... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №2
В історії розвитку суспільства існують два типи правосуддя: каральне або репресивне та відновне або примирне. Співвідношення означених типів правосуддя в практиці того чи іншого суспільно-державного устрою залежить від низки обставин , у тому числі від визначення сутності самого злочину. Якщо до злочину ставитися як до суспільно-небезпечного діяння, то перевага надається каральному правосуддю, а коли злочин розглядати як конфлікт між злочинцем та потерпілим, то цей конфлікт намагаються розв’язати шляхом примирення його учасників.
Поступово людство усвідомлює неефективність карального правосуддя і все частіше звертається до ідеї розширення сфери відновного правосуддя. У другій половині 20 століття відновне правосуддя було запроваджено в Австрії, Новій Зеландії, в Західній Європі, а також широко застосовується в США та в країнах Південної Америки. 
Інтеграція України у світову та європейську спільноти вимагає від нашої держави адаптування національного законодавства до міжнародних стандартів і зобов'язань. Особливо це стосується кримінального процесу, через який здійснюється охорона важливих конституційних прав, свобод та інтересів громадян, із врахуванням реалій розвитку українського суспільства. Тому надзвичайно важливим є використання світового досвіду розвитку концепції відновного правосуддя з подальшим закріпленням її в національному законодавстві. 
Запровадження відновних процедур у кримінальному судочинстві як необхідна умова розвитку права у сучасному суспільстві знайшло відображення у міжнародно-правових документах: Європейсській конвенції про здійснення прав дітей (08.09.95); Рекомендаціях Ради Європи: №R(85)11 щодо статусу жертви у межах системи кримінального права; №R(87)18 щодо спрощення структури системи кримінальної юстиції( правосуддя); №R(87)20 щодо реакції громадськості на підліткову злочинність; №R(87)21 щодо зменшення ступеню віктимізації і надання допомого потерпілим; №R(92)16 щодо європейських стандартів застосування громадських санкцій та заходів; №R(95)12 щодо структури управління системою кримінального правосуддя; №R(99)19 щодо принципів організації медіації у кримінальних справах.
В усіх цих документах наголошується на позитивному досвіді запровадження медіації як засобу позасудового врегулювання конфліктів, запобігання рецидиву, спрощення розгляду справ і підвищення ефективності роботи системи кримінального правосуддя. 
Ідея впровадження відновного правосуддя в Україні знайшла підтримку на державному рівні, так у Концепції реформування кримінальної юстиції у квітні 2008 року, запровадження відновного правосуддя було визнано одним із завдань реформування системи кримінальної юстиції.
Зазначена Концепція серед напрямів реформування системи кримінальної юстиції визначає гуманізацію кримінального законодавства, а також посилення захисту прав та інтересів потерпілих та гарантування відшкодування завданої злочином шкоди [1].
Перевагами відновного правосуддя для потерпілого є можливість безпосередньо впливати на вирішення конфлікту та на процес відшкодування завданої йому шкоди та швидко отримати це відшкодування у порівнянні з можливостями карального правосуддя. Позитивом для правопорушника є те, що він у процесі примирення відновлює самоповагу, набуває відчуття впевненості, реалізує потребу вибачитися та виправити ситуацію, а також це дозволяє йому адекватно усвідомити причини свого вчинку та умови, які сприяли його вчиненню і здійснити кроки щодо недопущення подібного у майбутньому.
Останнім часом до кримінального та кримінального процесуального законодавства вносяться нові положення, як дозволяють враховувати факт примирення сторін кримінального конфлікту. Успішне виконання завдань кримінально-правової охорони особистості, суспільства та держави забезпечується не лише застосуванням покарання, а залучати засоби, засновані на заохоченні позитивної пост злочинної поведінки. Це знаходить свій прояв у різних аспектах кримінально-правового регулювання, одним із яких є звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим. Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Ця існуюча в КК Україні норма є відображенням відновного правосуддя як альтернативи каральному.
У системі кримінального права, поряд із наявністю функціонального інституту заохочувальних норм, спостерігається становлення функціонального інституту примирення, котрий володіє своєрідними специфічними особливостями і в даний час знаходить свій прояв у нормах , закріплених у статтях: 46, 97, п. 3 ч. 1 ст. 65, ч. 5 ст. 65, п. 2 ч. 1 ст. 66, ч. 2 ст. 66, 69, 69-1, 75, 81, 103, 104, 105, 107, ч. 4 ст. 289, ст. 398-1 КК України [2].
Проблематика примирення з потерпілим набула актуальності у зв’язку із прийняттям 13 квітня 2012 року нового Кримінального процесуального кодексу, законодавчі приписи якого суттєво розширюють можливості такого кримінально-правового явища. 
У системі кримінального процесуального права наявні законодавчі приписи, які складають свій самостійний галузевий функціональний інститут примирення з потерпілим. Вони знаходять свій прояв у нормах, закріплених у статтях: 42, 44, 55-59, 283, 284, 285, 286, 287, 288, 468, 469, 471, 473, 474, 475, 476, 479 КПК України [3]. 
У зв’язку з цим одним із завдань реформування кримінального процесу має стати розширення сфери застосування процедур відновного і примирного правосуддя, відповідно до яких суд прийматиме рішення щодо угоди про примирення обвинуваченого з потерпілим. 
Зараз потребує обґрунтування можливість прояву примирення з потерпілим не лише у виді підстави звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності, а і в інших сферах кримінально - правового регулювання, так як від примирення може залежати призначення справедливого покарання, звільнення від покарання , а також звільнення від відбування призначеного покарання. 
Головною проблемою на шляху поширення відновного правосуддя в Україні є відставання національного законодавства від ідеї його запровадження та від науково обґрунтованих рекомендацій.
У цілому розвиток інституту примирення, що спирається на механізми звичайного права (договір жертви та правопорушника, посередництво громадськості, адресне відшкодування збитку), повинен забезпечити такі переваги й вигоди:
1) прокурори та слідчі не лише знайдуть ясність щодо порядку вживання статей Кримінально-процесуального кодексу України, що забезпечують можливість примирення, а й отримають новий спосіб впливу на правопорушників (у вигляді покладання персональної відповідальності згідно з мирним договором). Цей спосіб особливо цінний у тих випадках, коли покарання у вигляді позбавлення свободи не є доцільним, а безкарність шкідлива;
2) систематичне вживання процедур примирення дозволить скоротити бюджетні витрати на кримінальне переслідування з малозначних справ (якщо справа закінчиться примиренням, то обвинувачений не міститиметься в СІЗО в очікуванні суду. Крім того, припинення справи дозволить не проводити самого судового розгляду). Засоби, що звільнилися, знадобляться для організованої державної протидії наркобізнесу, професійній злочинності, корупції тощо;
3) щодо частини кримінальних справ буде введений у дію додатковий механізм адресного відшкодування шкоди потерпілому;
4) буде досягнуте розвантаження суду від ведення частини малозначних справ і часткове розвантаження слідчих;
5) буде повернена активна роль у вирішенні конфлікту потерпілому та правопорушникові. Для потерпілого цей інститут дозволить відшкодувати збиток, і якщо не пробачити, то досягти свідомості справедливості. Для правопорушника зустріч із потерпілим повинна дати покаяння, бажання спокутувати свою провину, повернення в нормальні суспільні відносини;
6) процедурні можливості примирення дозволять надати правопорушникам соціальну та психологічну реабілітацію через направлення їх у різні соціальні та психологічні служби й нагляд за ними в цей період із боку громадськості. Особливо важливою є своєчасна реабілітація неповнолітніх;
7) громадяни, що беруть участь у примиренні, освоять дуже актуальну сьогодні цивілізовану форму виходу з конфліктів.

Список використаних джерел:
1. Концепція реформування кримінальної юстиції України. Затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2008 року№311/2008 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon.rada.gov.ua.
2. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І.Борісов, С.Б. Гавриш та ін.; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація; вид. третє, переробл. та доповн. – Х.: «Одісей», 2007. – 1184 с.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, Б.Є. Шуміла. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
4. Примирення учасників кримінально-правового конфлікту (кримінально-правовий аспект): [монографія] / В.М. Куц, А.М. Ященко. – Х.: Юрайт, 2013.– 328 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція