...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №2
Одним із важливих інститутів публічного управління є державна служба, запровадження та розвиток якого розпочалося з проголошенням незалежності України. Основне призначення державної служби в демократичній державі це задоволення потреб та забезпечення сталого розвитку всіх сфер життя суспільства та держави взагалі. Враховуючи сучасні інтеграційні процеси України до Європейського Союзу перед її інститутами постають непрості завдання щодо реформування та покращення, відповідно до стандартів ЄС. Це в повній мірі стосується і державної служби. 
У 2016 році був прийнятий Закон «Про державну службу» (далі – Закон), який започаткував черговий етап у реформуванні державної служби, вивів на перший план питання про професійний розвиток та формування нового корпусу державних службовців. Закон запровадив необхідні та радикальні зміни у правовому регулюванні статусу державних службовців, службової кар’єри, застосування заходів заохочення та відповідальності. Подальше удосконалення та реформування державної служби неможливе без врахування досвіду зарубіжних країн, що дозволить досягти підвищення рівня суспільної довіри до держави, забезпечити демократичний розвиток нашої країни на шляху до європейської інтеграції.
Однією з проблем, яка потребує подальшої регламентації та обґрунтування це розмежування політичних та адміністративних посад. Для гарантування політичної неупередженості державних службовців у Законі відбувся поділ на політичні посади (шляхом переліку посад на яких не поширюється закон про державну службу) та на адміністративні посади, проте він потребує вдосконалення та уточнення. До адміністративних посад належать посади керівників, заступників керівників та спеціалістів. Особи, які займають адміністративні посади, повинні зберігати інституційну пам´ять, організаційний досвід, забезпечувати стабільну роботу органів державної влади [1, c. 8]. «Політичні посади» - один із трьох типів посад у сфері державного управління, що займаються політичними діячами (політиками), які забезпечують вироблення та реалізацію державної політики Політичний характер зазначеного виду посад визначається не лише партійністю особи, яка займає цю посаду, а й такими особливостями, як: а) особливий порядок призначення на посаду; б) особливий порядок звільнення з посади; в) особливі риси відповідальності, яка має ознаки публічної (тобто відповідальність перед громадськістю, главою держави, парламентом) за наслідки діяльності» [2, с. 140-141]. В даному випадку корисно було застосувати досвід США, де не більше 5% призначень на особливо важливі посади відбувається на основі «політичного» методу та Німеччини, де «Федеральним законом про чиновників» встановлено чіткий поділ посад на політичні та адміністративні [3, c. 62-61]. В Україні термін політичні посади в законодавстві застосовується тільки до членів Кабінету Міністрів України та передбачається Законом України «Про Кабінет Міністрів України». Щодо інших посад, то однозначної відповіді не має.
Не менш важливою проблемою на сьогодні, є проблема визначення місця голів місцевих державних адміністрацій в системі державного управління взагалі та державної служби зокрема. У 2017 році були внесені зміни до ч. 3 ст. 3 Закону, у відповідності з якими на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників не поширюється дія Закону. Зазначені зміни нівелювали позитивні моменти Закону, а саме що стосуються запровадження для всіх посад без виключення, призначення за конкурсом. На сьогодні створена ситуація, коли є певні особи, статус яких наче б то прирівнюється до політичних посад, але це не отримало чіткого закріплення в законодавстві. На нашу думку, законодавець повинен виважено підходити для виокремлення певних посад, на яких не поширюється законодавство у сфері державної служби, для того щоб не були протиріч з загальними принципами, які притаманні інституту державної служби та закріплені у чинному законодавстві.
Також потрібно звернути увагу на те, що новим Законом було виведено з-під його сфери дії посади патронатної служби, а також посади працівників, які виконують функції з обслуговування та допоміжні функції. Проте залишаються проблеми у наявності політичної кон’юнктурності у визначенні кількості осіб, що складають патронатну службу того чи іншого високо посадовця; недоцільності існування патронатної служби у структурі місцевих державних адміністрацій. Виходячи з цього потрібно уточнити статус посад патронатної служби і повністю виокремити їх від державної служби. Наприклад, у Німеччині з працівниками патронатної служби укладають трудовий договір, де вказуються права, обов’язки, оплата праці і на них не поширюється законодавство про державну службу.
Законодавець намагаючись створити ефективну та доцільну систему класифікації державних службовців зменшив кількість категорій та рангів до 3 і 9 відповідно. Однак, у зарубіжних країнах існують системи, які вже декілька десятиліть демонструють якість та ефективність. Так, наприклад у Франції залежно від важливості та складності роботи всі державні службовці поділені на чотири класи: на клас А покладається вироблення управлінських рішень, на службовців класу В – реалізація цих управлінських рішень, клас С включає спеціалістів, а клас Д – допоміжний персонал. Законодавство Німеччини передбачає чотири категорії та шістнадцять класів, які заміщуються шляхом конкурсного добору після проходження випробувального терміну.
Також доволі корисним б стало застосування деяких особливостей проходження державної служби в окремих зарубіжних країнах. В Японії існує система ротації кадрів, яка передбачає переміщення по горизонталі та вертикалі через кожні два-три роки. Ця система дає декілька позитивних результатів, адже переміщуючись державні службовці починають виконувати нові завдання і функції, в результаті цієї діяльності підвищується їхня компетентність та ефективність прийняття управлінських рішень. 
Становить інтерес досвід США щодо підвищення етики державної служби. Діяльність державного службовця має відповідати Конституції держави, законам та етичним принципам суспільства. Для того, щоб кожний громадянин міг бути впевненим у чесності федерального уряду, морально-ціннісні вимоги до державного службовця були втіленні в нормативно-правовому акті – прийнято етичний кодекс на рівні федерального закону. В Україні немає кодексу етики, хоча концепцію адміністративно-реформи планувалося його створення. Зараз ці питання врегульовано на рівні підзаконного акта. 
Таким чином, міжнародний досвід проходження державної служби може бути корисним для України, особливо під час реформування цього важливого інституту держави, адже це складний, довготривалий, багатоетапний процес, успішність якого залежить від використання вже існуючих механізмів, що виявили ефективність та якість протягом багатьох десятиліть в інших розвинених країнах.
 
Список використаних джерел:
1. Афонін Е.А. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики / Е.А.Афонін, Л.В. Гонюкова, Р.В. Войтович. – К.: НАДУ, 2006. – 160 с.
2. Афонін Е.А. Психокультура України: «помаранчевий перехід» / Е.А. Афонін, О.А.Донченко, В.О. Антоненко // Соціальна психологія. – 2006. – № 4. – С. 77-93.
3. Кізілов Ю.Ю. Зарубіжний досвід проходження державної служби та можливості його використання в Україні в умовах адміністративної реформи / Ю.Ю. Кізілов // Аспекти публічного управління. – 2016. – № 6-7 (32-33). – С. 57-65. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція