... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №5
При розкритті будь-якого поняття не обійтися без семантичного аналізу термінів, якими позначаються такі. А тому метою даного дослідження є з’ясування значення терміну «погроза», який широко вживається у кримінальному законі України. Так, науковці наводять різні кількісні показники, як от: майже у 30 статтях [1, с. 595]; у 57 назвах, частинах, примітках статей КК України [2, с. 383]. Різні кількісні оцінки, ймовірно, пов’язані, в тому числі, із неоднаковим розумінням поняття, яке позначається терміном «погроза». Так, у науці кримінального права сформувалось позиція, що вжиті у кримінальному законі поняття «погроза» та «загроза» мають однакове семантичне значення [3, с. 165]. Зрозуміло, що при такому підході кількість норм, у яких йдеться про погрозу (загрозу), буде більшою, ніж коли розмежовувати такі поняття. Адже є й протилежна позиція – що вказані поняття мають самостійний зміст [4, с. 94]. Без сумніву, у праві семантичне значення використовуваних термінів – це не сфера мовних смаків, від їх правильного розуміння залежить правильність правозастосування. А тому встановлення співвідношення між термінами «погроза» та «загроза» є надзвичайно важливим.
Послідовно уяснимо семантичне значення термінів «погроза» та «загроза». Так, великий тлумачний словник сучасної української мови вказує, що погроза – це: 1) обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність (залякування); 2) можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь (те, що може заподіяти зло, неприємність) [5]. Очевидна наявність двох підходів до поняття погрози. Втім, видається, що перше тлумачення погрози як обіцянки, тобто зобов’язання що-небудь вчинити чи, навпаки, утриматися від вчинення, вирізняється тим, що обіцянка об’єктивно має суб’єкта – людину. Тобто джерелом погрози є людина. По-друге, що така погроза є фактично є самим діянням (інформаційним вчинком). Що ж до другого розуміння погрози як «те, що може заподіяти зло, неприємність» – то джерело небезпеки знеособлене. Тобто таку небезпеку, окрім людини, можуть створювати природні фактори, тварини тощо. Окрім цього, якщо така небезпека і створена людиною, то вона є не самим діянням, а наслідком іншого самостійного діяння. 
Ситуація ускладнена тим, що словники термін «загроза» тлумачать аналогічно терміну «погроза». Так, вказується, що загроза – це: 1) груба, зухвала обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність; погрожування, нахваляння; 2) можливість або неминучість виникнення чогось небезпечного, прикрого, тяжкого для кого-, чого-небудь; 3) те, що може заподіювати яке-небудь зло, якусь неприємність [5]. Відсутня єдність і в словниках синонімів. Простежуються два діаметрально протилежні підходи, Так, в одних термін «загроза» вказаний серед інших у синонімічному ряді до терміну «погроза» [6], тоді як в інших відсутній [5]. Такий аналіз засвідчує, що, вочевидь, серед мовознавців немає єдиного підходу щодо співвідношення між поняттями «погроза» та «загроза». Більше того, це питання було предметом окремої уваги мовників. Так, у літературі описується такий приклад неправильного слововживання. Видається доцільним викласти такий матеріал в оригіналі: «Голос України» (№ 8 від 16 січня 2003 р.) пише про чоловіка, який «загрожував вчинити низку терактів». Це не обмовка, не описка – і такі неточності властиві не тільки «Голосу України». Наші тлумачники не розрізняють відтінків у відтворенні українською російського слова «угрожать». «Загрожувати» – це становити небезпеку, а в наведеному контексті слід було сказати «погрожував». Те саме й з іменниками «погроза», «загроза». «Погроза» в сучасній літературній мові - обіцянка причинити зло, неприємність; «загроза» – можлива небезпека. Освічена людина не скаже: «Він надіслав лист із загрозою», тільки – «з погрозою». Так само не промовить: «Цілком реальна погроза землетрусу», а «загроза землетрусу» [7]. Наведений аналіз засвідчує, що фактично терміни «погроза» та «загроза» мають самостійне семантичне значення. А саме погроза – це обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність (залякування). Своєю чергою, загроза – можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь (те, що може заподіяти зло, неприємність).
Утім, така невизначеність серед мовознавців послужила недобру службу і для висновків криміналістів. Як результат, неоднакові підходи серед криміналістів щодо співвідношення понять погроза та загроза, про які йшлося вище. Видається, що все ж ототожнювати поняття погрози та загрози немає підстав. Це доводять не лише мовознавці, які намагаються зламати той семантичний нелад, який вкоренився, але й аналіз кримінально-правових норм. Так, термін «загроза» у КК України, на відміну від “погрози”, вказує виключно на суспільно небезпечний наслідок відповідного суспільно небезпечного діяння. Наприклад, у ч. 1 ст. 180 КК України йдеться про загрозу зриву релігійного обряду як наслідок незаконного перешкоджання його здійсненню; у ч. 1 ст. 274 – про загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків як наслідок порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати. Аналогічно в інших нормах КК України, в яких вживається термін «загроза» (ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 275, ч. 1 ст. 282, ч. 1 ст. 326, ч. 1 ст. 327 тощо) йдеться про суспільно небезпечний наслідок. А тому слушним є висновок, що загроза означає наявність небезпеки, а погроза інформує про наявність такої небезпеки [4, с.94].
Узагальнюючи семантичне значення термінів «погроза» та «загроза», а також зміст кримінально-правових норм, у яких йдеться про погрозу чи загрозу відповідно, видається, є підстави для таких висновків. У кримінально-правовому розумінні загроза – це своєрідний суспільно небезпечний наслідок, що полягає у небезпеці настання реальних визначених у кримінальному законі суспільно небезпечних наслідків. Тоді як погроза – це лише висловлена обіцянка (залякування) заподіяти шкоду охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам. При цьому погроза у потерпілого може викликати відчуття загрози життю, здоров’ю, власності чи іншим суспільним відносинам. Тобто при погрозі наслідком є не реальна загроза охоронюваним відносинам, а лише реальне відчуття цієї загрози.
У цілому, вжиті у кримінальному законі України терміни «погроза» та «загроза» мають самостійне значення, а позначувані ними поняття є непорівнюваними. 

Список використаних джерел:
1. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл. – Т. 4: Н-П. – 2002 – 720 с. 
2. Шаблистий В.В. Поняття погрози у кримінальному праві та законодавстві України: історія та сучасний стан / В.В. Шаблистий // Університетські наукові записки. – 2009. – № 1 (29). – С. 283-286.
3. Максимович Р.Л. Про поняття «погроза» в Кримінальному кодексі України / Р.Л.Максимович // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична / головний редактор Р.І. Благута. – Львів: ЛьвДУВС, 2017. – Вип. 3. – С. 165-174.
4. Гуня І. Погроза, загроза й психічне насильство: співвідношення кримінально правових явищ та понять / І. Гуня // Юридична Україна. – 2014. – № 6. – С. 92-96.
5. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1970-1980 [Електрониий ресурс]. – Режим доступу: http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh.
6. Всесвітній словник української мови [Електрониий ресурс]. – Режим доступу: https://uk.worldwidedictionary.org.
7. Федотюк П. Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») / Петро Федотюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mova.kreschatic.kiev.ua/252.htm. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Квітень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція