...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №3
Питання доказування шикани у судовому порядку є досить актуальними. Шикана – це правопорушення, що вчиняється виключно з прямим умислом, проте, навіть за таких умов порушник може намагатися запевнити суд, що діяв без наміру завдати шкоду, а лише з метою добросовісної реалізації та здійснення власних суб’єктивних прав. 
Щодо звернення до суду за відсутності легітимного прагнення до захисту своїх прав від порушень, викладених у позові, то воно може бути кваліфіковане як використання права не за призначенням, та – як недобросовісне, що суперечить ч. 3 ст. 27 ЦПК України. Недобросовісне здійснення процесуальних прав однозначно можна кваліфікувати як недодержання моральних засад суспільства, що є ознакою зловживання правом згідно зі ст. 13 ЦКУ.
Відсутність зацікавленості позивача у розгляді справи простежується, коли позивач не з’являється на засідання, розгляд справи неодноразово відкладається, а згодом позовна заява залишається без розгляду. Наприклад, подання клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу представника, у якому зазначається про те, що докази хвороби будуть надані під час наступного судового засідання.
Доцільним буде звернення до судової практики. Зокрема, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА 1 на дії державного реєстратора виконкому Золотоніської міської ради. Зазначена цивільна справа неодноразово призначалась до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.09.2009 року на 11.00 год., на 27.10 2009 року на 11.00 год. та на 27.11.2009 року на 10.00 год. На зазначений час позивач та його представник неодноразово не з’являлись, хоча були повідомлені належним чином, до матеріалів справи долучені розписки про вручення судових повісток, крім того, позивач на адресу суду не направив заяву про розгляд справи за його відсутності та не повідомив про причини неявки, а представник позивача неодноразово надсилав клопотання про неможливість прийняти участь у справі по різних причинах (хвороба, участь у судовому засіданні іншого суду). Суд враховуючи, що за відсутності позивача та його представника розгляд справи неможливий і залишив скаргу ОСОБА_1 без розгляду, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України [1].
Прикладом безперспективних та безпідставних позовів про відшкодування моральної шкоди є цивільна справа, розглянута в Київському районному суді м. Харкова за позовом ОСОБА 1 до ПАТ «Мегабанк», треті особи ОСОБА 2, ПАТ «СК «Мега-Гарант» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, яке сталося через порушення працівником банку ОСОБА 2 ПДР України. Представник Особи 2 ПАТ «СК Мега-Гарант» пояснив, що позивач двічі зверталась до них із заявами про відшкодування спричиненої їй шкоди, у зв’язку з чим її вимоги щодо матеріальних збитків були розглянуті та задоволені, було здійснено нарахування та сплата страхової виплати у повному обсязі, відповідно до наданих позивачем страховій компанії документів. Суд встановив, що відповідно до розписки від 27.02.2010 року в якості компенсації за моральну шкоду відповідачем здійснено поточний ремонт автомобіля ОСОБА 3 на суму 1000,00 грн. Суд прийняв до уваги той факт, що твердження позивача, наведені у позовній заяві не підкріпленні жодним доказом, у зв’язку з чим суд відмовив ОСОБА 1 у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з їх безпідставністю [2]. Отже, наведені приклади є підтвердженням факту, що особи зловживають процесуальними правами завдаючи шкоди іншій стороні цивільного процесу. Адже доводити свою невинуватість повинен відповідач, а це, як відомо, несе для нього багато незручностей майнового й морального характеру.
Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти зловживання правом могли б доводитися, як інші обставини, що мають значення для справедливого розгляду і вирішення справи за ч. 1 ст. 57 ЦПК України. Одночасно факти процесуальних зловживань можна було б віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі [3, с. 145]. 
Отже, доказування шикани у судовій практиці є досить складним процесом. Адже, відомо, що для встановлення у діях особи шикани, необхідно встановити факт наявності здійснення особою свого суб’єктивного права з основною метою заподіяння шкоди іншим. Окрім того, подібні дії мають підлягати також оцінці із позицій розумності, справедливості та добросовісності, відсутності реального законного інтересу до захисту своїх суб’єктивних прав, використання права не за соціальним призначенням, недодержання моральних засад суспільства.

Список використаних джерел:
1. Ухвала Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2009 року по справі № 2-847/2009 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
2. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 7 липня 2011 року Справа № 2018/2-714/11 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
3. Яценко Т.С. Категория шиканы в гражданском праве: история и современность / Т.С.Яценко. – М.: Статут, 2003. – 157 c. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Квітень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція