... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №4
Малий та середній бізнес є невід’ємною складовою існування та розвитку сучасної економіки. Сьогодні для гарантування успішного розвитку економіки необхідний конструктивний діалог між владою та бізнесом. Підприємництво може стати джерелом ефективного розвитку економіки за умови об’єднання зусиль суб'єктів господарювання та держави. Однією з форм їх взаємодії є партнерські відносини.
Питання щодо державно-приватного партнерства стало одним із головних пріоритетів урядових стратегічних програм розвитку розвинених країн, індикатором успішної взаємодії бізнесу та державної влади [1, с. 162].
Основними причинами, що перешкоджають розвитку малих та середніх підприємств (далі – МСП) є недосконалість механізму партнерства між ними та державою. 
Розвиток МСП в ринковій економіці залежить від формування ефективних взаємовідносин у системі «Держава – Бізнес», цілями яких мають бути як забезпечення продовольчої безпеки, нарощування експортного потенціалу, наповнення державного бюджету країни, так і впровадження підприємницьких ініціатив МСП.
Основні засади здійснення співробітництва між органами державної влади, місцевого самоврядування і приватним сектором визначаються низкою базових нормативно-правових актів, серед яких, зокрема, Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, Закон України «Про державно-приватне партнерство», Концепція розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 рр, затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 р.
Основними формами взаємодії держави та бізнесу є: державно-приватне партнерство, співпраця з розвитку кластерів і технопарків, партнерство на місцевому рівні щодо підтримки ініціатив МСП у розбудові соціальної інфраструктури міста. 
Механізм інвестиційного державно-приватного партнерства передбачає, що держава є замовником послуг. Саме вона визначає умови такого співробітництва, створює можливості прийняття управлінських рішень для приватного сектора. При цьому об’єкт інвестування залишається у державній власності.
Пріоритетними сферами застосування державно-приватного партнерства є:
– виробнича інфраструктура і високотехнологічне виробництво (транспорт і зв’язок, транспортна інфраструктура, енергетичний сектор, машинобудування);
– агропромисловий комплекс (ринкова та виробнича інфраструктура);
– будівництво і житлово-комунальне господарство (реалізація соціально значущих інфраструктурних проектів, будівництво, реконструкція та технічне переоснащення у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, підвищення ресурсо- та енергоефективності, поводження з побутовими відходами, упорядження територій тощо);
– соціальний захист населення (охорона здоров’я, освіта, культура, туризм і спорт);
– наукова, науково-технічна, інноваційна та інформаційна;
– розвиток природно-заповідного фонду [2].
Особливості державно-приватних партнерств, у порівнянні з іншими механізмами фінансування, полягають у тому, що партнери переслідують різні цілі, виконують власні конкретні завдання, а також мають різні мотивації. Держава зацікавлена у зростанні обсягів і поліпшенні якості послуг інфраструктурних і соціально орієнтованих галузей, що надаються населенню і економічним агентам. Приватний сектор прагне стабільно одержувати й збільшувати прибуток [3, с. 232]. Одним із головних принципів такого партнерства є узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою отримання взаємної вигоди. 
Якщо проаналізувати зміст Закону України «Про державно-приватне партнерство» від 01.07.2010 р., то можна побачити, що він має прогалини, а саме спостерігається: 1)відсутність преференцій для МСП при участі у державно-приватному партнерстві, що на нашу думку є необґрунтованим; 2) відсутність розмежування МСП та великих підприємств при здійсненні державно-приватного партнерства, що також є недопустимим, але у такому випадку МСП не в змозі ефективно конкурувати з великими підприємствами за право участі в проектах, які пропонуються державою, в силу недостатності власного капіталу. Саме тому для МСП повинні бути створені спрощені умови такої співпраці на відміну від великих підприємств. 
Значна кількість країн вже давно оцінили переваги механізму державно-приватного партнерства як інструмента економічного розвитку держави. Тому вони активно створюють економічні та юридичні умови для взаємовигідного співробітництва. 
У ЄС державні закупівлі є більш доступними для МСП. На даний час МСП виграє 45% державних контрактів.
Питання щодо заходів сприяння МСП в державно-приватному партнерстві передбачені Директивою 2014/24/ЄС Європейського Парламенту і ради ЄС від 26 лютого 2014 р. про державні закупівлі та скасування Директиви 2004/18/ЄС. Даний акт був прийнятий для полегшення участі МСП в державних закупівлях і вона передбачає наступні засоби зі сприяння МСП, а саме:
1) пропорційні критерії фінансової спроможності. Надмірні вимоги до економічного і фінансового потенціалу часто представляють собою необґрунтовані перешкоди для участі МСП в державних закупівлях. Будь-які такі вимоги повинні бути пов'язані і пропорційні предмету контракту;
2) зниження кількості обов'язкових документів, які пов'язані з необхідністю отримання значної кількості сертифікатів або інших документів; 
3) забезпечення поділу контрактів на сегменти, доступніші для МСП. Державні закупівлі повинні бути адаптовані до потреб МСП.
4) розширення можливостей МСП брати участь у великомасштабній динамічній системі закупівель;
5) щоб зробити процедури більш швидкими та ефективними, необхідно обмежити терміни участі в процедурах закупівель, не створюючи надмірних бар’єрів [4].
Проблема залучення МСП в проект державно-приватного партнерства може бути вирішена за допомогою наступних заходів:
1) шляхом спрощення торгів і стандартизації тендерних документів;
2) шляхом створення спеціалізованих центрів, функцією яких буде підготовка документів МСП для участі в конкурсах, організованих державою і органами місцевого самоврядування;
3) шляхом зменшення вартості орендної плати.
Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що для підвищення ефективності державно-приватного партнерства та стимулювання діяльності МСП у сфері державно-приватного співробітництва, необхідно усунути фактори, що перешкоджають цій взаємодії. Вважаємо за доцільне частину проектів у сфері державно-приватного партнерства реалізовувати виключно спільно з МСП.

Список використаних джерел:
1. Сиченко В.В. Механізми реалізації державно-приватного партнерства у сфері малого та середнього бізнесу / В.В. Сиченко // Вісник Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету. – 2015. – №1. – С. 162-165.
2. Про схвалення Концепції розвитку державно-приватного партнерства в Україні на 2013-2018 роки: затв. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. №739-р. // Офіційний вісник України від 11.10.2013. – 2013 р., № 76, стр. 291.
3. Брайловський І.А. Інтереси і вигоди приватного сектора в державно-приватному партнерстві / І.А. Брайловський // Бізнес Інформ. 2013. – №8. – С. 232-236.
4. Directive 2014/24/EU of the European Parliament and of the Council of 26 February 2014 on public procurement and repealing Directive 2004/18/EC. URL: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1519724061502&uri=CELEX:32014L0024 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція