... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №1
Розбудова України на сучасному етапі державотворення зумовлює необхідність перегляду ставлення держави до джерела власного існування – боротьби за державність, за відновлення її незалежності та збереження територіальної цілісності. Українська держава докладає зусиль і до справедливої оцінки минулого, зокрема суб’єктів українського національно-визвольного руху 40-50 років XX століття, невід’ємною складовою якого була і боротьба Української повстанської армії (далі – УПА). Суспільно-політичне значення цих заходів обумовлене необхідністю усунення конфронтаційних моментів у масовій свідомості як однієї із передумов формування консолідованої української нації [1]. Зрештою розбіжність в поглядах науковців у значній мірі не дозволяє законодавцям та практикуючим юристам дати належну оцінку військовій діяльності Української повстанської армії.
Наголосимо, що наші східноєвропейські сусіді, на ґрунті національної консолідації, рішуче позбулися пережитків радянського тоталітаризму, а тому в питанні ставлення держави до борців за незалежність прийняли однозначне рішення - визнали їх на державному рівні, надавши відповідний правовий статус.
Є підстави стверджувати про поважну сучасну історіографії національно-визвольної боротьби 40-50-х років XX століття, однак питання правової кваліфікації цих процесів розглянуті значно менше, що вкотре актуалізовує потребу комплексних історико-правових досліджень (наголосимо, про невиконання юристами своєї лепти роботи в контексті діяльності Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН, УПА – Авт.). 
Окремі історико-правові аспекти боротьби українських самостійницьких сил ставали предметом досліджень науковців – Г. Биструхіна, Д. Вєдєнєєва, В. В’ятровича, В.Деревінського, С. Дрьомова, Н. Довганика, В. Іващука, О. Здіорук, А. Камінського, В. Кубіка, І.Кедрина-Рудницького, О. Лисенка, О. Ткачука, В. Федоренка, В. Шутовича, В. Шайкана та ін. [2] Теоретико-правові аспекти боротьби національно-визвольних рухів з правлячими режимами, а також світову правозастосовну практику досліджували науковці: А. Борзенков, Н. Дурманов, М. Ісаєв, В. Макарчук, Б. Утевський та ін. Доцільно виокремити і одне з перший у вітчизняній історіографії дисертаційне дослідження І. Мамонтова, присвячене комплексному аналізові історико-правових аспектів протистояння українського націоналістичного руху антидемократичним режимам у 20-50- х роках XX століття [3].
Метою наукової розвідки є правова оцінка військової діяльності Української повстанської армії в національному законодавстві. Виходячи із мети у статті поставлено завдання проаналізувати проблеми та пошук механізмів законодавчого забезпечення реабілітації, прав і законних інтересів представників українського національно-визвольного руху, вояків УПА зокрема.
1. На думку науковця Н. Довганича вітчизняній історіографії важливо відшукати аргументовані відповіді на ряд ключових питань, зокрема: «вояки УПА – це «бандформування» (згідно з версією компартійної пропаганди) чи все ж таки «партизани» (згідно із загальновизнаними нормами міжнародного гуманітарного права)?; УПА – це «поплічники фашистів» чи організований патріотичний військово-політичний рух державницького типу?; як наслідок чи може бути визнана УПА «воюючою стороною» в роки Другої світової війни» [4, с. 200]. Власне ставлення до боротьби УПА за Українську Самостійну Соборну Державу і досі є каменем розбрату в українському суспільстві, інструментом для маніпуляцій електоральними уподобаннями в руках несовісних політиків при кожних чергових виборах [5]. Для вирішення цієї проблеми, напрацювання узгоджених правових підходів та оцінок працювала Урядова комісія з вивчення діяльності ОУН, УПА, проте висновки авторитетних науковців академічних установ не поставили крапок над «і» в полеміці навколо суб’єктів українського національно-визвольного руху. На відміну від ветеранів Великої вітчизняної війни, вояки УПА, збройного націоналістичного підпілля досі не отримують пільг (за винятком фінансування з місцевих бюджетів окремих областей) з загальнодержавного бюджету.
2. Питання про визнання борців за волю України не є новою, проте попередні скликання Верховної Ради України не спромоглися ухвалити відповідний законодавчий акт. Проте, як зазначає В. Кубік, йдеться не тільки про примирення (хоча це питання вкрай важливе для налагодження взаємопорозуміння в суспільстві – Авт.), а про відновлення історичної й соціальної справедливості щодо вояків ОУН і УПА [6, с. 206-208]. Зрештою це гарантує громадянам України стаття 1 Конституції України, де «[…] основним завданням держави і суспільства виступає забезпечення соціально-правової справедливості у країні» [3, с. 7].
3. 9 квітня 2015 року український парламент більшістю голосів ухвалив Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» від 09.04.2015 року № 314-VIII [8].
Стаття 1 Закону окреслює перелік організацій, представники яких визнаються борцями за незалежність України (слід наголосити, що визначений перелік не є вичерпним і у подальшому може доповнюватися розпорядженням уряду України) [7, c. 224].
Стаття 2 визначає юридичний зміст правового статусу учасників боротьби за незалежність України. Діяльність зазначених представників (у Ст. 1) кваліфіковано як правомірну, згідно як міжнародного так і вітчизняного законодавства [8].
Стаття 3 Закону встановлює право державних органів влади, а також органів місцевого самоврядування надавати соціальні гарантії і пільги або інші виплати борцям за незалежність України та членам їхніх сімей. Автори Закону (Ю. Шухевич, І. Мамонтов, О. Чорнота), попри критичні зауваження Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, наголошують, що це право кореспондується не з обов’язком держави чи ОМС, а лише надається така можливість, яка може бути реалізована зазначеними органами [7, с. 245].
Стаття 5 Закону встановлює державне визнання державних та військових нагород (відзнак) та військових ступенів борців за незалежність України у XX столітті, які надали їм органи влади, організації, структури чи формування зазначені у статті 1 [8].
Стаття 5 Закону задекларовує підтримку всебічного вивчення історії про боротьбу та борців за незалежність України у XX столітті, а це в своє чергу вкотре актуалізовує дослідження історії національно-визвольного руху, сприяє увічненню пам’яті про борців за незалежність України у XX столітті [8].
Активні дискусії спричинила стаття 6 Закону, яка «вперше в історії України встановила відповідальність за порушення законодавства про статус борців за незалежність у XX столітті» [7, с. 146]. При цьому автори Закону зазначають, що відповідальність за протиправні дії вказані у статті 6 має носити цивільно-правовий характер.
Таким чином:
– по-перше, Закон уперше в історії України передбачає державне визнання історичної справедливості щодо осіб (зокрема ОУН і УПА), які провадили боротьбу за незалежність України, надаючи їм правовий статус та належне вшанування;
– по-друге, боротьба збройних формувань українського національно-визвольного руху у контексті міжнародно-правового регулювання була легітимною, а її стратегія і тактика відповідала нормам міжнародних конвенцій, які встановлювали правила ведення війни;
– по-третє, віриться, що позитивним наслідком прийняття цього Закону буде значне зменшення суспільно-політичної напруги щодо суспільної та історичної оцінки значення національно-визвольної боротьби у XX столітті, сприятиме формуванню об’єктивного суспільного бачення процесів українського державотворення.
Подальшого доопрацювання потребує стаття 6 Закону щодо конкретизації цивільно-правового характеру відповідальності за публічне зневажливе ставлення до осіб, зазначених у статті 1 [7, с. 248]. Це дозволить забезпечити однакове тлумачення цієї норми і уникнути нормативної казуїстики у правозастосовній практиці. 

Список використаних джерел:
1. Вєдєнєєв Д. Проблема оцінки діяльності ОУН та УПА: поле конфронтації або сфера порозуміння? / Д. Вєдєнєєв, О. Лисенко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://shron.chtyvo.org.ua/Viedienieiev_Dmytro/Problema_otsinky_diialnosti_OUN_ta_UPA_pole_ konfrontatsii_abo_sfera_porozuminnia7.pdf.
2. Мамонтов І.О. Боротьба українського націоналістичного руху у 1920-1950-х рр.: правова характеристика / І.О. Мамонтов // Юридичний вісник. - 2010. – № 1(14). – С. 16-19; Здіорук О. УПА: між ідеологічними стеоретипами і правом / О. Здіорук // Віче. – 2002. – № 10 (127). – С. 43-48; Федорченко В.Л. Проблеми законодавчого забезпечення реабілітації вояків Української повстанської армії, які постраждали від політичних репресій радянської влади / В.Л. Федорченко, О.В. Білий, С.В. Дрьомов, В.В. Шутович // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 3(8). – С. 14-21.
3 Мамонтов І.О. Український націоналістичний рух у протистоянні антидемократичним режимам у 1920-х – 1950-х рр.: історико-правове дослідження. Дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. / І.О. Мамонтов. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2016. – 230 с.
4. Довганик Н.М. Український національно-визвольний рух у роки Другої світової війни. В кн.: Українське суспільство на шляху до політичної нації: історія і сучасність: колективна монографія / Кер. кол. авт. і наук. редакт. І.Д. Дудко; МОН України Держав. вищ. навч. закл. «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана», Ін-т історії українського суспільства. – К.: КНЕУ, 2014. – С. 200.
5. Рада визнала ОУН-УПА борцями за незалежність / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/3501707-rada-vyznala-oun-upa-bortsiamy-za-nezalezhnist.
6. Кубік В.С. Організаційно-правові аспекти вшанування ОУН і УПА на сучасному етапі державотворення в Україні / Держава у теорії і практиці українського націоналізму. Мат-ли VI Всеукр. наук. конф. з міжнар. участю. –26-27 червня 2015 р. / Наук. ред. О.М. Сич. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2015. – С. 206-209.
7. Мамонтов І.О. Правові особливості Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» від 09.04.2015 року № 314-VIII / Держава у теорії і практиці українського націоналізму. Мат-ли VI Всеукр. Наук. конф. з міжнар. участю. – 26-27 червня 2015 р. / Наук. ред. О.М. Сич. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2015. – С. 242-248.
8. Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті: Закон України від 09.04.2015 року № 314-VIII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//zakon4.rada.gov.ua/lavs/show/314-19. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція