залученням до участі у слідчій (розшуковій) дії;
4) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.
2. Понятий зобов’язаний:
1) повідомити на вимогу особи, яка провадить слідчу (розшукову) дію, інформацію про особисті зв’язки і стосунки з іншими учасниками кримінального провадження, слідчої (розшукової) дії;
2) бути присутнім під час проведення слідчої (розшукової) дії та уважно слідкувати за її проведенням;
3) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
4) не перешкоджати проведенню слідчої (розшукової) дії;
5) ознайомитися з протоколом проведення слідчої (розшукової) дії та засвідчувати своїм підписом відповідність записам у протоколі виконаним діям;
6) давати правдиві показання під час допиту щодо проведення слідчої (розшукової) дії; 
7) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні й які містять охоронювану законом таємницю.

Список використаних джерел:
1. Котова А.А. Інституту понятих у кримінальному провадженні України: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09 / А.А. Котова. – Нац. акад. внутр. справ. – К., 2013. – 218 с. 
2. Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 берез. 2017 р.: (офіц. текст). К.: ПАЛИВОДА А.В., 2017. – 372 с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 15 лют. 2011 р.: (офіц. текст). К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 248 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція