... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №1
Розбудова України на сучасному етапі державотворення зумовлює необхідність перегляду ставлення держави до джерела власного існування – боротьби за державність, за відновлення її незалежності та збереження територіальної цілісності. Українська держава докладає зусиль і до справедливої оцінки минулого, зокрема суб’єктів українського національно-визвольного руху 40-50 років XX століття, невід’ємною складовою якого була і боротьба Української повстанської армії (далі – УПА). Суспільно-політичне значення цих заходів обумовлене необхідністю усунення конфронтаційних моментів у масовій свідомості як однієї із передумов формування консолідованої української нації [1]. Зрештою розбіжність в поглядах науковців у значній мірі не дозволяє законодавцям та практикуючим юристам дати належну оцінку військовій діяльності Української повстанської армії.
Наголосимо, що наші східноєвропейські сусіді, на ґрунті національної консолідації, рішуче позбулися пережитків радянського тоталітаризму, а тому в питанні ставлення держави до борців за незалежність прийняли однозначне рішення - визнали їх на державному рівні, надавши відповідний правовий статус.
Є підстави стверджувати про поважну сучасну історіографії національно-визвольної боротьби 40-50-х років XX століття, однак питання правової кваліфікації цих процесів розглянуті значно менше, що вкотре актуалізовує потребу комплексних історико-правових досліджень (наголосимо, про невиконання юристами своєї лепти роботи в контексті діяльності Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН, УПА – Авт.). 
Окремі історико-правові аспекти боротьби українських самостійницьких сил ставали предметом досліджень науковців – Г. Биструхіна, Д. Вєдєнєєва, В. В’ятровича, В.Деревінського, С. Дрьомова, Н. Довганика, В. Іващука, О. Здіорук, А. Камінського, В. Кубіка, І.Кедрина-Рудницького, О. Лисенка, О. Ткачука, В. Федоренка, В. Шутовича, В. Шайкана та ін. [2] Теоретико-правові аспекти боротьби національно-визвольних рухів з правлячими режимами, а також світову правозастосовну практику досліджували науковці: А. Борзенков, Н. Дурманов, М. Ісаєв, В. Макарчук, Б. Утевський та ін. Доцільно виокремити і одне з перший у вітчизняній історіографії дисертаційне дослідження І. Мамонтова, присвячене комплексному аналізові історико-правових аспектів протистояння українського націоналістичного руху антидемократичним режимам у 20-50- х роках XX століття [3].
Метою наукової розвідки є правова оцінка військової діяльності Української повстанської армії в національному законодавстві. Виходячи із мети у статті поставлено завдання проаналізувати проблеми та пошук механізмів законодавчого забезпечення реабілітації, прав і законних інтересів представників українського національно-визвольного руху, вояків УПА зокрема.
1. На думку науковця Н. Довганича вітчизняній історіографії важливо відшукати аргументовані відповіді на ряд ключових питань, зокрема: «вояки УПА – це «бандформування» (згідно з версією компартійної пропаганди) чи все ж таки «партизани» (згідно із загальновизнаними нормами міжнародного гуманітарного права)?; УПА – це «поплічники фашистів» чи організований патріотичний військово-політичний рух державницького типу?; як наслідок чи може бути визнана УПА «воюючою стороною» в роки Другої світової війни» [4, с. 200]. Власне ставлення до боротьби УПА за Українську Самостійну Соборну Державу і досі є каменем розбрату в українському суспільстві, інструментом для маніпуляцій електоральними уподобаннями в руках несовісних політиків при кожних чергових виборах [5]. Для вирішення цієї проблеми, напрацювання узгоджених правових підходів та оцінок працювала Урядова комісія з вивчення діяльності ОУН, УПА, проте висновки авторитетних науковців академічних установ не поставили крапок над «і» в полеміці навколо суб’єктів українського національно-визвольного руху. На відміну від ветеранів Великої вітчизняної війни, вояки УПА, збройного націоналістичного підпілля досі не отримують пільг (за винятком фінансування з місцевих бюджетів окремих областей) з загальнодержавного бюджету.
2. Питання про визнання борців за волю України не є новою, проте попередні скликання Верховної Ради України не спромоглися ухвалити відповідний законодавчий акт. Проте, як зазначає В. Кубік, йдеться не тільки про примирення (хоча це питання вкрай важливе для налагодження взаємопорозуміння в суспільстві – Авт.), а про відновлення історичної й соціальної справедливості щодо вояків ОУН і УПА [6, с. 206-208]. Зрештою це гарантує громадянам України стаття 1 Конституції України, де «[…] основним завданням держави і суспільства виступає забезпечення соціально-правової справедливості у країні» [3, с. 7].
3. 9 квітня 2015 року український парламент більшістю голосів ухвалив Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» від 09.04.2015 року № 314-VIII [8].
Стаття 1 Закону окреслює перелік організацій, представники яких визнаються борцями за незалежність України (слід наголосити, що визначений перелік не є вичерпним і у подальшому може доповнюватися розпорядженням уряду України) [7, c. 224].
Стаття 2 визначає юридичний зміст правового статусу учасників боротьби за незалежність України. Діяльність зазначених представників (у Ст. 1) кваліфіковано як правомірну, згідно як міжнародного так і вітчизняного законодавства [8].
Стаття 3 Закону встановлює право державних органів влади, а також органів місцевого самоврядування надавати соціальні гарантії і пільги або інші виплати борцям за незалежність України та членам їхніх сімей. Автори Закону (Ю. Шухевич, І. Мамонтов, О. Чорнота), попри критичні зауваження Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, наголошують, що це право кореспондується не з обов’язком держави чи ОМС, а лише надається така можливість, яка може бути реалізована зазначеними органами [7, с. 245].
Стаття 5 Закону встановлює державне визнання державних та військових нагород (відзнак) та військових ступенів борців за незалежність України у XX столітті, які надали їм органи влади, організації, структури чи формування зазначені у статті 1 [8].
Стаття 5 Закону задекларовує підтримку всебічного вивчення історії про боротьбу та борців за незалежність України у XX столітті, а це в своє чергу вкотре актуалізовує дослідження історії національно-визвольного руху, сприяє увічненню пам’яті про борців за незалежність України у XX столітті [8].
Активні дискусії спричинила стаття 6 Закону, яка «вперше в історії України встановила відповідальність за порушення законодавства про статус борців за незалежність у XX столітті» [7, с. 146]. При цьому автори Закону зазначають, що відповідальність за протиправні дії вказані у статті 6 має носити цивільно-правовий характер.
Таким чином:
– по-перше, Закон уперше в історії України передбачає державне визнання історичної справедливості щодо осіб (зокрема ОУН і УПА), які провадили боротьбу за незалежність України, надаючи їм правовий статус та належне вшанування;
– по-друге, боротьба збройних формувань українського національно-визвольного руху у контексті міжнародно-правового регулювання була легітимною, а її стратегія і тактика відповідала нормам міжнародних конвенцій, які встановлювали правила ведення війни;
– по-третє, віриться, що позитивним наслідком прийняття цього Закону буде значне зменшення суспільно-політичної напруги щодо суспільної та історичної оцінки значення національно-визвольної боротьби у XX столітті, сприятиме формуванню об’єктивного суспільного бачення процесів українського державотворення.
Подальшого доопрацювання потребує стаття 6 Закону щодо конкретизації цивільно-правового характеру відповідальності за публічне зневажливе ставлення до осіб, зазначених у статті 1 [7, с. 248]. Це дозволить забезпечити однакове тлумачення цієї норми і уникнути нормативної казуїстики у правозастосовній практиці. 

Список використаних джерел:
1. Вєдєнєєв Д. Проблема оцінки діяльності ОУН та УПА: поле конфронтації або сфера порозуміння? / Д. Вєдєнєєв, О. Лисенко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://shron.chtyvo.org.ua/Viedienieiev_Dmytro/Problema_otsinky_diialnosti_OUN_ta_UPA_pole_ konfrontatsii_abo_sfera_porozuminnia7.pdf.
2. Мамонтов І.О. Боротьба українського націоналістичного руху у 1920-1950-х рр.: правова характеристика / І.О. Мамонтов // Юридичний вісник. - 2010. – № 1(14). – С. 16-19; Здіорук О. УПА: між ідеологічними стеоретипами і правом / О. Здіорук // Віче. – 2002. – № 10 (127). – С. 43-48; Федорченко В.Л. Проблеми законодавчого забезпечення реабілітації вояків Української повстанської армії, які постраждали від політичних репресій радянської влади / В.Л. Федорченко, О.В. Білий, С.В. Дрьомов, В.В. Шутович // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 3(8). – С. 14-21.
3 Мамонтов І.О. Український націоналістичний рух у протистоянні антидемократичним режимам у 1920-х – 1950-х рр.: історико-правове дослідження. Дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. / І.О. Мамонтов. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2016. – 230 с.
4. Довганик Н.М. Український національно-визвольний рух у роки Другої світової війни. В кн.: Українське суспільство на шляху до політичної нації: історія і сучасність: колективна монографія / Кер. кол. авт. і наук. редакт. І.Д. Дудко; МОН України Держав. вищ. навч. закл. «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана», Ін-т історії українського суспільства. – К.: КНЕУ, 2014. – С. 200.
5. Рада визнала ОУН-УПА борцями за незалежність / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/3501707-rada-vyznala-oun-upa-bortsiamy-za-nezalezhnist.
6. Кубік В.С. Організаційно-правові аспекти вшанування ОУН і УПА на сучасному етапі державотворення в Україні / Держава у теорії і практиці українського націоналізму. Мат-ли VI Всеукр. наук. конф. з міжнар. участю. –26-27 червня 2015 р. / Наук. ред. О.М. Сич. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2015. – С. 206-209.
7. Мамонтов І.О. Правові особливості Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті» від 09.04.2015 року № 314-VIII / Держава у теорії і практиці українського націоналізму. Мат-ли VI Всеукр. Наук. конф. з міжнар. участю. – 26-27 червня 2015 р. / Наук. ред. О.М. Сич. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2015. – С. 242-248.
8. Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті: Закон України від 09.04.2015 року № 314-VIII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//zakon4.rada.gov.ua/lavs/show/314-19. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Квітень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція