... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №5
Враховуючи науково та історично доведений факт того, що злочинний світ перебуває у прямому та взаємному зв’язку з суспільством та державою, автор роботи взявся визначити чинники, що впливають на правопорядок у країні. Таке дослідження проводиться з метою подальшого визначення можливості здійснення соціального контролю над злочинністю, як дієвого елементу прояву демократичності українського суспільства. Закономірне зростання ролі суб’єктивного фактора в умовах сучасного суспільства припускає подальше поліпшення керування усіма соціальними процесами в різних сферах життя суспільства. Це стосується і об’єктивної тенденції поступового усунення причин і умов, що сприяють формуванню такого соціального типу особистості, як злочинець. Відомо, що ліквідація злочинності буде здійснена, насамперед, шляхом усунення або нейтралізації соціальних факторів, що негативно впливають на поводження особистості. Направляючи та регулюючи соціальні процеси, суспільство тим самим реалізує свої контрольні функції, тобто ставить дії суб’єкта в певні регулятивні рамки. Тому, чим адекватніше потребам суспільного розвитку ці рамки,чим послідовніше та чіткіше визначають вони поводження суб’єктів, тим ефективніше діяльність суспільства, спрямована на попередження протиправних і злочинних форм поводження. Соціальний контроль представляє собою складову частину найбільш розгалуженої системи, покликаної здійснювати соціальне регулювання девіантної поведінки громадян та суспільного буття.
Серед значної чисельності проблем на які звертається увага вчених – кримінологів, проблема соціального контролю над злочинністю займає поважне місце. Як у розвинених громадських суспільствах, де встановлено тісну взаємодію між громадянином над злочинністю займає поважне місце. Як у розвинених громадянських суспільствах, де встановлено тісну взаємодію між громадянином, суспільством та державою, так і в молодій Українській державі, де поки ведеться пошук правових механізмів дієвого громадського контролю за діями держави, проблеми злочинності є надзвичайно хвилюючими та найбільш актуальними. Звичайно, громадяни, які сплачують податки і ведуть загальноприйнятний спосіб життя, мали б усунутись від невластивих функцій, цілком сподіваючись на те, що держава повинна дбати про неухильність дотримання законності та підтримання належного правопорядку. Проте сучасні реалії свідчать не на користь надійності органів виконавчої влади у подоланні злочинності, усуненні причин та умов, що її утворюють та «живлять». Враховуючи науково та історично доведений факт того, що злочинний світ перебуває у прямому та взаємному зв’язку з суспільством та державою, автор роботи взявся визначити чинники, що впливають на правопорядок у країні. Таке дослідження проводиться з метою подальшого визначення можливості здійснення соціального контролю над злочинністю, як дієвого елементу прояву демократичності українського суспільства. Закономірне зростання ролі суб’єктивного фактора в умовах сучасного суспільства припускає подальше поліпшення керування усіма соціальними процесами в різних сферах життя суспільства. Це стосується і об’єктивної тенденції поступового усунення причин і умов, що сприяють формуванню такого соціального типу особистості, як злочинець. Відомо, що ліквідація злочинності буде здійснена, насамперед, шляхом усунення або нейтралізації соціальних факторів, що негативно впливають на поводження особистості. Направляючи та регулюючи соціальні процеси, суспільство тим самим реалізує свої контрольні функції, тобто ставить дії суб’єкта в певні регулятивні рамки. Тому, чим адекватніше потребам суспільного розвитку ці рамки,чим послідовніше та чіткіше визначають вони поводження суб’єктів, тим ефективніше діяльність суспільства, спрямована на попередження протиправних і злочинних форм поводження. Соціальний контроль представляє собою складову частину найбільш розгалуженої системи, покликаної здійснювати соціальне регулювання девіантної поведінки громадян та суспільного буття. Специфіка соціального контролю полягає в тому, що функція регулювання має здебільшого упорядкований та нормативний характер,якому притаманна категорична природа забезпечення своєї діяльності певними соціальними санкціями чи намірами їх застосування. Досліджуючи дану тему, автори дійшли висновку, що зниження рівня злочинності в державі досягається гармонійним та логічним поєднанням заходів різного характеру та спрямування. Кожний із таких заходів має пріоритетне значення, тому поділяти їх на першочергові та другорядні не слід. Важливим заходом по зупиненню та знешкодженню злочинності вважається профілактична робота, що ґрунтується на професійних засадах педагогів, лікарів, соціологів, журналістів, священників тощо. Загальновідомо, що на сьогодні людством розроблено ефективно діючі технології впливу на свідомість цілих верств населення. Такі технології мають історію успішного застосування при проведенні виборчих кампаній. Враховуючи суспільну користь, яку вони можуть принести, їх сутність слід використовувати і в програмах профілактичного спрямування, покликаних популяризувати соціально прийнятний спосіб життя.
Суттєвий чинник, результати впливу якого ми спостерігаємо в останні роки – правовий. Дійсно, кримінально-правовий тиск, адміністративне, громадське регулювання, порівняльно-аналітичне право-правовідносин дали суспільству оптимізацію криміногенної обстановки і, як наслідок, зменшення рівня і злочинності та вчинення злочинів у цілому. Тому активна діяльність правоохоронців у поєднанні з перманентною адаптацією законодавства та у взаємодії з соціальними інститутами здатна полегшити сучасну криміногенну ситуацію в українському суспільстві.
Немалозначущим фактором, який сприяє посиленню правового впливу на злочинність, в усьому світі визнано соціальний контроль. Важко переоцінити його значення для суспільства, яке має безкомпромісну позицію у протидії злочинності. Вивчаючи досвід зарубіжних країн, що мають в активі позитивні доробки у сфері протидії криміналізації суспільства, відзначається ефективність застосування щільного суспільного контролю. Будь-який соціальний інститут складається і підтримується завдяки дії механізмів соціального контролю. Поняття «інституціоналізація» і «контроль» нероздільні. Соціальні інститути в системі соціальних зв’язків – найбільш міцні канати, які вирішальною мірою зумовлюють її буденну життєздатність. Одні форми контролю існують лише в рамках приватних інститутів, інші визнані універсальними. Звернення до проблеми соціального контролю в рамках даного дослідження видається важливим і з іншої причини. Якщо ми визначаємо організовану злочинність, як соціальний інститут, з цього випливає і необхідність застосування до неї всього арсеналу засобів впливу, вироблених соціальною практикою. На сьогоднішній день акцент робиться в основному на репресивні, каральні заходи. Крім того, статус економічного інституту передбачає можливість застосування широкого спектру превентивних заходів соціально-економічного характеру. Соціальний контроль в соціології розуміється як механізм самоорганізації (саморегуляції) і самозбереження суспільства шляхом встановлення та підтримання в даному суспільстві нормативного порядку, усунення або нейтралізації, чи мінімізації нормопорушуючої (девіантної) поведінки. 
Термін «соціальний контроль» відноситься до:
– сукупності норм і цінностей суспільства;
– санкцій, що застосовуються для їх здійснення;
– зусиль, які спрямовуються на запобігання девіацій і девіантів.
Тема соціального контролю традиційно пов’язується зі злочинністю, але при цьому має набагато більш широке, загальносоціологічне значення.
Функції соціального контролю зводяться до створення універсальних цінностей і норм; забезпечення їх трансляції та засвоєння, інтеріоризації індивідами; створення і підтримки механізмів стимулювання конформної і мінімізації небажаної поведінки. Інститути вже завдяки самому факту їх існування контролюють людську поведінку. Відбувається це через встановлення зумовлених зразків, які надають поведінці бажану для соціуму спрямованість. Важливо підкреслити, що цей контролюючий характер властивий інституціоналізації як такої, незалежно від створення механізмів і санкцій, що підтримують інститут. Ці механізми (в сукупності утворюють цілісну систему соціального контролю) існують у багатьох інститутах і в усіх агломераціях інститутів, які ми називаємо товариствами. 

Список використаних джерел:
1. Дудоров О. Звільнення від кримінальної відповідальності і звільнення від покарання та його відбування: порівняльно-правова характеристика / О. Дудоров, Є. Письменський // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2010. – № 32. – ст. 46-52.
2. Микитчик О.В. Поняття злочину в кримінальному праві зарубіжних країн (порівняльний аналіз) / О.В. Микитчик // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. – № 1. – ст. 24-27, 151-158.
3. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / [За ред. А.С. Беніцького, В.С. Гуславського, О.О. Дудорова, Б.Г. Розовського. – К.: Істина, 2011. – 459 с.
4. Кримінальне право України. Загальна частина: Навчальний посібник / За ред. О.М.Омельчука. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 280 с.
5. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.квіт.2001 року №2341-III / Україна. Верховна Рада// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – С. 131.
6. Актуальные проблемы социологии девиантного поведения и социального контроля / Под ред. Я.И. Гилинского. – М., 1992. – С. 139-142.
7. Гавриленко І.М. Соціологія. – Кн. 1. Соціальна статика: Навч. посіб. – К., 2000. – С.230-302.
8. Демків О.Б. Соціологія права і девіатної поведінки. Навч. посіб. – Л.: ВЦ ЛНУ, 2007. – 208 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція