... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 07.12.2017 - СЕКЦІЯ №3
Інститут забезпечення виконання зобов’язання в цивільному праві займає одне з ключових місць в системі гарантування захисту прав та забезпечення належного виконання взятих на себе зобов’язань суб’єктами цивільних правовідносин.  
У широкому значенні, під забезпеченням виконання зобов’язань в цивільному праві розуміється - сукупність заходів, за допомогою яких сторони цивільно-правових відносин впливають одна на одну з метою належного виконання передбаченого договором економічного завдання під загрозою вчинення певних дій, які зумовлять настання негативних наслідків майнового характеру для боржника, незалежно від того чи понесе кредитор фактичні збитки [1, с. 218].
Окрім цього, на інститут забезпечення виконання зобов’язання покладено ряд завдань, зокрема: (і) попередити потенційного правопорушника про можливі негативні наслідки, які можуть настати у разі невиконанні чи неналежного виконання договірних зобов’язань; (іі) створити кредитору можливість для задоволення його законних інтересів у разі невиконання/неналежного виконання зобов’язання; (ііі) усунути будь-які негативні наслідки, що можуть настати для кредитора у зв’язку з невиконанням/неналежним виконанням зобов’язання.
У відповідності до чинного законодавства, а саме Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися такими видами забезпечення виконання зобов’язання, як неустойкою, порукою, гарантією, завдатком, заставою, притриманням [2, с.934]. 
Крім того, враховуючи наявність принципу диспозитивності, сторони в договорі або за законом можуть встановити інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Наведені вище способи забезпечення виконання зобов’язань мають спільну мету: надати кредитору додаткову можливість отримати належне йому за зобов’язанням право. Кожен із встановлених законом способів зумовлює виникнення поруч із основним зобов’язанням нового зобов’язання, яке є додатковим до головного, тобто має акцесорний характер.
Вважаю за необхідне, поверхнево зазначити інформацію щодо характеристики способів забезпечення виконання зобов’язань, задля більш повного розуміння їх змісту та правової мети.
Перш за все, слід почати з неустойки (штрафу, пені), яка являє собою грошову сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. 
Надалі, доцільно відмітити, що під порукою, розуміється процес засвідчення поручителем перед кредитором боржника того факту, що такий боржник належно виконає взяті на себе зобов’язання (у разі відсутності належного виконання, поручитель може нести відповідальність за боржника). 
Зміст гарантії розкривається через домовленість, при якій одна організація (гарант) зобов’язується нести майнову відповідальність перед кредитором за невиконання/неналежне виконання зобов’язань боржником. 
У свою чергу, такий спосіб, як застава, полягає у тому, що кредитор має право у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок заставленого майна зазвичай перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
Під завдатком, розуміється грошова сума або рухоме майно, що видається однією зі сторін у рахунок належних з неї за договором платежів іншій стороні, як доказ укладення договору і в забезпечення його виконання.
Останнім, однак не менш важливим, є притримання, яке полягає у тому, що кредитор, який законно володіє річчю, яка підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у термін зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, має право притримати її у себе до повного/належного виконання боржником взятого на себе зобов'язання. 
Таким чином, беручи до уваги зазначені вище способи забезпечення виконання зобов’язань, а також їх правовий зміст, можемо дійти до висновку про те, що відповідні способи є необхідним та ефективним елементом захисту цивільних прав та інтересів під час взаємодії між суб’єктами цивільних прав. 

Список використаних джерел:
1. Перунова О.М. Цивільне право. Трудове право. Підприємницьке (господарське) законодавство / О.М. Перунова, С.В. Селезень. – Конспект лекцій, Х.: ХНАДУ, 2009. – 256 с.
2. Цивільний кодекс України. Коментар / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: Юридична література, 2003. – 1079 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Липень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція