... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №2
В історії розвитку суспільства існують два типи правосуддя: каральне або репресивне та відновне або примирне. Співвідношення означених типів правосуддя в практиці того чи іншого суспільно-державного устрою залежить від низки обставин , у тому числі від визначення сутності самого злочину. Якщо до злочину ставитися як до суспільно-небезпечного діяння, то перевага надається каральному правосуддю, а коли злочин розглядати як конфлікт між злочинцем та потерпілим, то цей конфлікт намагаються розв’язати шляхом примирення його учасників.
Поступово людство усвідомлює неефективність карального правосуддя і все частіше звертається до ідеї розширення сфери відновного правосуддя. У другій половині 20 століття відновне правосуддя було запроваджено в Австрії, Новій Зеландії, в Західній Європі, а також широко застосовується в США та в країнах Південної Америки. 
Інтеграція України у світову та європейську спільноти вимагає від нашої держави адаптування національного законодавства до міжнародних стандартів і зобов'язань. Особливо це стосується кримінального процесу, через який здійснюється охорона важливих конституційних прав, свобод та інтересів громадян, із врахуванням реалій розвитку українського суспільства. Тому надзвичайно важливим є використання світового досвіду розвитку концепції відновного правосуддя з подальшим закріпленням її в національному законодавстві. 
Запровадження відновних процедур у кримінальному судочинстві як необхідна умова розвитку права у сучасному суспільстві знайшло відображення у міжнародно-правових документах: Європейсській конвенції про здійснення прав дітей (08.09.95); Рекомендаціях Ради Європи: №R(85)11 щодо статусу жертви у межах системи кримінального права; №R(87)18 щодо спрощення структури системи кримінальної юстиції( правосуддя); №R(87)20 щодо реакції громадськості на підліткову злочинність; №R(87)21 щодо зменшення ступеню віктимізації і надання допомого потерпілим; №R(92)16 щодо європейських стандартів застосування громадських санкцій та заходів; №R(95)12 щодо структури управління системою кримінального правосуддя; №R(99)19 щодо принципів організації медіації у кримінальних справах.
В усіх цих документах наголошується на позитивному досвіді запровадження медіації як засобу позасудового врегулювання конфліктів, запобігання рецидиву, спрощення розгляду справ і підвищення ефективності роботи системи кримінального правосуддя. 
Ідея впровадження відновного правосуддя в Україні знайшла підтримку на державному рівні, так у Концепції реформування кримінальної юстиції у квітні 2008 року, запровадження відновного правосуддя було визнано одним із завдань реформування системи кримінальної юстиції.
Зазначена Концепція серед напрямів реформування системи кримінальної юстиції визначає гуманізацію кримінального законодавства, а також посилення захисту прав та інтересів потерпілих та гарантування відшкодування завданої злочином шкоди [1].
Перевагами відновного правосуддя для потерпілого є можливість безпосередньо впливати на вирішення конфлікту та на процес відшкодування завданої йому шкоди та швидко отримати це відшкодування у порівнянні з можливостями карального правосуддя. Позитивом для правопорушника є те, що він у процесі примирення відновлює самоповагу, набуває відчуття впевненості, реалізує потребу вибачитися та виправити ситуацію, а також це дозволяє йому адекватно усвідомити причини свого вчинку та умови, які сприяли його вчиненню і здійснити кроки щодо недопущення подібного у майбутньому.
Останнім часом до кримінального та кримінального процесуального законодавства вносяться нові положення, як дозволяють враховувати факт примирення сторін кримінального конфлікту. Успішне виконання завдань кримінально-правової охорони особистості, суспільства та держави забезпечується не лише застосуванням покарання, а залучати засоби, засновані на заохоченні позитивної пост злочинної поведінки. Це знаходить свій прояв у різних аспектах кримінально-правового регулювання, одним із яких є звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим. Відповідно до ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Ця існуюча в КК Україні норма є відображенням відновного правосуддя як альтернативи каральному.
У системі кримінального права, поряд із наявністю функціонального інституту заохочувальних норм, спостерігається становлення функціонального інституту примирення, котрий володіє своєрідними специфічними особливостями і в даний час знаходить свій прояв у нормах , закріплених у статтях: 46, 97, п. 3 ч. 1 ст. 65, ч. 5 ст. 65, п. 2 ч. 1 ст. 66, ч. 2 ст. 66, 69, 69-1, 75, 81, 103, 104, 105, 107, ч. 4 ст. 289, ст. 398-1 КК України [2].
Проблематика примирення з потерпілим набула актуальності у зв’язку із прийняттям 13 квітня 2012 року нового Кримінального процесуального кодексу, законодавчі приписи якого суттєво розширюють можливості такого кримінально-правового явища. 
У системі кримінального процесуального права наявні законодавчі приписи, які складають свій самостійний галузевий функціональний інститут примирення з потерпілим. Вони знаходять свій прояв у нормах, закріплених у статтях: 42, 44, 55-59, 283, 284, 285, 286, 287, 288, 468, 469, 471, 473, 474, 475, 476, 479 КПК України [3]. 
У зв’язку з цим одним із завдань реформування кримінального процесу має стати розширення сфери застосування процедур відновного і примирного правосуддя, відповідно до яких суд прийматиме рішення щодо угоди про примирення обвинуваченого з потерпілим. 
Зараз потребує обґрунтування можливість прояву примирення з потерпілим не лише у виді підстави звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності, а і в інших сферах кримінально - правового регулювання, так як від примирення може залежати призначення справедливого покарання, звільнення від покарання , а також звільнення від відбування призначеного покарання. 
Головною проблемою на шляху поширення відновного правосуддя в Україні є відставання національного законодавства від ідеї його запровадження та від науково обґрунтованих рекомендацій.
У цілому розвиток інституту примирення, що спирається на механізми звичайного права (договір жертви та правопорушника, посередництво громадськості, адресне відшкодування збитку), повинен забезпечити такі переваги й вигоди:
1) прокурори та слідчі не лише знайдуть ясність щодо порядку вживання статей Кримінально-процесуального кодексу України, що забезпечують можливість примирення, а й отримають новий спосіб впливу на правопорушників (у вигляді покладання персональної відповідальності згідно з мирним договором). Цей спосіб особливо цінний у тих випадках, коли покарання у вигляді позбавлення свободи не є доцільним, а безкарність шкідлива;
2) систематичне вживання процедур примирення дозволить скоротити бюджетні витрати на кримінальне переслідування з малозначних справ (якщо справа закінчиться примиренням, то обвинувачений не міститиметься в СІЗО в очікуванні суду. Крім того, припинення справи дозволить не проводити самого судового розгляду). Засоби, що звільнилися, знадобляться для організованої державної протидії наркобізнесу, професійній злочинності, корупції тощо;
3) щодо частини кримінальних справ буде введений у дію додатковий механізм адресного відшкодування шкоди потерпілому;
4) буде досягнуте розвантаження суду від ведення частини малозначних справ і часткове розвантаження слідчих;
5) буде повернена активна роль у вирішенні конфлікту потерпілому та правопорушникові. Для потерпілого цей інститут дозволить відшкодувати збиток, і якщо не пробачити, то досягти свідомості справедливості. Для правопорушника зустріч із потерпілим повинна дати покаяння, бажання спокутувати свою провину, повернення в нормальні суспільні відносини;
6) процедурні можливості примирення дозволять надати правопорушникам соціальну та психологічну реабілітацію через направлення їх у різні соціальні та психологічні служби й нагляд за ними в цей період із боку громадськості. Особливо важливою є своєчасна реабілітація неповнолітніх;
7) громадяни, що беруть участь у примиренні, освоять дуже актуальну сьогодні цивілізовану форму виходу з конфліктів.

Список використаних джерел:
1. Концепція реформування кримінальної юстиції України. Затверджено Указом Президента України від 8 квітня 2008 року№311/2008 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon.rada.gov.ua.
2. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І.Борісов, С.Б. Гавриш та ін.; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація; вид. третє, переробл. та доповн. – Х.: «Одісей», 2007. – 1184 с.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, Б.Є. Шуміла. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
4. Примирення учасників кримінально-правового конфлікту (кримінально-правовий аспект): [монографія] / В.М. Куц, А.М. Ященко. – Х.: Юрайт, 2013.– 328 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція