... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №5
Несвоєчасність виявлення та нейтралізації наслідків тактичних помилок слідчого негативно вливає не тільки на повноту та ефективність досудового розслідування, але може призвести до визнання отриманих доказів недопустимими та унеможливити їх використання при прийнятті процесуальних рішень на стадії судового розгляду.
Завдання, виявлення слідчих помилок вирішується в ході процесу розпізнавання, який дозволяє віднести окремий об'єкт до тієї або іншої ланки класифікаційної системи, діагностувати наявність слідчою помилки [7, с. 318; 9, с. 148]. На думку М.І. Єнікєєва, під час діагностики мислення слідчого проходить шлях від явища до його сутності, від наслідків – до їх причин, від відображення – до аналізу їх ідентифікаційних можливостей. На нашу думку, саму діагностику тактичних помилок можна визначити як систему дій з виявлення ознак (маркерів) допущеної тактичної помилки, з аналізу моменту та ситуації її настання, виявлення негативних наслідків та визначення шляхів подальшого їх усунення. Процес виявлення та усунення тактичних помилок передбачає встановлення певних атрибутів, а саме: 1) суб’єктного складу такої діяльності та межі повноважень кожного з учасників; 2) виокремлення джерел інформації та матеріалів кримінального провадження, які можуть містити ознаки та вказувати на причини помилкової діяльності слідчого; 3) визначення основних методів їх пошуку та розпізнання.
Позиції з приводу того, хто має бути суб'єктом виявлення слідчих помилок, досить різноманітні. Ми не можемо повністю погодитися з позицією В.І. Власова, який вважає, що визнання слідчої помилки можливо тільки компетентною особою [3, с. 63].У свою чергу М.М. Вопленко обґрунтовано стверджує, що «...констатація помилки відноситься до компетенції самого суб'єкта помилки або вищестоящого органу що володіє контрольно-наглядовими функціями» [4, с. 39]. Як справедливо вказує О.Д. Бойков, «помилки можуть виявлятися і усуватися в ході процесуальної діяльності самим слідчим, прокурором, суддями та іншими учасниками процесу» [2, с. 15]. Вбачається, що у вказаний перелік необхідно додати процесуального керівника, експерта та адвоката, при цьому основна роль відводиться слідчому, як головному суб'єкту виявлення тактичних помилок у кримінальному провадженні. Слід зауважити на тому, що не всі учасники досудового розслідування в межах свого процесуального статусу можуть посприяти у виявленні та усуненні тактичних помилок. Так, зокрема, якщо наслідки помилки, порушують чи обмежують права та законні інтереси підзахисного, виявлена тактична помилка може бути використана адвокатом не в інтересах слідства та зашкодити у встановленні істини по справі.   
До основних ознак, що сигналізують на допущення тактичних помилок можна віднести: відсутність як самої доказової інформації так і джерел її виявлення (отримання); неповнота та фрагментарність отриманих доказів; суперечність отриманих даних з іншими зібраними доказами в провадженні; виникнення ситуації тактичного ризику; виникнення конфліктної ситуації та ін. Вказані ознаки (маркери) тактичної помилки можуть міститися в наступних матеріалах кримінального провадження: в загальному плані розслідування; в протоколах слідчих (розшукових) дій; процесуальних рішеннях слідчого, що пов’язані з застосуванням тактико-криміналістичних засобів. 
Методи виявлення тактичних помилок безпосередньо пов’язані як з самим їх видом, так і з безпосередніми причинами їх настання. Так, для пошуку помилок рекомендується застосовувати метод рефлексії, котрий дозволяє виявити латентні деталі, які викривляють істину [5, с. 3-6]. Для пошуку тактичних помилок можна також використовувати метод абстрагування. Його сутність полягає в уявному відволіканні від несуттєвих властивостей, зв'язків, відносин і предметів та в одночасному виділенні, фіксуванні однієї або декількох сторін цих предметів, що цікавлять слідчого [6]. Метод спостереження полягає в аналізі поведінки учасників, а також у вивченні інформації, що міститься в матеріалах кримінального провадження [8, с. 9]. Наприклад, з його допомогою виявляються протиріччя в доказах і з'ясовуються їх причини. З цією ж метою можна використовувати метод зіставлення, який полягає у зіставленні отриманих доказів з вихідними даними про основні компоненти слідчої ситуації, співвідношення виявлених негативних обставин з природнім перебігом події злочину та з іншими зібраними доказами по справі. 
Р.С. Бєлкін, аналізуючи загальну теорію вирішення завдань, запропонував ряд методичних операцій відносно їх вирішення, зокрема, методи перетворень, виокремлення ознак та аналогії [1, с. 177-178]. Використання методу виокремлення ознак передбачає визначення співвідношення негативних наслідків з певною класифікаційною групою тактичних помилок та подальшим плануванням дій, щодо їх усунення. Застосування методу аналогії надає змогу встановити схожість в причинах та умовах допущених двох або більше помилок і застосувати вже відомі засоби щодо мінімізації негативних наслідків на підставі систематизованих даних. 
    Використання комплексного підходу в дослідженні природи тактичних помилок, визначення стрижневих класифікаційних підстав, виявлення причин та умов, що їх породжують – дозволить більш ефективно та своєчасно вживати заходи та контролювати процеси з виявлення та нейтралізації негативних проявів у слідчій діяльності.

Список використаних джерел:
1. Белкин Р.С. Курс криминалистики: криминалистические средства, приемы и рекомендации: в 3 т. – Москва: Юристъ, 1997. – Т. 3. 480 c.
2. Бойков А.Д. Вопросы укрепления законности и повышения эффективности уголовного судопроизводства в свете решений ХХVII съезда КПСС. Вопросы укрепления законности и устранения cледственных ошибок в уголовном судопроизводстве. – Москва, 1988. – С. 14-15.
3. Власов В. И. Расследование преступлений. Проблемы качества. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1988. – 200 с.
4. Вопленко Н.Н. Ошибки в правоприменении: понятие и виды. // Советское государство и право. – 1981. – № 4. – С. 38-46.
5. Каминский А.М. Рефлексивный анализ и моделирование как средство преодоления тупиковых ситуаций расследования: учеб. пособие. Ижевск: ИФ ЮИ МВД России; УдГУ ИПСУиБ, 1998.  82 с.
6. Корнеев Г.П. О познавательно-эвристических функциях воображения в уголовно-процессуальной деятельности. Уголовно-процессуальные проблемы предварительного следствия и пути его совершенствования / Г.П. Корнеев, Л.С. Корнеева. – Волгоград, 1985. – С. 23-28.
7. Курс криминалистики. Общая часть / под ред. В.Е. Корноухова. Москва: Юрист, 2000. – 782 с.
8. Сичивица О.М. Методы и формы научного познания. – Москва: Высш. школа, 1972. – 95 с.
9. Юридическая психология: учебник для вузов. 5-е изд. – Москва: Санкт-Петербугр: Норма: Питер, 2006. – 480 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція