... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №3
У даний час спостерігається стрімка зміна ситуації в сфері освіти на глобальному рівні, в рамках якого виникла така форма управління і надання послуг як державно-приватні партнерства. Всесвітній банк і Міжнародна фінансова корпорація виступали в якості основних ініціаторів просування державно-приватних партнерств і зіграли особливо важливу роль в розповсюдженні експериментальних проектів партнерств між державами і приватним сектором, які, на їхню думку, стали успішними [1].
У своїй резолюції 1.1 по приватизації і комерціалізації сфери освіти учасники сьомого Всесвітнього конгресу Міжнародної організації з питань освіти, що відбувся в Оттаві в липні 2015 року, з жалем відзначили той факт, що в багатьох країнах уряди відмовилися від свого основного обов'язку забезпечувати право на освіту для всіх за допомогою державної системи якісної та безкоштовної освіти і все більш активно укладають партнерські угоди з приватними суб'єктами або надають їм субсидії, з тим щоб такі суб'єкти займалися наданням освітніх послуг.
Обов'язок по наданню послуг державного утворення лежить в першу чергу на державі. Решта зацікавлені сторони, включаючи приватних партнерів, несуть соціальні зобов'язання в тих випадках, коли вони пропонують об'єднатися з урядами, доповнивши їх зусилля і послуживши на благо освіти в ім'я соціальної ідеї. У всіх подібних ситуаціях в основі державно-приватних партнерств повинна лежати відповідальність держави і громадський інтерес в освітніх послугах. 
Існує безліч форм і механізмів роботи державно-приватних партнерств в сфері освіти. У праві на освіту, бенефіціаром виступає все суспільство в цілому, партнерства переслідують спільну мету – сприяти людському розвитку і соціальному благополуччю. Норми і принципи права на освіту є системою, яка передбачає збіг, а не розбіжність інтересів партнерств. Надання максимального обсягу ресурсів для забезпечення права на освіту як основи розвитку є зобов'язанням держав в сфері прав людини. В Інчхонській декларації про всеосяжність і рівноправність якісної освіти і безперервного навчання для всіх [2], прийнятій на Всесвітньому форумі з питань освіти в травні 2015 року, урядам рекомендується взяти на себе зобов'язання по фінансуванню 15-20 відсотків з національного бюджету або 4-6 відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП) на потреби освіти. Таке високопріоритетне завдання в галузі розвитку державних інвестицій в освіту, є не тільки юридичним зобов'язанням держав, але також їх моральним обов'язком по збереженню освіти як суспільного блага.
Загальний доступ – це один з аспектів, гарантованих правом на освіту. Державно-приватні партнерства не змінюють і не зменшують обсяг державних зобов'язань щодо права на освіту відповідно до положень Міжнародних конвенцій з прав людини. Навпаки, держава як і раніше несе відповідальність як за свої власні дії, так і за дії своїх партнерів і всіх інших постачальників освітніх послуг, що відносяться до її юрисдикції. Вона повинна гарантувати дотримання, захист і виконання права на освіту, включаючи в себе зобов'язання щодо сприяння і забезпечення права на освіту. 
Закон України «Про вищу освіту» зазначає, що одним із принципів на яких ґрунтується державна політика у сфері вищої освіти є сприяння здійсненню державно-приватного партнерства у сфері вищої освіти [3, ст. 3, п. 8.].
Правові засади державно-приватного партнерства у сфері освіти і науки визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про державно-приватне партнерство», Законом України «Про освіту», іншими законами і міжнародними договорами та здійснюється на основі договорів між органами державної влади та приватними партнерам. 
Згідно Закону України «Про освіту», від 5 вересня 2017 року, освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, держави [4]. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки може передбачати спільне фінансування закладів освіти, а також юридичних і фізичних осіб, які провадять освітню діяльність, а також різні види співробітництва. 
Потрібно зазначити, що в сучасних умовах освіта виступає як економічна галузь і представляє собою сукупність установ та організацій, які здійснюють освітню діяльність, їх основною метою є створення і реалізація освітніх послуг. Освітні послуги представляють систему знань, інформації, вмінь, навичок, які використовуються з метою задоволення потреб людини і суспільства. Освітнє право – це сукупність юридичних норм, що контролюють діяльність освітніх суб’єктів.
Державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується також на принципі міжнародної інтеграції та інтеграції системи вищої освіти України у Європейській простір вищої освіти. [3, ст. 3, п. 4] та потребує реформування. Робочою групою при Міністерстві освіти і науки України був розроблений і представлений громадськості проект Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року [5].
У проекті зазначено, що метою реформування є створення привабливої та конкурентоспроможної національної системи вищої освіти України, інтегрованої у Європейський простір вищої освіти та Європейський дослідницький простір. Це має забезпечити реальне входження національної системи вищої освіти в світовий освітній і науковий простір шляхом її інтернаціоналізації, досягнення належного рівня відкритості та прозорості та інституціонального вдосконалення.
Основними завданнями Стратегії реформування вищої освіти є забезпечення конституційних прав громадян на якісну вищу освіту та рівного доступу до якісної вищої освіти, створення належного зв’язку між ринком праці та системою вищої освіти, а також інтеграцію вищої освіти України у світовий і європейський освітньо-науковий простір.

Список використаних джерел:
1. Право на образование в фокусе международного сотрудничества Доклад Специального докладчика по вопросу о праве на образование Кишора Сингха на 70-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН http://edlaw-international.blogspot.ru/2015/10/blog-post.html
2. Інчхонська декларація. Освіта 2030. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://docplayer.ru/45701108-Inchhonskaya-deklaraciya.html
3. Закон України «Про вищу освіту». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18
4. Закон України «Про освіту», 2017. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.golos.com.ua/article/294010
5. Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1390288033/1415795124/. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція