... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №5
При розкритті будь-якого поняття не обійтися без семантичного аналізу термінів, якими позначаються такі. А тому метою даного дослідження є з’ясування значення терміну «погроза», який широко вживається у кримінальному законі України. Так, науковці наводять різні кількісні показники, як от: майже у 30 статтях [1, с. 595]; у 57 назвах, частинах, примітках статей КК України [2, с. 383]. Різні кількісні оцінки, ймовірно, пов’язані, в тому числі, із неоднаковим розумінням поняття, яке позначається терміном «погроза». Так, у науці кримінального права сформувалось позиція, що вжиті у кримінальному законі поняття «погроза» та «загроза» мають однакове семантичне значення [3, с. 165]. Зрозуміло, що при такому підході кількість норм, у яких йдеться про погрозу (загрозу), буде більшою, ніж коли розмежовувати такі поняття. Адже є й протилежна позиція – що вказані поняття мають самостійний зміст [4, с. 94]. Без сумніву, у праві семантичне значення використовуваних термінів – це не сфера мовних смаків, від їх правильного розуміння залежить правильність правозастосування. А тому встановлення співвідношення між термінами «погроза» та «загроза» є надзвичайно важливим.
Послідовно уяснимо семантичне значення термінів «погроза» та «загроза». Так, великий тлумачний словник сучасної української мови вказує, що погроза – це: 1) обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність (залякування); 2) можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь (те, що може заподіяти зло, неприємність) [5]. Очевидна наявність двох підходів до поняття погрози. Втім, видається, що перше тлумачення погрози як обіцянки, тобто зобов’язання що-небудь вчинити чи, навпаки, утриматися від вчинення, вирізняється тим, що обіцянка об’єктивно має суб’єкта – людину. Тобто джерелом погрози є людина. По-друге, що така погроза є фактично є самим діянням (інформаційним вчинком). Що ж до другого розуміння погрози як «те, що може заподіяти зло, неприємність» – то джерело небезпеки знеособлене. Тобто таку небезпеку, окрім людини, можуть створювати природні фактори, тварини тощо. Окрім цього, якщо така небезпека і створена людиною, то вона є не самим діянням, а наслідком іншого самостійного діяння. 
Ситуація ускладнена тим, що словники термін «загроза» тлумачать аналогічно терміну «погроза». Так, вказується, що загроза – це: 1) груба, зухвала обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність; погрожування, нахваляння; 2) можливість або неминучість виникнення чогось небезпечного, прикрого, тяжкого для кого-, чого-небудь; 3) те, що може заподіювати яке-небудь зло, якусь неприємність [5]. Відсутня єдність і в словниках синонімів. Простежуються два діаметрально протилежні підходи, Так, в одних термін «загроза» вказаний серед інших у синонімічному ряді до терміну «погроза» [6], тоді як в інших відсутній [5]. Такий аналіз засвідчує, що, вочевидь, серед мовознавців немає єдиного підходу щодо співвідношення між поняттями «погроза» та «загроза». Більше того, це питання було предметом окремої уваги мовників. Так, у літературі описується такий приклад неправильного слововживання. Видається доцільним викласти такий матеріал в оригіналі: «Голос України» (№ 8 від 16 січня 2003 р.) пише про чоловіка, який «загрожував вчинити низку терактів». Це не обмовка, не описка – і такі неточності властиві не тільки «Голосу України». Наші тлумачники не розрізняють відтінків у відтворенні українською російського слова «угрожать». «Загрожувати» – це становити небезпеку, а в наведеному контексті слід було сказати «погрожував». Те саме й з іменниками «погроза», «загроза». «Погроза» в сучасній літературній мові - обіцянка причинити зло, неприємність; «загроза» – можлива небезпека. Освічена людина не скаже: «Він надіслав лист із загрозою», тільки – «з погрозою». Так само не промовить: «Цілком реальна погроза землетрусу», а «загроза землетрусу» [7]. Наведений аналіз засвідчує, що фактично терміни «погроза» та «загроза» мають самостійне семантичне значення. А саме погроза – це обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність (залякування). Своєю чергою, загроза – можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь (те, що може заподіяти зло, неприємність).
Утім, така невизначеність серед мовознавців послужила недобру службу і для висновків криміналістів. Як результат, неоднакові підходи серед криміналістів щодо співвідношення понять погроза та загроза, про які йшлося вище. Видається, що все ж ототожнювати поняття погрози та загрози немає підстав. Це доводять не лише мовознавці, які намагаються зламати той семантичний нелад, який вкоренився, але й аналіз кримінально-правових норм. Так, термін «загроза» у КК України, на відміну від “погрози”, вказує виключно на суспільно небезпечний наслідок відповідного суспільно небезпечного діяння. Наприклад, у ч. 1 ст. 180 КК України йдеться про загрозу зриву релігійного обряду як наслідок незаконного перешкоджання його здійсненню; у ч. 1 ст. 274 – про загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків як наслідок порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати. Аналогічно в інших нормах КК України, в яких вживається термін «загроза» (ч. 3 ст. 204, ч. 1 ст. 275, ч. 1 ст. 282, ч. 1 ст. 326, ч. 1 ст. 327 тощо) йдеться про суспільно небезпечний наслідок. А тому слушним є висновок, що загроза означає наявність небезпеки, а погроза інформує про наявність такої небезпеки [4, с.94].
Узагальнюючи семантичне значення термінів «погроза» та «загроза», а також зміст кримінально-правових норм, у яких йдеться про погрозу чи загрозу відповідно, видається, є підстави для таких висновків. У кримінально-правовому розумінні загроза – це своєрідний суспільно небезпечний наслідок, що полягає у небезпеці настання реальних визначених у кримінальному законі суспільно небезпечних наслідків. Тоді як погроза – це лише висловлена обіцянка (залякування) заподіяти шкоду охоронюваним кримінальним законом суспільним відносинам. При цьому погроза у потерпілого може викликати відчуття загрози життю, здоров’ю, власності чи іншим суспільним відносинам. Тобто при погрозі наслідком є не реальна загроза охоронюваним відносинам, а лише реальне відчуття цієї загрози.
У цілому, вжиті у кримінальному законі України терміни «погроза» та «загроза» мають самостійне значення, а позначувані ними поняття є непорівнюваними. 

Список використаних джерел:
1. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл. – Т. 4: Н-П. – 2002 – 720 с. 
2. Шаблистий В.В. Поняття погрози у кримінальному праві та законодавстві України: історія та сучасний стан / В.В. Шаблистий // Університетські наукові записки. – 2009. – № 1 (29). – С. 283-286.
3. Максимович Р.Л. Про поняття «погроза» в Кримінальному кодексі України / Р.Л.Максимович // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична / головний редактор Р.І. Благута. – Львів: ЛьвДУВС, 2017. – Вип. 3. – С. 165-174.
4. Гуня І. Погроза, загроза й психічне насильство: співвідношення кримінально правових явищ та понять / І. Гуня // Юридична Україна. – 2014. – № 6. – С. 92-96.
5. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1970-1980 [Електрониий ресурс]. – Режим доступу: http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh.
6. Всесвітній словник української мови [Електрониий ресурс]. – Режим доступу: https://uk.worldwidedictionary.org.
7. Федотюк П. Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») / Петро Федотюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mova.kreschatic.kiev.ua/252.htm. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Лютий
ПнВтСрЧтПтСбНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728    
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція