...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №1
Політична теорія сучасної держави склалася вперше в кінці XVIII століття, коли вітальні славослів'ї і гарячі надії зустріли зародження «царства розуму», яким уявлялася нова держава його першим теоретикам і прихильникам. Захоплено зустрічали настання нової ери безпосередні її провісники, які живо відчували обтяжливе ярмо старого порядку і з світлою радістю дивилися в майбутнє. 
У всіх заявах того часу виражалася справжня віра в рятівну силу політичних установ. Всі вони виходили з думки, що правова держава має достатньо засобів, щоб забезпечити в суспільстві свободу, рівність і братство, встановити в ньому внутрішню злагоду і єдність, створити серед людей досконалі етичні відносини. В свідомості цієї епохи, якій дано було затвердити засади правової держави, право було вінцем і завершенням культурного розвитку або, як думав Кант, кінцевою метою всесвітньої історії [1]. Це була свого роду апофеоза права, що виходила з віри в його божественне призначення на землі. Гегель тільки втілював цю віру в яскраві філософські символи, коли він називав державу «земним богом», «втіленням етичної ідеї» [2]. В його філософії основний погляд епохи на правову державу набуває найзакінченішого виразу. Держава признається носієм світового духу, – основою і завершенням етичного життя. Звідси безумовний обов'язок кожного належати до держави, в якій тільки й можна одержати етичний розвиток. Подібно тому як в церковному вченні допомога церкви визнається необхідною для етичного порятунку осіб, так у філософії Гегеля ця роль етичного посередництва і виховання припадає на долю держави; причому вищим виразом державної ідеї визнається правова держава нового часу.
Однією з характерних рис нашого часу є відсутність якого-небудь політичного ідеалу, здатного збуджувати сильний ентузіазм. Нема більше того полум'яного преклоніння, тих безмежних надій, які вселяло настання демократичної ери в кінці XVIІІ століття, немає тієї чарівної привабливості, яку мали для сусідніх країн французькі політичні рухи в 1830 і 1848. В суспільстві і в широких народних масах помічається певна байдужість до чисто політичних питань. Politics is no longer popular – політика більш не популярна, говорять в Англії, і те ж саме явище спостерігається в інших передових державах, – у Франції, в Сполучених Штатах. Правова держава в тому вигляді, в якому вона була сповіщена Французькою революцією – перестає бути предметом безумовного поклоніння а саме право, як творче начало суспільного життя, позбавляється того ореолу всезцілюючого засобу, який воно мало в очах поколінь, вихованих на переказах Французької революції. Чим було для них право і правова держава? «Земним богом», «вищою метою всесвітньої історії». Чим є воно для нашого часу? – «етичним мінімумом», забезпеченням елементарних умов співжиття, або, як висловився недавно один з відомих юристів, гусячим вином соціального життя.
Історія не повторюється, і того, що пережито одного разу, не повернути ніякими чарами реакційного знахарства. Сенс повороту політичних понять, які ми переживаємо, має набагато глибше значення: ми маємо усі підстави стверджувати, що це – криза правосвідомості.
Сьогодні всюди можна спостерігати сумнів в старих юридичних поняттях і прагнення наповнити їх новим змістом. Колишня віра у всемогутню силу правових засад, в їхню здатність стверджувати на землі світле царство розуму, віджила свій час. Право само по собі не в змозі здійснити повне перетворення суспільства. Але, в той час, коли для одних це слугує приводом для заперечення всякого значення права, для інших - є свідоцтвом необхідності заповнити і підкріпити право новими засадами, розширити його зміст, поставити його на рівень із століттям, яке вимагає розв’язання великих соціальних проблем. Європейські суспільства аніскільки не перестали цінувати благ правової держави, але вони вимагають тепер більшого. Не назад, а вперед спрямовані погляди творців, і те, що відкривається, як ідеал для майбутнього, є новий і вищий крок в розвитку правосвідомості.
Правова держава не є вінець історії, не є останній ідеал етичного життя; це не більш, як підлеглий засіб, що входить як окремий елемент в більш загальний склад етичних сил. Звідси недалекий і такий висновок, що право по відношенню до повноти етичних вимог є дуже недостатній і грубий засіб, нездатний утілити чистоту моральних засад.
Негативне ставлення до права є характерною ознакою часу: це вчення про згубний вплив права на розвиток моральності відображає в перебільшеному вигляді сучасні сумніви у ставленні до правової ідеї. У крайній формі і в невірному освітленні тут відтворюється основна критична ідея нашого часу про недостатність правової культури з точки зору підвищених вимог етичної свідомості.
Що ж являє собою криза сучасної правосвідомості: повний крах старих засад чи їхня необхідна видозміна? Ми могли переконатися, що основні засади, – ті, в ім'я яких раніше здійснювався рух вперед; поняття особи, принципи рівності і свободи, – залишились в силі. Але будучи як і раніше засадами рушійними і керівними, вони одержали нове визначення і розширилися в змісті. У зв'язку з цим потерпіли крах ті прості і гармонійні схеми, в яких полум’яна уява оптимістичного століття хотіла бачити вирішення суспільних протиріч. На початку XX сторіччя не думають більше, як в кінці XVIII, що держава володіє силою творити чудеса. Проте, політичне життя нашої епохи стоїть не перед купою розвалин і безоднею сумнівів, а тільки перед неозорою складністю проблем і необхідністю надзвичайних зусиль щодо їхнього вирішення. Граничні результати цих зусиль йдуть в нескінченність, але, як ми бачимо, сучасна політична думка не бачить в цьому причин до відчаю або бездіяльності.

Список використаних джерел:
1. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения. – СПб.: Наука, 1999. – 471 с.
2.  Гегель Г.В.Ф. Философия права. Пер. с нем.: Ред. и сост. Д.А. Керимов и В.С.Нерсесянц. – М.: Мысль, 1990. – 524 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція