... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №5
У процесі реформування кримінально-виконавчої системи України завжди не малу частину обговорення займає проблема обмежень прав засуджених. Уся нормативна база, яка регулює дані суспільні відносини, побудована на праві та обов’язку засуджених. Але всю незалежність України вітчизняна нормативна база не досягла того стандарту, який встановлюється Європейським Союзом на шляху євроінтеграції України.
У ХХ столітті в Європі постала проблема захисту прав вільної людини, що в свою чергу привело до створення нормативно-правових актів, які регулюють дане питання. Основою таких нормативних актів є Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року. Разом з тим виникло питання про права людей, які знаходяться в неволі. Результатом вирішення цього завдання стали Мінімальні стандарти поводження з засудженими. У даному нормативно-правовому акті встановлено основи прав засуджених. Але з розвитком морального та правового усвідомлення своїх прав, суспільство дійшло висновку, що обмеженість прав засуджених не буде сприяти перевихованню цієї категорії осіб. Тому з кожним роком можна спостерігати тенденцію по збільшення даних прав, та гуманізацію національного законодавства щодо осіб в неволі.
У 2015 році українським урядом було створено та опубліковано План дій, згідно з яким уряд буде реалізовувати Національну стратегію у сфері прав людини на період до 2020 року. У даній стратегії викладаються основні вектори розвитку кримінально-виконавчої системи, та значну увагу приділяється саме обмеженню прав на приватність [1].
Відповідно до пункту 7.8 Плану вказується по необхідність встановлення скриньок для кореспонденції в кожній установі виконання покарань та установі попереднього ув’язнення. Вільний доступ до даної скриньки матиме лише особа, яка відповідає за збирання кореспонденції, а саме кореспондент «Укрпошти» (п. 7.7).
Дана ідея залучення незалежного суб’єкта в правові відносини між отримувачем кореспонденції та засудженим містилась в рекомендаціях Європейський комітет з питань запобігання катувань Україні. В звітах про візит до України дана комісія завжди звертала увагу на необхідність встановлення даних скриньок, доступу до вмісту якої має незалежний суб’єкт. 
Встановлення скриньок було законодавчо оформлено в проекті закону «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України» від 21 квітня 2015 року № 2685, та виключала можливість перегляду вихідної кореспонденції. У ч. 3 ст. 113 Кримінально – виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року № 1129-IV зазначається, що перегляду не підлягає кореспонденція, яка надсилається засудженим.
Але відповідно до Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, втручання в кореспонденцію має місце, якщо обґрунтована підозра до вчинення злочину.
Зазвичай адміністрація установи не схиляється до даної ініціативи, оскільки вважається що засуджені можуть таким чином пересилати план втеч. На нашу думку, дані правообмеження не є обґрунтованими, оскільки сучасний світ просунувся в технологічному розвитку то існують різні GPS-системи. Не є виключенням і незаконне зберігання телефонів у засуджених. Також засуджені можуть передавати інформацію при довготривалому побаченню, оскільки зміст розмови адміністрація контролювати не може.
Також в пункті 7.8 Плану [1] передбачено створення онлайн-скарги. Суть даного права полягає в тому, що засуджені та особи взяті під варту конфіденційно можуть написати онлайн-скаргу щодо неналежного поводження чи неналежних умов тримання. Дані скарги будуть оформлюватись за допомогою спеціальної інформаційно-комунікативної системи Державної кримінально-виконавчої служби України( далі - ДКВСУ), яка буде підключена до вищих органів ДКВСУ, прокуратури. Дані онлайн-скарги будуть створюватись задля уникнення втручання персоналу установи у відносини між засудженими та органами ДКВСУ. Ці новації зможуть забезпечити конфіденційне листування засудженого з органами державної влади, а тому зможуть реалізувати право на приватність.
Також в даному Плані (пункт 8.4) [1] зазначається про необхідність впровадження конфіденційних дзвінків до органів державної влади з телефонів, які безпосередньо знаходяться в установі виконання покарань або з авторизованих мобільних телефонів, доступ до яких вони мають в самій установі. Дане право засуджених, на нашу думку, не повинно мати виключень, тобто ні за яких обставин адміністрація не має права втручатись в розмову або її прослухувати. 
Надання засудженим такого права як конфіденційне звернення до органів влади за допомогою листування, онлайн-скарг чи конфіденційного дзвінка, на нашу думку, взагалі не повинно обмежуватись, оскільки в умовах ув’язнення вони мають менший спектр захисту прав в установі ніж вільна людина.
Тому можна зробити висновки, що незважаючи на побоювання з боку управління установ виконання покарань, щодо можливості неправомірної поведінки засуджених, спричиненою наданим правом, необхідність змін у праві на приватність є. У першу чергу це може посприяти позитивним змінам правової свідомості засуджених, підвищення довіри до органів та установ кримінально-виконавчої системи та виключення корупційного елементу в частині задоволення прав засуджених.

Список використаних джерел:
1. Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини: Указ Президента України від 28.08.2015 №501/2015. Дата оновлення: 28 липня 2015 року. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/501/2015 (дата звернення 04.12.2017 рік). 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція