... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №5
23 червня 2013 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб» № 314-VIIІ, на підставі якого були внесені зміни до Загальної частини Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме до ст. ст. 96-1 – 96-10 Розділу ХІV-1, та Кримінального процесуального кодексу України (п. 7 ч. 1 ст. 91) у частині введення інституту заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб. 
Питання щодо обґрунтованості встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб, є предметом наукових розвідок у сфері кримінального права з 2008 року. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичної особи як новела кримінального й кримінального процесуального законодавства піддавались розгляду в працях П.П. Андрушка, П.С. Берзіна, Е.Ф. Демського, К.П. Задої, І.І. Митрофанова, О.Ф. Пасєки, О.Е. Радутного, М.І.Хавронюка, С.О. Харитонова, Ю.В. Шинкарьова, Г.З. Яремко та інших учених.
Однак кримінально-процесуальні аспекти реалізації заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, зокрема предмет та межі доказування при вирішенні питання щодо їх застосування залишаються недослідженими. 
Згідно з ч. 2 примітки 1 до ст. 96-3 КК України, злочини, передбачені статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою-четвертою статті 159-1, статтями 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, 436, 437, 438, 442, 444, 447 КК України, визнаються вчиненими в інтересах юридичної особи, якщо вони призвели до отримання нею неправомірної вигоди або створили умови для отримання такої вигоди, або були спрямовані на ухилення від передбаченої законом відповідальності.
Основним проблемним аспектом у доказуванні факту вчинення одного із злочинів передбачених ч. 2 примітки 1 до ст. 96-3 КК України уповноваженою в інтересах юридичної особи є доведення факту отримання неправомірної вигоди юридичною особою.
У зв’язку з відсутністю тлумачення поняття «неправомірна вигода» в тексті КК України, суб’єкт доказування повинен звертатися до спеціального закону, який вводить вищезгадане поняття. Так, відповідно до поточної редакції Закону від 14.10.2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» неправомірна вигода – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав [1].
На перший погляд, як вбачається з вищенаведеного тексту, отримувач неправомірної вигоди не конкретизований, отже ним може бути як фізична так і юридична особа. Однак подальший аналіз положень ст. 3 цього ж Закону дозволяє прийти до однозначного висновку, що його усі його положення розповсюджуються виключно на фізичних (службових) осіб.
Оскільки законодавець не дає іншого альтернативного визначення неправомірної вигоди аніж те, яке було процитовано вище, тому пропонуємо розглянути підстави для набуття юридичною особою грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-яких інших вигод нематеріального чи негрошового характеру.
Згідно ст. 139 ГК України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Таким чином, беззаперечним доказом набуття юридичною особою майна, коштів, нематеріальних активів а так само послуг є відображення їх надходження у бухгалтерському обліку такої юридичної особи. В цьому полягає істотна різниця з набуттям неправомірної вигоди фізичними особами, яким достатньо отримати те ж саме майно або кошти у повне володіння або спожити особисто певні послуги не відображаючи документально їх надходження у власність (за винятком набуття права власності, або іншого похідного права шляхом їх реєстрації у порядку передбаченому чинним законодавством). 
Окремої уваги заслуговує доказування факту отримання юридичною особою переваг, пільг та інших вигод нематеріального чи негрошового характеру.
Під перевагами, як предметом неправомірної вигоди, розуміють особливі привілеї, що створюють додаткові можливості для конкретних осіб, які вигідно відрізняють їх від інших (наприклад, зменшення обсягу трудових обов’язків зі збереженням повної оплати праці, отримання поза чергою житла та ін.) [2, с. 276]. В українській мові слово «переваги» означає: 1) володіння вищими перевагами у порівнянні з ким-, чим-небудь; 2) більша, ніж у будь-кого, кількість чогось, переважання в кількості; 3) виключне, особливе право на що-небудь, привілей [3, с. 132].
Слово «пільги» в українській мові означає: 1) повне або часткове звільнення від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання будь-яких обов’язків; 2) великодушне, не дуже суворе ставлення до чиєї-небудь провини; 3) полегшення. Деякою мірою зміст цього слова є подібним до слова «переваги», які стосуються надання певних привілеїв відносно інших [4, с. 535].
Для юридичних осіб більш характерним є поняття «пільга», при цьому основний масив пільг, які можуть бути застосовані до юридичної особи, сконцентровані у податковому законодавстві і можуть виражатися у наступних формах:
– податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
– податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
– зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
– встановлення зниженої ставки податку та збору;
– звільнення від сплати податку та збору.
Варто зауважити, що застосування податкових пільг відображається у бухгалтерській та податковій звітності підприємства і безпосередньо впливає на фінансові результати діяльності юридичної особи, а отже доказування факту набуття юридичною особою пільг також забезпечується дослідженням відповідної звітності юридичної особи
Утім, набуття юридичною особою грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-яких інших вигод нематеріального чи негрошового характеру не створює ознак набуття неправомірної вигоди. Для цього необхідно довести відсутність законних підстав для такого набуття.
Як вбачається з ч. 1 ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:
– з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;
– з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;
– внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;
– внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;
– внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності;
– з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
Таким чином, майнові та немайнові активи набуті юридичною особою можуть бути віднесені до неправомірної вигоди лише у випадку, коли будуть визнані незаконними підстави для їх набуття, наприклад, буде визнаний недійсним правочин або скасовано рішення органу державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.
У зв’язку з цим, на нашу думку, при доказуванні набуття неправомірної вигоди юридичною особою, підлягають встановленню наступні обставини:
1. Чи були досягнуті позитивні зміни в балансі юридичної особи після вчинення її уповноваженою особою злочину з числа передбачених ч. 2 примітки 1 до ст. 96-3 КК України?
2. За рахунок чого були досягнуті позитивні зміни в балансі юридичної особи (зростання основних фондів, оборотних засобів, коштів чи товарних запасів) та якої саме господарської операції?
3. Чи є позитивні зміни в балансі юридичної особи наслідком вчинення її уповноваженою особою злочину з числа передбачених ч. 2 примітки 1 до ст. 96-3 КК України?
4. Чи визнано незаконними на момент їх вчинення правочини на підставі яких були набуті товари, роботи, послуги або немайнові активи, які є предметом неправомірної вигоди?
5. Чи були визнані незаконними на момент їх прийняття акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо надання пільг або переваг юридичній особі?

Список використаних джерела:
1. Про запобігання корупції: Верховна Рада України; закон від 14.10.2014 №1700-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 
2. Тютюгін В.І. Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг: загальна характеристика / В.І. Тютюгін, Ю.Б.Гродецький // Вісник Асоціації Кримінального права України. – 2015. – № 1(4). – С. 272-295.
3. Словник української мови: в 11 т. – К.: Наук, думка. 1970. – 1979. – Т. 6: П-Поїти. – 1975. – 832 с.
4. Словник української мови: в 11 т. – К.: Наук, думка. 1970. – 1979. – Т. 7.: Поїхати-Приробляти. – 1976. – 723 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція