... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №1
Визначною датою для України як держави стало 24 серпня 1991 p., коли Верховна Рада ухвалила Постанову та Акт проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю. Тепер перед незалежною, суверенною державою з неподільною та недоторканною територією постали завдання створення принципово нових політичних механізмів та економічного фундаменту суспільства, які за своїм змістом набували характеру широкомасштабних перетворень.
Так вирішуючи проблеми у державотворенні, рік за роком відбувається певне зрушення у вертикалі всіх суспільних процесів.
Характер дослідження громадянського суспільства наразі відбувається не лише в аспекті наукових прогнозів, а лежить в контексті нового впливу, який вимагає суттєво інших підходів щодо вивчення.
Ідея громадянського суспільства є одним із найцінніших досягнень світової політико-правової думки. Поняття «громадянське суспільство» склалося не відразу, зміст його формувався та збагачувався поступово: протягом кількох століть виникали і розвивалися нові концептуальні уявлення. Таким чином, громадянське суспільство – історичний етап у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика.
Уперше поняття «громадянське суспільство» зустрічається у філософській спадщині представників епохи Античності. У числі перших мислителів, що відмітили громадянське суспільство, як самостійну субстанцію, зазвичай називають давньогрецького філософа Платона.
Дослідження теорії держави і права активно ведуться в контексті визначення поняття, ознак, структури й проблем громадянського суспільства. Держава виділилася із суспільства на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспільства – яке суспільство, така й держава. У міру розвитку суспільств, переходу його від нижчого ступеня політичної зрілості до вищого змінюється і держава. З удосконаленням суспільства держава стає демократичною (у ній забезпечується народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспільства утверджується політична система суспільства, зміцнюється державна влада.
На думку професора С.П. Погребняка, громадянське суспільство є особливою автономною суспільною сферою, відокремленою від держави, економіки та сім’ї, що передбачає створення й функціонування добровільних і самоврядних інституцій, які сприяють громадянам у їх вільному розвитку та самореалізації, формують уявлення про суспільні інтереси та загальне благо, здійснюють громадський контроль над іншими суспільними сферами.
В аспекті розвитку сучасних держав, які відштовхуються від історичної парадигми, ментальних та культурних особливостей народу, декларується пріоритет державного будівництва виходячи із міжнародного стандарту – прав людини. Що стосується України, то відповідно до загальновживаної, але такої номінальної статті 3 Конституції України держава визнає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини – головним обов’язком держави.
Досить часто в різних наукових доробках, особливо в дослідженнях суспільних наук, підіймається питання людини – українців, їх ментальні особливості. В одному інтерв’ю, щодо цього слушно зауважує професор І.О. Кресіна, яка зокрема зазначає: «Для українського менталітету притаманний еволюційний характер, проте лишились окремі його основи. Український народ завжди був волелюбний (козацтво – яскравий тому приклад) і прагнув справедливості. Ознака української державності – соборність. Українець ніколи не був агресором, ніколи не прагнув завоювати чужого – понад усе цінували своє. За своє завжди боролися та своє відстоювали».
Розглянувши лише частину наукових доробків, що присвячені феномену громадянського суспільства, а саме в контексті становлення правової системи України, слід зазначити наступне. Громадянське суспільство постає як втілена на практиці правова категорія, а також поняття, що знаходить своє місце в роботах багатьох дослідників суспільних наук. Цей правовий інститут, може вважатись багатогранним явищем, яке активно досліджується в усі часи його розвитку. Справа в тому, що відстежити сутнісну характеристику громадянського суспільства в історії України, допомагає й українська література, так само і документалістика та інші мемуарні різної епохи. Навіть за історичних подій сьогодення, які відбуваються в Україні, вони так чи інакше задають тон для подальших досліджень цієї проблематики. Розпочався новий відлік часу щодо вивчення громадянського суспільства в українському аспекті.
Тому, як підсумок слід зазначити наступне: розвиток громадянського суспільства підтверджується практичним змістом, який за умов сьогодення безпосередньо впливає на формування такого інституту. Недаремно, громадянське суспільство в науці розглядається з позиції інституційної його характеристики, адже виступає всеохоплюючим та різностороннім поняттям.
Насамкінець, з позиції практичності даного питання, доцільно процитувати думку професора І.О. Кресіної, яка зазначає: «Громадянське суспільство показало, що має свою силу, зрілість, високу активність і високий стан розвитку. Можна сказати, що для багатьох науковців це стало відкриттям, бо ніхто не сподівався, що наше суспільство спроможне бути солідарним, дисциплінованим, консолідованим». 
Як висновок потрібно наголосити на тому, що актуальність у вивчені громадянського суспільства стає не суто науково-заштампованим явищем, а повноцінним дієвим інститутом, що наразі практично підтверджений.

Список використаних джерел:
1. Попович В.М. Теорія держави і права: концепція, праксеологія та методологія розвитку / В.М. Попович. – К.: Юрінком Iнтер, 2015 – 384 с.
2. Погребняк С.П. Роль основоположних принципів у застосуванні права / С.П.Погребняк // Проблеми філософії права. – 2008-2009. – Том VІ-VІІ. Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, Харків, 2009. – С. 124-134.
3. Кресіна І.О. Держава і громадянське суспільство: проблеми взаємодії / І.О. Кресіна // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2013. – С. 378-383.

Науковий керівник: Гапоненко Л.В., к.ю.н., доцент, доцент кафедри теорії, історії держави і права та конституційного права Університету державної фіскальної служби України. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція