... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №5
Уже декілька років на Сході триває збройна агресія Росії щодо України, у ході якої виникають терористичні акти, з метою залякування населення, перешкоджання волонтерського руху в Україні та виведення з ладу обладнання та боєприпасів Збройних сил України. Ставши жертвами терористичного акту, особи втрачають членів своїх сімей, стають інвалідами та залишаються без даху над головою. Для того, щоб розуміти всю сутність та небезпечність терористичного акту, потрібно визначити саму природу даного поняття.
Дане поняття знайшло своє місце в нормі частини 1 статті 258 Кримінального кодексу України, де вказано, що терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою [1].
Найбільшою проблемою в Україні на даний час стає компенсація шкоди жертвам, які постраждали внаслідок терористичного акту. Відповідно до Керівних принципів ООН та Рекомендацій щодо права на правовий захист і відшкодування збитку для жертв грубих порушень міжнародних норм в галузі прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, ухвалені Організацією Об’єднаних Націй 21 березня 2006 року, прийнятих резолюцією Генеральною Асамблеєю 16 грудня 2005 року (Документ ООН /RES/60/147 ) у яких закріплено основні принципи [2].
У даних принципах та рекомендаціях вказуються, що держави повинні забезпечити повне та ефективне, негайне і пропорційне тяжкості втрат жертви відшкодування, що складається з п’яти основних форм: 1) реституція (лат. restitutio — відновлення) прагне відновити жертв в їхньому попередньому стані через, зокрема, повернення майна; відновлення трудової зайнятості, ідентичності, гідності та свободи; визнання права на повернення до первісного місця проживання; 2) компенсація (від лат. compesatio – відшкодування) передбачає будь-який економічно обґрунтований збиток, відповідний та пропорційний тяжкості порушення, такий як фізична або психологічна шкода, матеріальні збитки і втрата прибутку, моральна шкода та витрати на медичні, юридичні та соціальні послуги; 3) реабілітація (лат. rehabilitatio – поновлення) спрямована на надання жертві медичної та психологічної допомоги, соціальних та юридичних послуг; 4) сатисфакція (від лат. satis – достатньо і лат. facere – робити, виконувати) тягне за собою пошук істини; офіційне та публічне вибачення; пошук загиблих, викрадених осіб та тіла вбитих; переслідування злочинців; і публічні святкування пам’яті жертв; 5) гарантії не повторення включають в себе посилений захист прав людини, ефективний цивільний контроль за сектором безпеки, судова реформа, підготовка працівників правоохоронних органів у сфері прав людини, врегулювання конфліктів та правова реформа.
Аналізуючи проект Закону України «Про соціальний захист та реабілітацію осіб, що постраждали від терористичного акту або диверсію» (2012 р.) внесений депутатом К. Лук’яновою, в якому чітко вказано, які саме органи здійснюють соціальний захист та реабілітацію осіб, що постраждали внаслідок терористичного акту [3]. Задля забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та реабілітації осіб, що постраждали від терористичних актів виступають центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації. 
Забезпечення медичної та психологічної реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я населення. Місцева державна адміністрація або орган місцевого самоврядування, на території якої було вчинено терористичний акт, (протягом доби із моменту вчинення злочину, що мають ознаки терористичного акту) утворює комісію з питань реабілітації осіб, які постраждали від терористичного акту. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України [3].
Відомо, що в українському законодавстві існує лише компенсація особам, які постраждали від терористичного акту, однак виникають інциденти, в яких страждають особи, які потрапити саме в зону дії (результату, наслідку) терористичного акту. Наприклад, в автівці, що припаркована поряд з пішохідною доріжкою спрацював вибуховий пристрій,котрий був скерований на нанесення уражень певній особі (власника авто), осколки якої зачепили мимо йдучих пересічних громадян. Задля захисту останніх, слід вважати доречним внести зміни до ст. 9 проекту Закону України «Про соціальний захист та реабілітацію осіб, що постраждали від терористичного акту або диверсію», а саме виписати окремий пункт цієї статті у якій чітко буде вказано, які особи також мають право на компенсацію і набувають статусу жертв терористичного акту. Пропонуємо видозмінену редакцію норми ст. 9 (назва – «Особи, які постраждали від терористичного акту або диверсії»): 
«До осіб, які постраждали від терористичного акту або диверсії, і на яких поширюється дія цього Закону, належать:
1) громадяни України, які постраждали від терористичного акту або диверсії на території України;
2) батьки, члени сім'ї загиблих внаслідок терористичного акту або диверсії;
3) особи, що стали інвалідами внаслідок терористичного акту або диверсії;
4) громадяни іншої держави, що постраждали від терористичного акту або диверсії на території України;
5) діти, які постраждали від терористичного акту або диверсії, включаючи тих, які народилися до спливу десяти місяців від дня вчинення терористичного акту або диверсії. «Особа, яка потрапила в зону дії (результату, наслідку) терористичного акту, має право на відшкодування заподіяної дії, але особисто їй шкоди. 
6) громадяни України, які випадково потрапили в зону дії терористичного акту та постраждали від його наслідків або диверсії на території України». 

Список використаних джерел:
1. Кримінальний кодекс України від 06.12.2017 № 2227-VIII [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
2. Основные принципы и руководящие положения, касающиеся права на правовую защиту и возмещение ущерба для жертв грубых нарушений международных норм в области прав человека и серьезных нарушений международного гуманитарного права Приняты резолюцией 60/147 Генеральной Ассамблеи от 16 декабря 2005 года [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions
3. Проект Закону про соціальний захист та реабілітацію осіб, що постраждали від терористичного акту або диверсії від 19.09.2012 року № 11236 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF8O400A.html 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція