... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №5
Завдання щодо реалізації єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань в Україні покладається на Державну кримінально-виконавчу службу України (далі – ДКВС), яка відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції.
Система органів і установ виконання покарань України напряму залежить від системи покарань, визначеної кримінальним законом, і створена для досягнення мети покарання та реалізації правообмежень встановлених законом для кожного з дванадцяти видів покарань. 
Відповідно до ст. 1 КВК України метою органів і установ, що виконують покарання є захист інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Ураховуючи те, що під час виконання покарання реалізуються правообмеження, які виражають його сутність та пов’язані з обмеженням прав, свобод та законних інтересів громадян, така діяльність здійснюється державними органами і визначається виключно законами України.
До основних завдань органів і установ виконання покарань відносять наступні. Виконання кримінального покарання, призначеного вироком суду: реалізація усього комплексу правоообмежень, передбачених конкретним видом покарання, забезпечення здійснення наданих засудженим прав та виконання покладених на них обов’язків. Створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених: ст. 6 КВК України визначає, що виправлення засудженого – це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація – свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві, умов для переоцінки життєвих орієнтирів, відновлення морального, психічного і фізичного стану особи, її соціальних функцій, приведення індивідуальної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами та юридичними нормами. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Вони застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання. Спеціальне та загальне попередження злочинів: позбавлення засуджених можливості вчинити новий злочин під час відбування покарання, у тому числі, за рахунок ізоляції від суспільства та окремих категорій засуджених один від одного, організації охорони і постійного нагляду, здійснення комплексу оперативно-розшукових, профілактичних та інших заходів, спрямованих на виявлення і запобігання злочинних проявів серед засуджених. Загальне попередження і запобігання вчиненню злочинів іншими громадянами досягається шляхом реалізації в повному обсязі і в точній відповідності до закону каральних правообмежень, що є стримуючим фактором стосовно громадян, які схильні до вчинення злочинів. Запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими: приведення процесу виконання та відбування покарання у відповідність до міжнародних стандартів поводження із засудженими, забезпечення неухильного дотримання прав і основних свобод людини, визначених у Конституції України та міжнародних нормативно-правових актах.
Відповідно до національного законодавства система органів і установ виконання покарань України виглядає наступним чином. До органів виконання покарань відносяться: 
Центральний орган виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2016 р. №343 з метою оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції було ліквідовано Державну пенітенціарну службу України, завдання та функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації покладено на Міністерство юстиції. 
Територіальні органи управління. Керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ здійснюють шість Міжрегіональних управлінь з питань виконання покарань та пробації: Центральне, Центрально-Західне, Південно-Східне, Північно-Східне, Західне, Південне.
Уповноважений орган з питань пробації – орган виконання покарань, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та пробації відповідно до повноважень, визначених ст. 13 КВК України. 
До установ виконання покарань відносяться:
Арештні доми – виконують покарання у виді арешту (різновид короткострокового позбавлення волі в умовах суворої ізоляції). Створені при виправних колоніях та слідчих ізоляторах. 
Кримінально-виконавчі установи відкритого типу: виправні центри – виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено в порядку заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким покаранням у виді обмеження волі чи при ухиленні від відбування покарання не пов’язаного з позбавленням волі. Вважається, що мета покарання щодо цих осіб може бути досягнута в умовах здійснення за ними постійного нагляду, але без ізоляції від суспільства з обов’язковим залученням до праці. У виправні центри не можуть бути направлені для відбування покарання засуджені, які визнані інвалідами 1 і 2 групи, вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до 14 років, військовослужбовці строкової служби.
Кримінально-виконавчі установи закритого типу: виправні колонії –виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі. В певній мірі вони уособлені і створюють самостійну підсистему кримінально-виконавчої системи. КВК України передбачена диференціація виправних колоній закритого типу за рінями безпеки (мінімального, середнього та максимального), що забезпечує роздільне тримання засуджених до позбавлення волі і довічного позбавлення волі та дозволяє диференційовано застосовувати засоби виправного впливу.
Виховні колонії передбачені для виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх, а також засуджених, які залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними 22 років. Ці колонії на види, в залежності від рівня безпеки, не поділяються.
Слідчі ізолятори – специфічні установи закритого типу на які покладено функції виконання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та відповідно КВК України – функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування.
Перераховані вище органи і установи виконання покарань входять до структури ДКВС України, організовуються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.
Разом з тим, є органи, які виконують кримінальні покарання, але віднесені до інших відомств. Органи державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – виконують покарання у виді конфіскації майна, а в перспективі й штрафу; військові частини, гауптвахти, дисциплінарний батальйон Міністерства оборони України – виконують покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, арешту, тримання в дисциплінарному батальйоні відповідно.
Ураховуючи процес постійного реформування ДКВС України, в якості перспективних напрямів розвитку слід зазначити наступні:
– удосконалення законодавства, що регламентує діяльність органів і установ виконання покарань; 
– оптимізація організаційно-управлінської структури ДКВС у складі Міністерства юстиції України; мережі установ виконання покарань та їх підприємств, забезпечення ефективного функціонування та прибутковості (рентабельності) виробничої діяльності;
– створення поліфункціональних установ - виправних колоній з секторами різних рівнів безпеки (мінімального із полегшеними та загальними умовами тримання; середнього; максимального), у яких із дотриманням вимог ізоляції утримуються неповнолітні та дорослі чоловічої та жіночої статі засуджені до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі.
– підвищення ефективності протидії злочинності та забезпечення правопорядку в органах та установах ДКВС України;
– приведення умов тримання осіб, узятих під варту, та засуджених у відповідність до вимог Європейських пенітенціарних правил, забезпечення створення умов тримання, які не порушують гідність людини, а також недопущення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
– створення повноцінної системи пробації;
– забезпечення соціально-правового статусу працівників ДКВС України. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Вересень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція