... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №2
В Україні кожен суб’єкт господарювання має право на захист своєї конфіденційної інформації, а саме головне комерційної таємниці так як саме від комерційної таємниці і залежить прибуток підприємства, установи чи організації.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, і не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція, види і межі монополії визначаються законом [1].
У законодавстві України на рівні кодифікованих законів визначені основні положення про комерційну таємницю, а саме: ст. 162 ГКУ [2] передбачає правомочності суб’єктів господарювання щодо комерційної таємниці, а глава 46 ЦКУ [3] встановлює право інтелектуальної власності на комерційну таємницю, зокрема, поняття комерційної таємниці, майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю, охорону комерційної таємниці органами державної влади, а також строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю. В ст. 164-3 КУпАП передбачено відповідальність за недобросовісну конкуренцію [4]. У статтях 231 і 232 ККУ вказано, що незаконне збирання та розголошення комерційної таємниці тягне за собою кримінальну відповідальність у формі накладання штрафу, а у ст. 232 ще й з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. [5].
У Законі України «Про інформацію» у ст. 20 доступ до інформації, яка за порядком доступу поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом зазначено, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. У ст. 21 конкретизується, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація [6].
У Законі України «Про доступ до публічної інформації» є визначення, що є таємна інформація, а саме у ст. 8 зазначено, що таємна інформація – це інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю в тому числі й комерційну таємницю [7].
Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 № 611 вказаний перелік відомостей, що не може становити комерційну таємницю, який на наш погляд потрібно періодично переглядати [8].
У цілому, погляди науковців на проблематику пов’язану з комерційною таємницею суб’єктів господарювання, зводяться до прийняття Закону України «Про комерційну таємницю». Де повинна бути прописана і відповідальність контролюючих органів за витік комерційної таємниці, якщо вона заподіяна з вини цих органів, як це наприклад прописано в Законі України «Про банки і банківську діяльність» [9]. До речі ми запропонували свої погляди та думки щодо того, яким має бути Закон про комерційну таємницю в інших працях [10].
В.А. Плаксін і Ю.В. Макогон вважають, що за змістом законодавчих норм власником комерційної таємниці слід вважати, очевидно, будь-який господарюючий суб’єкт, що має статус юридичної особи. Така властивість має бути визначальною при вирішенні даного питання, тому що саме юридична особа має право створювати локальні нормативні акти, що регулюють охорону комерційної таємниці, а потім – виступати в якості самостійного суб’єкта, що може вимагати залучення до відповідальності винного за її розголошення і відшкодування завданого в зв’язку з цим збитку [11, с. 76].
Для побудови надійної системи охорони комерційної таємниці на підприємстві, установі чи організації на наш погляд потрібно зробити наступні кроки: а) розробити і затвердити Положення про комерційну таємницю, інструкції та ін.; б) запровадити перелік відомостей, що становить комерційну таємницю, і ознайомити з ним під підпис працівників; в) створити відділ безпеки підприємства, а за наявності ресурсів відділ розвідки і контррозвідки підприємства; г) забезпечити пропускний режим на підприємстві; д) створити систему технічної охорони підприємства; е) зберігати носії з комерційною таємницею в спеціально облаштованій кімнаті з захисного матеріалу, і обмежити доступ до неї працівників, які не повинні мати до неї доступ; є) закріпити норму про не розголошення комерційної таємниці вже на стадії підписання трудового договору, контракту.
Як наголошує А. Марущак, який рекомендує включати норму про нерозголошення комерційної таємниці в трудовий договір (контракт) як керівника підприємства, так й інших співробітників. Науковець зазначає, що зобов’язання про нерозголошення інформації може бути оформлене як записом безпосередньо у тексті трудового договору (контракту), так і у вигляді окремого документа, що є додатком до трудового договору (контракту) [12].
Потрібно зауважити на те, що лише патентний захист неспроможний задовольнити потреби дослідників окрім формальних і забезпечених публічною охороною правових засобів, на перший план виходять приватноправові, зокрема, режим охорони комерційної таємниці[13, с. 79-94].
Варто нагадати, що тільки 11 травня 2016 року у США був прийнятий Defend Trade Secrets Act of 2016 (DTSA) – Закон про комерційну таємницю (далі – Закон). Цей Закон передбачає можливість притягнення до відповідальності співробітників і підрядників за розголошення комерційної таємниці компанії та ін. Варто зазначити, що якщо раніше кожен штат США встановлював правила охорони комерційної таємниці окремо, то тепер це питання врегульоване і на федеральному рівні [14].
На наш погляд є доцільним зазначити, що захист конфіденційної інформації потрібен компаніям в першу чергу від крадіжки комерційних таємниць, які здійснюється шляхом видалення, копіювання або запису конфіденційної та іншої цінної інформації в компанії для використання конкурентами. Промислове шпигунство ведеться в комерційних цілях, а не національних цілях безпеки, і повинно бути диференційованим від конкурентної розвідки, яка є юридичною категорією, що характеризує збір інформації шляхом вивчення корпоративних видань, сайтів, патентних заявок тощо, щоб визначити специфіку діяльності корпорації. Промислове шпигунство включає таємні операції, такі, як: розкрадання комерційних таємниць, підкуп, шантаж і технологічний нагляд. Економічне шпигунство ведеться або організовується урядом і набуває рис міжнародного масштабу, у той час як промислове та корпоративне шпигунство здійснюється на національному рівні і відбувається між компаніями або корпораціями. Конкурентна розвідка та економічний шпіонаж хоч і є доволі схожими поняттями, однак володіють відмінностями, що залежать насамперед від особливостей досягнення поставленої мети. Конкурентна розвідка описує специфіку правової та етичної діяльності щодо систематичного збору, аналізу та управління інформацією про промислових конкурентів. Це включає в себе такі види діяльності, як вивчення газетних статей, корпоративних видань, сайтів, патентних заявок, спеціалізовані бази даних, інформації на виставках, що дає змогу визначити інформацію про корпорацію. В економічних реаліях «конкурентна розвідка» була описана як «застосування принципів та практики військової та національної розвідки у сфері глобального бізнесу» [15]. На нашу думку різниця між конкурентною розвідкою та економічним чи промисловим шпигунством не є чітко окресленою, а тому потребує гармонізації як у нормативно-правовій базі, так і в економічному категоріальному апараті [16].
На наш погляд до комплексного захисту комерційної таємниці на підприємстві, потрібно підходити з огляду на сучасні загрози та сучасні заходи протидії цим загрозам, а також виходячи з фінансових можливостей підприємства, установи чи організації.
Підводячи підсумки ми можемо зазначити, що на сьогодні в Україні відсутній закон про комерційну таємницю, а кожен суб’єкт господарювання захищає свою конфіденційну інформацію і комерційну таємницю всіма законними методами, звісно виходячи з фінансових можливостей підприємства.
Кожен суб’єкт господарювання повинен мати всі законні правові механізми для захисту своєї комерційної таємниці. Надзвичайно важливим є вдосконалення законодавчої бази нашої держави в сфері охорони комерційної таємниці, звісно, що за допомогою кращих прикладів розвинених країн з ринковою економікою, таких як США та країн ЄС.

Список використаних джерел:
1. Конституція України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254-80
2. Господарський кодекс України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page
3. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/435-15/
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/paran3896#n3896.
5. Кримінальний кодекс України[Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page7
6. Закон України «Про інформацію» [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12
7. Закон України «Про доступ до публічної інформації» [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17
8. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр://zakоn4.rada.gоv.ua/laws/shоw/611-93-п
9. Кравченко О.М. Удосконалення правового механізму взаємодії між правоохоронними органами України та суб’єктами господарювання в охороні комерційної таємниці // Науково фаховий журнал «Інформація і право». – 2017. – №3.
10. Кравченко О.М. Яким має бути Закон «Про комерційну таємницю»? // Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму. – 2017. – №2. – С. 10-18.
11. Плаксин В.А. Коммерческая тайна: правовые проблемы / В.А. Плаксин, Ю.В. Макогон // Государство и право. – 1992. – № 8. – С. 73-80.
12. Марущак А.І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом: Курс лекцій / А.І. Марущак. – К.: КНТ, 2007. – 208 с.
13. Олефір А.О. Правове регулювання інтелектуальної власності та інноваційних відносин в Угоді про асоціацію України та ЄС / А.О. Олефір // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2014. – № 5. – С. 79-94.
14. Defend trade secrets act of 2016 [Електронний ресурс] – Режим доступу:https://www.congress.gov/bill/114th-congress/senate-bill/1890/text
15. Walker N. Marketing: Know your enemy / Nick Walker // The Independent. Retrieved, 2010.
16. Кравченко О.М. Економічне шпигунство / О.М. Кравченко // Публічне право. – 2017. – №4(28). – С. 224-228. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Квітень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція