... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №5
З моменту отримання Україною незалежності та прийняття Конституції розпочалися обговорення з приводу нових напрямів розвитку кримінального права. В державі розпочалася розробка нового Кримінального кодексу (далі – КК), який відображав би потреби незалежної молодої держави та був адаптований до положень міжнародного права. 
В Україні розроблялися проекти КК, які містили положення Модельного КК для держав-членів СНД [1], що, відповідно до постанови Міжпарламентської Асамблеї країн СНД від 17.02.1996 р. (№ 7-5), був затверджений і повинен був стати для країн-учасників СНД рекомендаційним законодавчим актом. У 1997 р. авторським колективом під керівництвом професора В.М. Смітієнка, за завданням Комісії Верховної Ради України з питань правопорядку і законності, був підготовлений один з проектів КК України [2]. 
Але основою для чинного КК став законопроект, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України № 1029 від 12.05.1998 р. [3]. Варто зазначити, що останній з названих проектів містив майже вдвічі менше злочинів проти громадської безпеки порівняно з нормами чинного розділу ІХ Особливої частини КК 2001 р. Як зазначає В.Л. Соколовський, в Главі IX «Злочини проти громадської безпеки» проекту КК України, підготовленого робочою групою Кабінету Міністрів України, містилися 11 статей (в порівнянні – 25 статей передбачено в Розділі IX «Злочини проти громадської безпеки» чинного КК) – зі ст. 229 по ст. 239. Зміст їх диспозицій майже повністю відповідав змісту чинних ст.ст. 257, 260-263, 264-265, 266-267, 269-279 КК. Крім того, ст. 264 проекту КК багато в чому перекликалаться з положеннями чинної ст. 259 КК [4, с. 63].
Уперше за час історичного розвитку кримінального законодавства в Україні злочини проти громадської безпеки в нормах чинного КК розміщені в межах одного розділу Особливої частини «Злочини проти громадської безпеки». Такий крок законодавця сприяє чіткому відмежуванню вказаних злочинів від суміжних, визначенню і класифікації їх за ознаками безпосереднього об’єкта та правильній кваліфікації. 
Але на сьогодні робота по удосконаленню норм КК у законодавчому органі України не зупиняється. У Верховній Раді України зареєстровано декілька проектів законів про внесення змін і доповнень до положень чинного КК, особливістю яких є зміна структури і сутності закону про кримінальну відповідальність. Це наступні законопроекти: «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо запровадження інституту кримінальних проступків» (реєстр. № 10126 від 28.02.2012 р.), «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення інституту кримінальних проступків» (реєстр. № 10146 від 3.03.2012 р.), «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо запровадження інституту кримінальних проступків» (реєстр. № 3438 від 17.10.2013 р.), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації положень Кримінального процесуального кодексу України» (реєстр. № 4712 від 16.04.2014 р.). 
Ми погоджуємося із результатами дослідження В.Л. Соколовського, який, проаналізувавши останній із вказаних законопроектів («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації положень Кримінального процесуального кодексу України» (реєстр. № 4712 від 16.04.2014 р.), виявив, що доповнення до положень чинного КК, які пропонуються, не спричинять значної зміни сутності злочинів проти громадської безпеки [4, с. 64]. 
Дослідник визначив, що зміни і доповнення до КК в частині удосконалення злочинів проти громадської безпеки, стосуються уточнення:
1) об’єктивних ознак низки злочинів (ст. 258-2, 262, 264, 265-1, 270-1 КК). Мова йде про розширення кола предметів злочину, передбаченого ст. 262 КК, шляхом включення до їх переліку, крім вибухових, «інших бойових речовин» та «військової техніки». Крім того, пропонується розширити ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 264 КК, охопивши об’єктивною стороною, поряд із зберіганням, «інше порушення правил поводження з ними»;
2) суб’єктивних ознак злочину (ст. 267, 267-1, 270 КК); 
3) кваліфікуючих ознак злочину (ст. 256);
4) санкцій, які передбачаються за вчинення певних злочинів (ст. 256, 258-2, 258-5, 263, 265-1, 267, 267-1, 268, 269, 270, 270-1 КК) [4, с. 64-65].
Вивчення історичного розвитку кримінальної відповідальності за злочини проти громадської безпеки, предметом яких є зброя, бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої, а також аналіз їх сучасних тенденцій демонструє як позитивний, так і негативний досвід законотворчості, що вимагає обов’язкового врахування у подальшому удосконаленні норм КК.

Список використаних джерел:
1. Модельный Уголовный Кодекс для государств-участников Содружества Независимых Государств, принят Постановлением Межпарламентской Ассамблеи государств-участников Содружества Независимых Государств, Санкт-Петербург, 17 февраля 1996 г. URL: http://www.icrc.org/rus/resources/documents/misc/ihl-nat-3.htm
2. Проект Кримінального кодексу України, розроблений науковою групою під керівництвом професора В.М. Смітієнка.
3. Кримінальний кодекс України № 1029 від 12.05.1998 р.: проект / Підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України. – Київ: Українська правнича фундація, 1994. – 152 с.
4. Соколовський В.Л. Громадська безпека як об’єкт злочину: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / В.Л. Соколовський. – К., 2017. – 262 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція