... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №1
Свобода слова є однією з основ сучасного громадянського суспільства, вона виражає загальнолюдські цінності, допомагає розкрити потенціал особистості, є однією з визначальних і безумовних досягнень здійснюваної в Україні політичної реформи. Разом з тим свобода слова є, по суті, істотним фактором прояву людської індивідуальності, утвердження самобутності й унікальності кожної особистості.
Свобода слова є правом, що не «потребує» значних матеріальних затрат з боку держави для його юридичного забезпечення, однак вимагає ефективної системи юридичних гарантій, котра б відповідала міжнародним стандартам [1]. 
Право людини на свободу слова є наріжним каменем незалежності членів громадянського суспільства від держави, підпорядкованості держави громадянському суспільству. Очевидно, що без цього права суспільство не в змозі протистояти інформаційній експансії держави, відстояти власний погляд на події, які відбуваються [2, с. 136]. 
У більшості конституцій і законодавстві сучасних держав закріплюється право на свободу слова, що є результатом тривалої еволюції ідеї прав і свобод індивіда.
Чинна Конституція України в статті 34 також регламентує і гарантує право людини та громадянина на свободу слова: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя» [3]. 
Законодавчим актом, що гарантує та закріплює право людини і громадянина на свободу слова є також Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.1992 р. № 2782-XII. 
Відповідно до змісту положень статті 2 цього Закону, «свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації» [4].
Важливим нормативно-правовим актом, що закріплює та гарантує право на свободу думки та переконань, є Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III, ст. 9 якого закріплює право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації: «Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отримання інформації, що відповідає її віку» [5].
Як випливає із законодавчих положень, право людини і громадянина на свободу слова, думки та переконань тісно пов’язане із правом особи на інформацію. 
Основоположним нормативно-правовим актом, що закріплює та гарантує особі право на інформацію, крім Конституції України, є Закон України «Про інформацію» № 2657-XII від 02.10.1992 р., відповідно до положень статті 9 якого: «Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України» [6]. 
Відповідно до статті 302 Цивільного кодексу України, «Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини» [7]. 
Проаналізувавши положення основних вітчизняних нормативно-правових актів, які регулюють право на свободу слова, можна стверджувати про те, що в Україні існує достатня законодавчо-правова база з питань гарантування, захисту і охорони права людини і громадянина на свободу слова.

Список використаних джерел:
1. Ярмол Л.В. Свобода вираження поглядів як суб’єктивне юридичне право (загальнотеоретична характеристика) / Л.В. Ярмол // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки : збірник наукових праць. – 2015. – № 813. – С. 181-184.
2. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні: [монографія] / За ред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука. – К.: ТОВ Юридична думка, 2007. – 424 с.
3. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. (Із змінами) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
4. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 р. № 2782-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2782-12 
5. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р. № 2402-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2402-14
6. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12
7. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2013 р. № 435-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page1 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Лютий
ПнВтСрЧтПтСбНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728    
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція