... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №6
Джерельна база висвітленої теми базується на документах із архіву адвоката – одесита Ємця Сергія Івановича, який витратив багато часу та зусиль на пошук даного матеріалу та зібрав унікальні данні про зародження та становлення присяжної адвокатури в загальному, та щодо адвоката І.М. Ковшарова зокрема. 
Ковшаров Іван Михайлович народився в 1878 році в Одесі в сім'ї дворянина Михайла Івановича Ковшарова. Закінчив юридичний факультет Новоросійського (Одеського) університету у 1903 році. Особиста справа студента Ковшарова збереглось і до наших часів і з нею можна ознайомитись в державному архіві Одеської області. 
Дід його, Іван Іванович Ковшаров був найбільш значним одеським іконописцем і художником по інтер'єрах 2-й третині XIX століття, серед його робіт – розпис одеського Преображенського кафедрального собору та палацу М.С. Воронцова.
Під час навчання на юридичному факультеті Новоросійського (Одеського) університету він вивчав церковне право у О.І. Алмазова, а римське право у М.Я. Пергамента, якого за ораторське мистецтво називали одеським златоустом. Можливо, його особистість вплинула на вибір І.М. Ковшарова по закінченні університету професії адвоката.
З 1903 до 1906 року І.М. Ковшаров працював в Одесі, але достовірних даних про цей період його життя немає. У 1906 році переїхав до Санкт-Петербурга. У столиці І.М. Ковшаров вступив до присяжної адвокатури помічником присяжного повіреного К.І. Валицького.
З 1911 року І.М. Ковшаров – присяжний повірений Санкт-Петербурзького округу Судової Палати. Зв'язки з одеською адвокатурою І.М. Ковшаров не втрачав: його помічниками були одесити Г.О. Гольдштейн, І.Ю. Лерман.
Здійснюючи діяльність присяжного повіреного, І.М. Ковшаров вів майнові справи церковних організацій, кілька разів виступав у якості захисника у політичних процесах.
З 1907 року по 1912 рік - помічник юрисконсульта Олександро-Невської лаври. З 1918 року по 1922 рік - член Духовного собору та юрисконсульт Лаври.
Навесні 1918 року на Петроградському єпархіальному з'їзді духовенства і мирян І.М.Ковшаров був обраний комісаром з єпархіальним справах «для представництва і захисту загальних прав та інтересів» Петроградської єпархії.
І.М. Ковшаров  вміло захищав Церкву, її служителів і майно від нової влади, активно перешкоджав закриттю храмів. Така протидія І.М. Ковшарова антирелігійній політиці влади не залишилася непоміченою більшовиками.
6 березня 1922 року І.М. Ковшаров супроводжував митрополита Веніаміна в Смольний на переговори про вилучення церковних цінностей з членами комісії «Помгол» Петроградської Ради. Надавав юридичну допомогу митрополиту та іншим церковним діячам.
У березні 1922 року був заарештований і з 10 червня 1922 року був одним з підсудних на Петроградському «процесі у справі про опір вилученню церковних цінностей».
І.М. Ковшаров характеризувався як людина розумна, переконлива і рішуча: за словами протопресвітера М. Польського, І.М. Ковшаров «з першої ж хвилини процесу, ясно бачив його неминучий фінал, давав на поставлені йому запитання холоднокровні, влучні за змістом і часто їдкі за формою відповіді». У своєму виступі докладно розібрав доводи обвинувачення, винним себе не визнав і закінчив словами: «Для братської могили в шістнадцять осіб матеріалу для звинувачення мало» (звинувачення вимагало 16 смертних вироків).
І.М. Ковшаров вів себе на процесі мужньо та спокійно. На питання судді, чим він займався до революції 1917 року відповів: «Та вас захищав».
5 липня 1922 року Петроградський ревтрибунал засудив десять обвинувачених, в тому числі і І.М. Ковшарова до страти, інших до різних строків позбавлення волі.
Вирок було оскаржено до Верховного трибуналу, але до трибуналу справу розглянуто партійною владою. 
13 серпня 1922 року було винесено вердикт – розстріляти чотирьох: І.М. Ковшарова, митрополита Веніаміна, архімандрита Сергія, професора Юрія Новицького, інших – в табори. 
У ніч з 12 на 13 серпня 1922 року були страчені: митрополит Веніамін, архімандрит Сергії, професор Юрій Новицький та Іван Ковшаров. Вони були розстріляні подалі від людських очей – на станції залізниці на околиці Петрограда. Перед розстрілом всіх чотирьох поголили і одягли в лахміття, щоб не можна було дізнатися, що серед розстріляних є священики.
Так померли ці люди. Місце поховання їх невідомо. Всі четверо прийняли мученицьку смерть заради віри і Православної церкви. На братському кладовищі Александрійсько-Невської Лаври споруджено хрест над їх символічною могилою.
Всі вони були реабілітовані Президією Верховного суду РРФСР 31 жовтня 1990 року.
У 1992 році на Архієрейському соборі Російської Православної Церкви Іоанн Ковшаров зарахований до лику святих, що являє собою єдиний випадок в історії адвокатури, коли адвоката визнано святим. 
Захищаючи духовенство, І.М. Ковшаров не просто виконував свій професійний обов'язок. Це був його свідомий вибір. Для його душі віра в Бога була важливіша за життя. Тому, проживши земне, світське життя, ця людина була після смерті прилічений до лику святих, і заслуговує на те, щоб низько уклонитись його пам'яті за здійснений подвиг.

Список використаних джерел: 
1. Бакаянова Н.М. Історія адвокатури України у запитаннях та відповідях, ілюстраціях та фотографіях.: навч. посіб. / Н.М. Бакаянова, О.О. Храпенко. – О.: Юридична література», 2016. – 216 с.
2. Емец С.И. Присяжные поверенные Одессы. Очерки / С.И. Емец. – О.: «Акватория», 2014. – 112 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція