... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №2
Улітку 2014 року Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [1], – пункт 17 статті 10-1 був замінений трьома пунктами нового змісту. Зокрема, пункт 19 передбачав новелу – припинення надання військовослужбовцям відпусток в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію [2]. 
Проте норма стосується не всіх відпусток. Так спеціальному режиму надання відпусток військовослужбовцям підлягають щорічні основні відпустки, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Крім того, виняток становлять – відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпустки у зв’язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. Про ті відпустки, які припинено надавати військовослужбовцям, законодавець зазначає, – «інші види відпусток». Таким чином, уже протягом чотирьох років припинено надавати військовослужбовцям додаткову відпустку для військовослужбовців, які мають дітей. 
Чинні ст. 182-1 КЗпПУ [3] та ст. 19 Закону України «Про відпустки» [4] передбачають надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи. У пункті 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальні відпустки військовослужбовцям надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Пункт 211 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі – Положення) [5] передбачає також, що «інші додаткові відпустки надаються військовослужбовцям Держприкордонслужби на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України». Отже, питання надання соціальних відпусток регулюється як загальним законодавством (КЗпПУ, Закон України «Про відпустки»), так і спеціальним (Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указом Президента «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України»).
За юридичною природою додаткова відпустка для військовослужбовців, які мають дітей, є соціальною відпусткою. Вона є додатковою відпусткою (проте, не у значенні такої, що надається у зв’язку з навчанням чи певною підготовкою). Додаткова відпустка для військовослужбовців, які мають дітей, має на меті не відпочинок від військової служби, її цільове призначення полягає у виконанні певних сімейних та батьківських обов’язків [6, с. 9-10]. Тому вона має соціальний характер.
Дана відпустка надається щорічно та є оплачуваною із збереженням грошового та матеріального забезпечення військовослужбовця. Ця відпустка не пов’язана із використанням щорічної основної відпустки. Тому у пункті 214 Положення про проходження військової служби зазначено, що щорічні додаткові відпустки за бажанням військовослужбовця можуть надаватись одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Така відпустка не може бути поділена, оскільки законодавство передбачає поділ тільки щорічної основної відпустки військовослужбовця.
Додаткова відпустка для військовослужбовців, які мають дітей, компенсується при звільненні. Пункт 225 Положення передбачає, що у рік звільнення військовослужбовців, у тому числі тих, які мають дітей, із служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Теоретично суб’єктами отримання даної відпустки відповідно до законодавчих норм є: 1) жінка, яка працює: а) має двох або більше дітей віком до 15 років; б) або дитину-інваліда; в) або яка усиновила дитину; 2) матір інваліда з дитинства підгрупи А I групи; 3) одинока матір; 4) батько дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); 5) особа, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи; 6) чи один із прийомних батьків.
Де-факто таку відпустку завжди надавали військовослужбовцю-жінці, оскільки прямої норми, яка б вказувала на можливість надання соціальних відпусток, пов’язаних із охороною дитинства та материнства, немає. Виняток становить ситуація «тривалого перебування матері в лікувальному закладі» або виховання дитини військовослужбовцем без матері. Проте звичайній логіці не піддається розуміння – чому норма передбачає надання цієї відпустки тільки «жінці, яка працює, має двох або більше дітей», у той же час щодо «прийомних батьків» чи «особи, яка взяла під опіку дитину», стать суб’єкта отримання цієї відпустки немає значення.
Додаткова відпустка для військовослужбовців, які мають дітей, надається за бажанням військовослужбовця, тому якщо він не виявив бажання скористатись нею протягом декількох років, то порушення законодавства про відпустки не вбачається. Проте питання отримання невикористаної відпустки на дітей за декілька попередніх років у поточному році поспіль (за наявності волевиявлення військовослужбовця) після закінчення періоду, на який було припинено надання «інших видів відпусток», залишається відкритим. На нашу думку, надання таких відпусток військовослужбовцю за період, починаючи з 2014 року, може бути позитивно вирішено після настання юридичного факту, що засвідчує кінець особливого періоду в державі.

Список використаних джерел:
1. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII // Відомості Верховної Ради України. – від 14.04.1992. – № 15, стаття 190.
2. Про внесення змін до деяких законів України щодо додаткових гарантій соціального захисту військовослужбовців в особливий період: Закон України від 04.07.2014року № 1589-VII // Відомості Верховної Ради України. – від 29.08.2014. – № 35, стор. 2583, стаття 1179.
3. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII // Відомості Верховної Ради України
4. Про відпустки Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – від 28.01.1997 – № 2, стаття 4.
5. Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України: Указ Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009 // Урядовий кур'єр. – від 31.12.2009. – № 245.
6. Гуцу С.Ф. Правове регулювання відпусток цільового призначення: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 / С.Ф. Гуцу. – Харків, 2007. – 24 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція