... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №2
Пунктом 10 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017 р.) до основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. Так, частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, згідно з ч. 3 цієї ж статті належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5)пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи [1]. 
Проте, перелічені вище судові витрати не включають витрат, які можуть бути понесені особою у зв’язку із оскарженням рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень в порядку адміністративного позасудового провадження. При цьому, чинним законодавством України не передбачено відшкодування особі, в разі задоволення її скарги, понесених нею витрат в процедурі адміністративного позасудового оскарження без звернення із відповідним позовом до суду. Зокрема, ст.25 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку [2]. 
Варто зазначити, що проектами Адміністративно-процедурного кодексу України № 2789 від 18.07.2008 р., відкликаного 11.03.2010 р., та № 11472 від 03.12.2012 р., відкликаного 12.12.2012 р. до витрат адміністративного провадження була віднесена плата за надання адміністративних послуг (адміністративний збір) та витрати, пов’язані із здійсненням адміністративного провадження: 1) витрати, пов’язані з оглядом місця, проведенням експертизи, залученням свідка, спеціаліста, перекладача; 2) транспортні витрати, добові та інші компенсаційні витрати учасників адміністративного провадження; 3) інші витрати, безпосередньо пов’язані з розглядом і вирішенням адміністративної справи (ст. 47, 49 проекту № 11472 та ст.ст. 45, 47 проекту № 2789). Крім того, передбачалося, що «особа має право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок прийняття незаконного рішення, дій чи бездіяльності адміністративного органу під час здійснення адміністративного провадження, у передбаченому законодавством порядку» (ст. 114 проекту № 11472 та ст. 126 проекту № 2789) [3, 4]. 
На необхідність вирішення питання компенсації витрат у процедурі адміністративного оскарження, у тому числі і послуг адвоката чи іншого платного представника, та на недосконалість механізму відшкодування таких витрат шляхом звернення із позовом до суду звертає увагу В.П. Тимощук [5, с. 86]. 
З такою думкою важко не погодитися, оскільки відшкодування витрат за результатами адміністративного оскарження зменшить навантаження на судові органи, за звернення до яких необхідно сплачувати судовий збір, посилить відповідальність держави перед суспільством та довіру осіб до діяльності суб’єктів владних повноважень.
З цією метою необхідно доповнити базовий Закон України «Про звернення громадян», що визначає процедуру оскарження рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, прийнятих внаслідок здійснення ними публічно-владних управлінських функцій або надання адміністративних послуг, нормою, згідно з якою особи, скарга яких була задоволена повністю або частково, мають право подати до відповідного суб’єкта владних повноважень клопотання про відшкодування повністю або пропорційно до розміру задоволених вимог витрат, понесених ними під час адміністративного оскарження. Клопотання про відшкодування витрат має бути подано не пізніше 10 робочих днів з дня отримання скаржником остаточного рішення за наслідками розгляду своєї скарги. 
До переліку таких витрат слід віднести: витрати на професійну правничу допомогу, оскільки зазвичай особи самостійно не спроможні скласти скаргу відповідно до встановлених законодавством вимог з викладенням обґрунтованої юридичної позиції та вимушені звертатися до фахівців за підготовкою необхідних документів та збору доказів; витрати, пов’язані із проведенням експертизи, залученням свідка, спеціаліста, перекладача; транспортні витрати, добові та інші компенсаційні витрати учасників адміністративного провадження, в тому числі і витрати скаржника та його представника, пов’язані із явкою до суб’єкта владних повноважень,що розглядає таку скаргу, якщо у поданій скарзі він висловив бажання реалізувати право брати участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через свого представника, уповноваживши останнього у встановленому законодавством порядку; інші витрати, безпосередньо пов’язані з розглядом і вирішенням адміністративної справи, якими, наприклад, можуть бути витрати при надсиланні поштою скарги або додаткових пояснень та зібраних письмових доказів. Також до витрат, що підлягають відшкодуванню, повинні відноситися витрати, які скаржник поніс у зв’язку з вчиненням необхідних дій, передбачених законодавством для оскарження рішення органу або посадової особи. 
Так, наприклад, пунктом 1 розділу V Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 21 жовтня 2015 року № 916 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 р. за № 1617/28062) встановлено, що скарга подається платником податків особисто або через свого представника безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу або поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення; платник податків одночасно з поданням скарги до контролюючого органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомити про це контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення [6]. 
Отже, для подання скарги на податкове повідомлення-рішення платник податків зобов’язаний надіслати таке письмове повідомлення, внаслідок чого він понесе витрати в разі його відправлення засобами поштового зв’язку. 
Розмір витрат, що підлягають відшкодуванню на користь особи, скарга якої на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень, була задоволена, доцільно визначати з урахуванням таких критеріїв як: складність предмета скарги та виконаних представником скаржника робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт; значенням результату розгляду скарги для особи. 
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого скаржником спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
Граничний розмір компенсації витрат скаржника та його представника при позасудовому адміністративному оскарженні має бути встановлений у розмірах не менших ніж передбачені Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», оскільки в інакшому випадку особі, яка оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, буде вигідніше та зручніше звернутися із відповідним позовом до суду з вимогою про поновлення її прав і захист законних інтересів, отримавши відшкодування судових витрат за наслідками розгляду справи, аніж втрачати свої кошти внаслідок неможливості їх компенсації в позасудовому порядку. Особливо це стосується випадків, коли протиправність оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності є очевидною та підтверджується численною судовою практикою. 
Крім того, доцільно було б законодавчо закріпити норму, відповідно до якої питання щодо компенсації витрат скаржника при позасудовому адміністративному оскарженні має бути вирішено одночасно з прийняттям рішення за результатами розгляду скарги в разі подання клопотання про відшкодування понесених витрат до дня прийняття такого рішення, а в разі подання клопотання після винесення рішення за результатами розгляду скарги – не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання відповідного клопотання. 
За наслідками розгляду клопотання суб’єкт владних повноважень складає вмотивований письмовий висновок, в якому зазначає розмір належного відшкодування з посиланням на надані скаржником докази. Висновок про відшкодування витрат не пізніше десяти робочих днів з дня прийняття рішення за результатами розгляду скарги (в разі подання клопотання після винесення рішення за результатами розгляду скарги – не пізніше ніж п’ятнадцяти робочих днів з дня отримання відповідного клопотання) підлягає поданню до виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, який і стягує відповідні кошти за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює стягнення зазначеної у висновку суми на користь особи, скаргу якої було задоволено. 
Також з метою недопущення бездіяльності суб’єкта владних повноважень та забезпечення реального відшкодування понесених особою витрат в процедурі адміністративного оскарження потрібно встановити відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб за несвоєчасність передачі на виконання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про компенсацію відповідних сум коштів з бюджету у вигляді пені в розмірі 0,1% визначеної у висновку суми за кожен день прострочення терміну його подання. У такому випадку особа повинна мати право звернутися із позовом до суду про визнання бездіяльності відповідного органу протиправною та стягнення на свою користь усіх належних їй сум (витрат, понесених під час адміністративного оскарження та нарахованої пені).
Більш того, главу 8 Розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України доцільно доповнити статтею, згідно з якою «при задоволенні позову про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, всі витрати, понесені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, під час оскарження цього рішення, дій чи бездіяльності в процедурі адміністративного оскарження, стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, в межах граничних розмірів, встановлених законодавством». 
Таким чином, особі, у задоволенні скарги якої про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень в адміністративній процедурі було відмовлено, але позов якої про визнання протиправним цього ж рішення, дій чи бездіяльності в судовому порядку задоволено, матиме можливість отримати належне їй відшкодування як понесених судових витрат, так і витрат, здійснених при позасудовому адміністративному оскарженні.
Вказане сприятиме ретельнішому вивченню та розгляді скарг осіб на рішення, дії чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, а також гарантує дотримання державою одного з найважливіших її обов’язків – утвердження і забезпечення прав і свобод людини та принципу відповідальності за свою діяльність (ст.3 Конституції України). 

Список використаних джерел:
1. Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2747-15
2. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/main/393/96-вр
3. Проект Адміністративно-процедурного кодексу України №2789 від 18.07.2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=33073
4. Проект Адміністративно-процедурного кодексу України №11472 від 03.12.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=44893
5. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимошук. – К.: Факт, 2003. – 496 с. 
6. Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами: Наказ Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року № 916 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 р. за №1617/28062) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1617-15 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція