... Розум полягає не лише в знанні, але й у вмінні застосовувати ці знання (Аристотель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №1
Місцеве самоврядування України пройшло досить складний шлях у своєму розвитку, який  постійно супроводжувався активними змінами. Як відомо, вивчення особливостей та історичного досвіду дає можливість не тільки створити об’єктивне уявлення про минуле нашої держави, але й сприяє формуванню найбільш ефективної моделі даного інституту. Досліджуючи місцеве самоврядування в Україні, варто взяти за основу магдебурзьке право, яке, без сумніву, відіграло велику роль для його розвитку в українських містах. 
Тому, незважаючи на те, що проблема дослідження магдебурзького права не нова, вона продовжує привертати увагу науковців, особливо в такий складний для України період, коли структура законодавства й органів державної влади та місцевого самоврядування потребує якісних реформувань. Cьогодні повноваження органів місцевого самоврядування є досить обмеженими й нечітко розмежованими із функціями місцевих державних адміністрацій, що знижує їхню здатність розв'язувати місцеві питання в межах законів України й Конституції. Реформи, розпочаті українським урядом у 2015 році, мають на меті розширити повноваження місцевої влади, надати можливість вирішувати деякі питання самостійно, за допомогою власних ресурсів.
Історична характеристика інституту місцевого самоврядування – неоднозначна. Питання формування, становлення та розвитку органів місцевої влади стали предметом вивчення не тільки вітчизняних, але й зарубіжних вчених. Серед них В.Б. Антонович, Д. Багалій, М.Владімірський-Буданов, М. Грушевський, С. Іваницький-Василенко, А. Кистяківський, М.Костомаров, Ф. Леонтович, В. Отомановський, А. Камінська, С. Соханевич та ін. 
Метою статті є аналіз особливостей Магдебурзького права на території України, закономірностей його поширення, функціонування та впливу на становлення сучасного інституту місцевого самоврядування  нашої держави.
Сьогодні існують різні погляди, теорії, гіпотези стосовно виникнення і становлення місцевого самоврядування. Часто в науковій літературі стверджують, що саме Магдебурзьке право стало історичним фундаментом. Це виключне право, за яким міста частково звільнялися від центральної адміністрації (королівські) або влади феодала (приватні), отримували можливість створити власний місцевий орган управління, якому надавалася виключна компетенція у вирішенні питань місцевого значення, містам надавалися пільги (зі сплати податків) [1, с. 5].
Корені поняття «Магдебурзьке право» сягають стародавнього німецького міста Магдебург, яке в 1188 р. отримало від архієпископа Віхмана право на самоврядування. Чинними джерелами права стали збірники «Speculum Saxonum» («Саксоньке зерцало») і «Вайхбільд», норми якого пізніше були перероблені українськими науковцями і пристосовані відповідно до місцевих звичаїв українського населення.
Першим українським містом із Магдебурзьким правом вважається Новий Сонч на Лемківщині (1299 р.). У 1339 р. останній галицький князь Юрій-Болеслав подарував місту Санок привілей. Деякі науковці вважають, що на територію нинішньої України магдебурзьке право прийшло у 1356 році, коли ним був наділений Львів. У 1374 р. – Кам’янець-Подільський, 1432 р. – Луцьк, 1497 р. – Київ [2, с. 234].
Масово українські міста отримували магдебурзьке право у кінці XIV ст.: Теребовля (1389), Самбір (1390), Кременець (1438), Коропець (1453), Бучач (1515), Чортків (1522), Тернопіль (1548), Гусятин (1559), Копичинці (1564) та інші [3, с. 11].
Збірники Магдебурзького права посідають важливе місце серед пам’яток правової культури України. У них містяться основні норми, які встановлювали порядок виборів і функції місцевого самоврядування, суду, купецьких об’єднань, цехів, регулювали питання торгівлі, опіки, спадкування, визначали покарання за різні види злочинів [4, с. 287].
Міста отримували податковий і судовий імунітет, право власності на землю. Місцеві жителі ставали юридично вільними, могли займатися торгівлею і збирати податки, які поступали в міську скарбницю. Привілеї звільняли міщан від примусових робіт. Міста могли мати власну казну, млин, броварню, шинок і крамницю. 
Застосування магдебурзького права в усій Україні, крім Києва, припинилося указом Миколи I у 1831 р. У містах західної України, які після першого поділу Польщі в 1772 р. відійшли до Австрії, магдебурзьке право діяло тільки до 1786 р. [5, с. 76].
Не всі міста була наділені правами в однаковій кількості, як наслідок, відбувся їх поділ на ратушні й магістратські. У останніх уся влада належала Магістрату, до складу якого входили війт, бургомістри(помічники), рада (райці, радники) і лава. Очевидно, що компетенція лави була широкою, але найбільше уваги приділялося функціям виконавчої й судової влади. Лава, на відміну від ради, могла здійснювати тільки судочинство [1, с. 116].
До компетенції ради входив контроль за лавою. Рада видавала міські постанови – вількери, що мали загальнообов’язкову силу. Предметом обговорення на її засіданнях були питання, що стосувалися загальних інтересів міста і його мешканців. Рада здійснювала поліцейський нагляд, поділ земель між людьми, встановлення мита на продукти споживання, проводила вибори деяких посадовців. Суворо карали за злодійство, підпали і навіть дрібні крадіжки [6, с. 135-137]. Щороку обирали від 6 до 24 радників. Членами могли стати тільки законнонароджені міщани, що мали статки й були «при стані» понад 3 роки.
Лава – спеціальний судовий орган, до складу якого входили війт (голова) і 7 лавників. Лавники розглядали всі судові (карні, кримінальні, майнові) справи. Лава володіла виключною компетенцією при розгляді тяжких кримінальних справ. Також вона вела досудове слідство, складала заповіти і ділила майно між спадкоємцями після смерті спадкодавця. Міська влада зосереджувалася в руках війта, посада якого спочатку була спадковою, а згодом стала виборною із затвердженням королем. Незважаючи на те, що війт очолював лаву, йому заборонялося виносити вирок без згоди інших членів судового органу. Війт мав право оголошувати смертну кару, яку можна було оскаржити тільки перед королем [7, с. 244-249].
У грамотах польських королів зазначалося, що король ліквідує «всі інші права польські, литовські і російські і всі інші звичаї, що не узгоджуються з правом німецьким». Однак, на жаль, в жодному документі офіційно не зазначалося, що «вищі» люди не втручатимуться у справи місцевого самоврядування.
Протягом століть існували як негативні, так і позитивні оцінки впливу Магдебурзького права на формування сучасного інституту місцевого самоврядування на українських землях. Наприклад, науковець В.Д. Отамановський вважав, що польські королі, надаючи право міста на самоуправління, намагаються знищити самобутній український устрій, що формувався протягом тисячоліть на засадах давньоруського права. Вчений Я. П. Кісь, проаналізувавши розвиток міста Львова в епоху феодалізму, відзначав, що міське самоуправління забезпечувало незалежність міст від державних урядників, захищало їх від цілковитого поневолення шляхтою та економічного розорення [8, с. 142]. О.С. Компан провела дослідження міст Правобережної та Лівобережної України другої половині XVII ст. На її думку, у містах із самоврядними органами влада більше дбала про добробут населення, ніж у тих, де не існувало самоврядної місцевої влади [9, с. 134].
Дослідник історії українських міст у часи феодалізму П.М. Сас вбачав, що поширення Магдебурзького права зумовлене зростанням товарно-грошових відносин, появою сприятливих умов для соціально-економічного розвитку міст України [2].
Отже, уведення Магдебурзького права в містах України мало позитивне й негативне значення. Воно сприяло модернізації життя міста, встановленню виборності органів місцевої влади й суду, але, водночас, призвело до посилення іноземної колонізації й обмеження прав українського населення. Корінні жителі, українці, позбавлялися права займати провідні посади в органах місцевого самоврядування, адже ці місця були зайняті поляками й німцями. Крім того, введення Магдебурзького права в Україні гальмувало розвиток місцевих традицій і норм самоврядування. Значним недоліком було значно більше втручання центральної державної влади в життя міст порівняно із Західною Європою.
Переконані, що запровадження Магдебурзького права в українських землях мало надзвичайно важливі наслідки. Насамперед, воно звільняло міську територіальну громаду з-під королівської юрисдикції, влади феодалів, князів та воєвод, і, як результат, стало одним із чинників культурного й правового зближення України із країнами Західної Європи. Надання містам самоврядування було, без сумніву, визнанням за ними певної суспільної влади. Здійснювався захист міських жителів від неконтрольованої сваволі королівських намісників і великих землевласників. За Магдебурзьким правом громадяни отримували права й свободи, могли вільно займатися торгівлею і ремеслами. 
Магдебурзьке право – фундамент громадянського демократичного суспільства. У людей з’явилося бажання будувати своє життя на основі правових норм, які б врегулювали найважливіші суспільні відносини. Наявність власної місцевої казни давало можливість вільно розпоряджатися коштами на благо міста. Податки залишалися в межах міста, де вони були зібрані й використовувалися для розвитку «молодого» інституту місцевого самоврядування. Для його подальшого вдосконалення потрібно також внести зміни до бюджетної системи української держави. Необхідно визначити, які суми потребуються на кожному рівні в конкретний час. Таким чином, можливості місцевих бюджетів посиляться, розпочнеться бурхливий розвиток місцевої економіки, з’являться нові робочі місця, а люди отримають стимул до сплати податків.
Незважаючи на те, що на українські землі була запозичена тільки форма Магдебурзького права, а не його зміст, воно здійснило значний вплив на формування правової системи України. А найважливішим є те, що, справді, Магдебурзьке право стало праосновою становлення й розвитку сучасного інституту місцевого самоврядування, яке пізніше знайшло свій прояв у вдосконаленому вигляді у статтях Конституції Української Народної Республіки від 29 квітня 1918 року та Конституції України від 28 червня 1996 року.

Список використаних джерел:
1. Лукша О.В. Місцеве самоврядування в Україні: посібник-порадник для депутатів місцевих рад / О.В. Лукша, І.О. Федів. – К., 2010. – 117 с.
2. Сас П.М. Феодальні міста України в кінці XV-60-х роках XVI ст. / П.М. Сас. – К., 1989. – 452 с.
3. Бойко І.Й. Застосування Магдебурзького права у Галичині в складі Польського королівства (1349-1569 рр.) / І.Й. Бойко. – Том 21 (60). – №2. – 2008. – С. 11-19.
4. Тимошина Т.М. Економічна історія зарубіжних країн: навч. посіб. / Т.М. Тимошин, М.Н.Чепурин. – М.: Юридичний дім «Юстицинформ», 2000. – 496 с.
5. Грушевський М. Історія України-Руси / М. Грушевський. – К., 1994. – Т.6. – 655 с.
6. Кобилецький М.М. Магдебурзьке право в Україні: XIV – поч.XIX ст. Історико-правове дослідження / М.М. Кобилецький. – Л.: ПАІС, 2008. – 406 с.
7. Заруба В.М. Історія держави і права України: навч. посіб. для студентів вищих навч. закл. / В.М. Заруба. – К.: Істина, 2006. – 416 с.
8. Тхор В.І. Про стан вивчення історії міст України XVII-XVIII ст. Український історичний журнал. – 1974. – № 8. – С. 142.
9. Компан О.С. Міста України в другій половині XVII ст. / О.С. Компан. – К. – 1963. – С.134. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Січень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція