... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №2
Функціональними складовими механізму адміністративно-правового регулювання вважаються ті, що значною мірою впливають на механізм, але не є обов'язковими його елементами. До таких складових науковці зазвичай відносять наступні:
– юридичні факти;
– правову свідомість;
– законність;
– акти тлумачення норм права та акти їх застосування [1, с. 19-20].
Отже, детальніше розглянемо кожну із цих складових і, відповідно до визначеного тлумачення функціональних складових, спробуємо з’ясувати їх вплив на адміністративно-правовий механізм у сфері безпеки промислової продукції.
Адміністративні правовідносини базуються на доцільності їх встановлення. У свою чергу, доцільність визначається конкретними життєвими обставинами, які прийнято вважати юридичними фактами. Юридичний факт – це конкретні життєві обставини, з якими пов'язані виникнення, зміна та припинення адміністративно-правових відносин. Це факти реальної дійсності, з якими норми права пов’язують настання юридичних наслідків [2, с. 50]. Юридичний факт активізує адміністративно-правові норми у той час, коли виникають необхідні для їх дії життєві обставини. М.А. Рожкова виділяла наступні ознаки юридичних фактів: по-перше, закріплення у нормах права певної абстрактної моделі поведінки, з якими пов’язане настання наслідків (невизначена гіпотеза адміністративно-правових норм); по-друге, фактичне настання ситуації (життєвої обставини); по-третє, можливість утворювати правові наслідки [3]. 
Наведемо конкретні приклади юридичних фактів. Наприклад, виробник увів в обіг продукцію, яка не відповідає вимогам стандартів, сертифікатів відповідності, норм, правил і зразків (еталонів) щодо безпечності. Отже, наявне порушення закону (факт введення в обіг небезпечної продукції), за яке виробник буде нести відповідальність згідно чинного законодавства. Інший приклад: виробник увів в обіг безпечну продукцію, але під час знаходження продукції у розповсюджувача товари внаслідок неправильного зберігання стали небезпечними для життя та здоров’я людей або навколишнього середовища. Отже, у цьому випадку наявний факт дій або бездіяльності розповсюджувача, внаслідок яких продукція стала небезпечною. У цьому випадку відповідальність буде нести розповсюджувач за фактом власних дій або бездіяльності. Виробник при цьому, за умови доведення факту, що продукт став небезпечним внаслідок протиправних дій розповсюджувача, не несе відповідальності [4, ст. 15, 16]. 
Якщо проаналізувати останній приклад, до для притягнення розповсюджувача і непритягнення виробника до відповідальності необхідним є обґрунтоване доведення факту дій або бездіяльності розповсюджувача. Отже, виникає така необхідна функціональна складова механізму, як законність. Законність – правовий режим суспільного життя, який характеризується неухильним дотриманням норм права всіма суб'єктами правових відносин. Законність сприяє якісному здійсненню публічного адміністрування. Законність є одним із основних принципів права. Принцип законності слід розглядати як утвердження верховенства вимог і положень Конституції та законів України в ході адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. 
Наприклад, вилучення продукції з обігу здійснюється на підставі відповідного рішення органу ринкового нагляду у разі, якщо вжиття будь-яких інших заходів не може забезпечити запобігання чи уникнення ризиків, що становить продукція, або відповідність продукції встановленим вимогам. Таким чином, у тому разі, якщо заходи щодо забезпечення та запобігання можуть бути вжиті, і цей факт є доведеним, рішення про вилучення та сама процедура, якщо така була здійснена, є незаконними. Для громадян законність становить собою засіб, за допомогою якого вони захищаються від порушення своїх прав, свобод і законних інтересів. Наприклад, згідно Закону споживач має право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав [5, ст. 4].
Зазначимо, що звернення до суду або інших уповноважених органів також становить юридичний факт, відповідно до якого мають вживатися заходи, передбачені законами. У свою чергу, подача звернення громадянами є наслідком їх поведінки та життєвих принципів. Звідси випливає ще одна функціональна складова механізму – правова свідомість (або правосвідомість). У широкому розумінні правова свідомість та правова культура суб’єктів адміністративного права повинні сприйматись як визначальні елементи механізму адміністративно-правового регулювання. Правосвідомість є внутрішнім регулятором поведінки особи, яка може бути правомірною (доцільний для суспільства та держави варіант) та протиправною. У свою чергу, правова культура – це система правових цінностей, завдяки яким правильно розуміються та виконуються приписи адміністративно-правових норм. Високий рівень правової культури суспільства свідчить про наявні підстави твердження щодо правової держави [6]. Н.В. Сухницька пропонувала визначати правосвідомість як систему ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом [7]. Таким чином, правова свідомість виражає ставлення громадян, суспільства та суспільних інститутів до своїх прав і обов’язків, визначених у правових нормах. Правова свідомість громадян залежить від рівня законності в державі. Вітчизняні науковці констатували, що під час звернення до правоохоронних органів громадяни України не повністю впевнені щодо справедливих та законних рішень [8]. Як наслідок, у громадян спостерігається ігнорування норм права [9]. Наприклад, небезпечна продукція завдала шкоди здоров’ю людини, і є факти, які це доводять (висновки експертів). Однак, постраждалий не звертається до правоохоронних органів із відповідним зверненням, не реалізуючи своє законне право на захист. У свою чергу, ненадання заяви про наслідки реалізації небезпечної продукції дає виробнику або розповсюджувачу продовжувати незаконну діяльність щодо введення в обіг небезпечної продукції. Це приклад низької правової свідомості громадян. 
Інший приклад: потерпілий подає до суду позов на розповсюджувача або виробника щодо відшкодування шкоди, завданої небезпечною продукцією, реалізуючи свої права. Однак у ході судового процесу виявляється, що потерпілий не ознайомився із правилами експлуатації, наданими виробником. 
Такий випадок можливо пов'язаний із відсутністю роз’яснень або тлумачень Закону. Отже, для підвищення правосвідомості та функціонування механізму адміністративно-правового регулювання необхідне тлумачення адміністративно-правових норм. Тлумачення права означає пізнавання та пояснення його змісту, мети, соціального спрямування та значущості. Ряд авторів наголошує на тому, що тлумачення має передбачати не тільки роз’яснення, а й оприлюднення його до загального відома [10, с. 478]. Тлумачення права має свої види. Залежно від суб'єктів виділяються наступні види тлумачення:
– офіційне, яке тягне юридичні наслідки, оскільки здійснюється уповноваженими на те суб’єктами і міститься в спеціальному акті;
– неофіційне, яке не має юридично обов'язкового значення і позбавлене владної сили. 
Як офіційне, так і неофіційне тлумачення норм права значною мірою впливає на функціонування механізму адміністративно-правового регулювання, оскільки належне тлумачення – одна з умов правильної реалізації норм права, яка, в свою чергу, обумовлює регулювання відповідних суспільних відносин.
Як виходить із класифікації тлумачення норм права, офіційне тлумачення має міститися в акті тлумачення норм права – акті-документі, який спрямований на встановлення змісту норм права з метою їх правильної реалізації [11]. Зазначимо, що акти тлумачення видаються тільки уповноваженими органами. Акти тлумачення норм адміністративного права роблять легшим та доступнішим їх сприйняття, разом із іншими елементами механізму вони сприяють якіснішому досягненню цілей правового регулювання.
Уповноважені органи та суб’єкти також у межах закону мають здійснювати діяльність, яка полягає у встановлені нормативних формально обов’язкових правил поведінки конкретних суб’єктів з метою створення умов, необхідних для реалізації цими суб’єктами певних норм. Така діяльність кваліфікується як застосування адміністративно-правових норм. Застосування норм адміністративного права виявляється у практичному вирішені конкретних питань шляхом прийняття уповноваженими суб’єктами (органом або посадовою особою) обов’язкових до виконання юридично-владних рішень (актів). Відповідно, акти застосування – юридично-владні рішення уповноважених органів щодо встановлення суб’єктивних прав і обов’язків персоніфікованих суб’єктів правових відносин для вирішення конкретних питань у сферах державного управління та місцевого самоврядування [12, с. 164-165]. Таким чином, акти застосування норм права – прояв веління компетентних державних органів, спрямований на забезпечення умов реалізації суб’єктивних прав та обов’язків учасників адміністративно-правових відносин.
Акти застосування норм права мають певні ознаки. По-перше, такі акти є результатами вирішення юридичних справ і підсумками процесу застосування норм права. По друге, акти приймаються на основі нормативно-правового акта або інших джерел (форм) права і спираються на конкретну норму (норми) права, тобто є законними і обґрунтованими. По третє, рішення, викладені в актах, адресуються чітко визначеним суб’єктам, тобто є засобами індивідуальної правової регламентації суспільних відносин.
Акти застосування адміністративно-правових норм мають певну встановлену законом форму документа (наказ, рішення, вирок, ухвала, розпорядження), якщо це письмові акти (а їх більшість); крім назви за формою, містять інші чітко позначені реквізити: заголовок, дата та місце видання; назва органів або посадових осіб, котрі їх видали; підписи, дати; мають сувору структуру. Наприклад, у червні 2017 року набув чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 № 207 «Про затвердження форми Акту про вилучення сільськогосподарських тварин з метою їх знищення або забою при ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб». Наказом затверджена нова єдина форма Акту, яка усуває недоліки, що були виявлені під час практичного застосування чинного Порядку відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв’язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб [13].
Отже, функціональні складові механізму адміністративно-правового регулювання у сфері безпеки промислової продукції України включають в себе юридичні факти, правову свідомість, законність, акти тлумачення норм права, акти застосування норм права. Функціональні складові значно впливають на розвиток сфери забезпечення безпеки промислової продукції. Для ефективного процесу адміністративно-правового регулювання необхідне підвищення правосвідомості усіх учасників суспільних відносин у досліджуваній сфері, що буде можливим за умови належного рівня законності та широкого і детального тлумачення адміністративно-правових норм.

Список використаних джерел:
1. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України: Підручник – Вид. 2, змін. і доп. / Т.О.Коломоєць – К., Істина. – 2012. – 480 с.
2. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / О.А.Красавчиков – М., Государственное издательство юридической литературы. – 1958. – 181 с. 
3. Рожкова М.А. Юридические факты в гражданском праве. / М.А. Рожкова // Приложение к журналу «Хозяйство и право» № 7/2006
4. Про загальну безпечність нехарчової продукції. Закон України від 02.12.2010 р. № 2736-VI. [Електронний ресурс]: База даних Законодавство України // ВР України. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2736
5. Про захист прав споживачів. Закон України від 12.05.1991р. № 1023-ХІІ. [Електронний ресурс]: База даних Законодавство України / ВР України. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1023-12
6. Стеценко C.Г. Механізм адміністративно-правового регулювання: сучасні проблеми питання / C.Г. Стеценко // Актуальні проблеми держави і права – 2007. – Вип.35. – С. 31-34.
7. Сухницька Н.В. Правосвідомість громадян України: стан та напрямки розвитку / Н.В.Сухницька // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). – 2012. – № 1.
8. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави / І. Голосніченко // Право України. – 2005. – № 4.
9. Макарова О. Правовий нігілізм і правовий ідеалізм: реалії сьогодення / О. Макарова // Підприємство, господарство і право. – 2009. – № 1.
10. Матузова Н.И. Теория государства и права: Курс лекцій / Н.И. Матузова, А.В.Малько. – М., Юристъ.– 2001. – с. 570
11. Лазур Я.В. Поняття, сутність та елементи адміністративно-правового механізму забезпечення прав і свобод громадян у державному управлінні / Я.В. Лазур // Форум права. – 2009. – № 3
12. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Т.1. Загальна частина / під заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., ТОВ Видавництво Юридична думка. – 2007. – 592 с.
13. Набув чинності Акт про вилучення сільськогосподарських тварин з метою знищення при ліквідації особливо небезпечних хвороб [Електронний ресурс]: УкрАгроКонсалт. Режим доступу: http://www.ukragroconsult.com/uk/news/nabuv-chinnosti-akt-pro-viluchennya-silskogospodarskih-tvarin-z-metoyu-znischennya-pri-likvidaciyi-osoblivo-nebezpechnih-hvorob 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Вересень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція