... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №1
Значимість євроінтеграційного вибору українською державою визначається, по-перше, тим, що Європейський Союз (далі – ЄС) є одним із найбільших зовнішньоторговельних партнерів України, по-друге, Україна та Європейська Спільнота мають тісні політичні, історичні та культурні зв’язки, по-третє, саме з країнами-членами ЄС наша держава має спільні ментальні цінності тощо. 
Європейський вибір України задекларовано в нормативно-правових актах, де однією із засад зовнішньої політики визначається забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір. Однак, існує ряд факторів, що перешкоджають успішному проведенню євроінтеграційної політики в державі, а саме: відсутність ефективної координації між органами влади, базових документів та довгострокового планування в євроінтеграційній сфері; наявність деякого дублювання прийнятих нормативно-правових актів тощо.
Метою наукової публікації є розкриття актуальних питань адаптація законодавства України до законодавства ЄС, що є важливим чинником реформування правової системи України.
Європейська інтеграція України знаходиться в центрі уваги вітчизняної юриспруденції з перших років незалежності. Дослідники (О. Головко, І. Грицяк, О. Євглевська, М. Калина, В.Муравйова, М. Назаренко, Н. Сюр, І. Яковюк та ін.), аналізуючи різні сторони євроінтеграційних процесів, наголошують на принциповій важливості тих або інших їх аспектів.
За даними експертів, для входження України в правове поле Європи необхідно прийняти нові або внести відповідні зміни майже в чотири тисячі законів та інших нормативно-правових актів. Це означає, що все законодавство України повинне бути модифіковане відповідно до міжнародних принципів і стандартів, наближене до права ЄС, Ради Європи, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та інших європейських організацій.
Отже, адаптацію законодавства України до законодавства ЄС слід розглядати як пріоритетну складову процесу інтеграції України до Європейського Союзу (курсив наш – Авт.), що в свою чергу є одним з пріоритетних напрямів української зовнішньої політики. 
Етапами правової адаптації є: імплементація Угоди про партнерство та співробітництво; укладання галузевих угод; приведення чинного законодавства України у відповідність із стандартами ЄС; створення механізму приведення проектів актів законодавства України у відповідність із нормами ЄС [3].
Слід наголосити, що прийнявши Угоду про партнерство і співробітництво, Україна взяла на себе зобов’язання адаптувати законодавство у 16 пріоритетних секторах (і це лише частина усього спектру адаптації, через який проходять країни-кандидати). З метою виконання взятих на себе зобов’язань Україна прийняла цілий ряд нормативно-правових документів, зокрема: Закон «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», на виконання якого Кабінет Міністрів ухвалює щорічні плани заходів, національні програми з європейської інтеграції [2]; План дій Україна – Європейський Союз; Укази Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу», «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади», «Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу»; Постанову Кабінету Міністрів України «Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» тощо [3].
Концепція адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу визначає, що сам процес адаптації передбачає зближення та поступове приведення законодавства України у відповідність із законодавством ЄС [3; 6]. На думку фахівців, метою такого зближення є: забезпечення відповідності законодавства України зобов’язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з ЄС; розвитку національного законодавства у напрямі його зближення із законодавством ЄС та забезпечення високого рівня підготовки в Україні проектів актів законодавства; створення правової бази для інтеграції України до ЄС [6; 3].
Науковці відзначають, що найбільш пріоритетними для України є ті сфери законодавства, від зближення яких залежить зміцнення економічних зв’язків України та держав-членів ЄС і які регулюють відносини, пов’язані з підприємницькою діяльністю, захистом конкуренції, банкрутством, захистом прав інтелектуальної власності, митним регулюванням, транспортом та зв’язком, стандартами і сертифікацією. 
З метою створення передумов до підготовки законодавчого поля для входження України в Європейський Союз 21 листопада 2002 року законом України було схвалено Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (курсив наш – Авт.). Зазначена Концепція визначає передумови розроблення Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, її головні завдання, принципи формування, виконання та фінансування, а також структуру [3]. 
Метою Загальнодержавної програми є створення передумов до підготовки законодавчого поля для входження України в Європейський Союз. Головними завданнями Загальнодержавної програми Концепція визначає: забезпечення відповідності законодавства України зобов’язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами; забезпечення високого рівня підготовки в Україні проектів законів та інших нормативно-правових актів; створення правової бази для інтеграції України до Європейського Союзу; створення на законодавчому рівні загальнодержавного механізму адаптації законодавства, який визначав би цілі та сфери, етапи адаптації законодавства, складовими елементами якого повинно бути фінансове, інформаційне, наукове та кадрове забезпечення; вдосконалення інформаційного забезпечення роботи з адаптації законодавства та ін [3; 6].
Слід відзначити, що відповідно до запропонованої Концепції 18 березня 2004 р. законом України було затверджено Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, яка визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі [2; 3]. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування.
Згідно нового Закону метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire (правова система Європейського Союзу, що включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ) з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього [2; 3].
Слід наголосити, що з метою ефективного забезпечення виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу 15 жовтня 2004 року Постановою Кабінету Міністрів України було створено Координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та 24 грудня 2004 року у складі Міністерства юстиції на базі Центру європейського та порівняльного права, який було ліквідовано, – Державний департамент з питань адаптації законодавства як урядовий орган державного управління [3]. 
Підписана Угода про Асоціацію з-поміж цілей визначила також необхідність посилювати співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права та поваги до прав людини і основоположних свобод, отже дала старт новому етапу адаптації вітчизняного законодавства до європейських стандартів [5].
Водночас, слід наголосити, що цілий ряд вітчизняних науковців експертів вказують і цілий ряд чинників, які утруднюють, гальмують процес адаптації законодавства України до норм права ЄС. З цього приводу Ю.С. Шемшученко зазначає: «адаптація систем національного і європейського права не може здійснюватись механічно. По-перше, продовжує діяти принцип державного суверенітету кожної країни. По-друге, ці країни мають багато особливостей, які вони оберігають і не хотіли б втратити в ході інтеграційних процесів. По-третє, ще не вироблено універсальних організаційних механізмів адаптації відповідних правових систем. По-четверте, мають місце суттєві недоліки в теоретичному вирішенні відповідних проблем, що стримує і їх практичне вирішення» [1].
Слід наголосити, що процес адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу гальмується багатьма чинниками: різницею історичного розвитку правових систем; звуженням політичного простору; централізацією влади; цензурою у пресі; неефективною кадровою політикою; корупцією; бюрократією; складною економічною ситуацією та врешті - війною на Сході країни [1]. 
Таким чином, процес адаптації законодавства України до норм європейського права охоплює досить різні сфери діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та недержавних громадських організацій та об’єднань і передбачає значний обсяг роботи з формування необхідного інституційного, адміністративного тощо забезпечення процесу європейської інтеграції України. Подальша трансформація українського законодавства до правових знань і досвіду Європейського союзу повинна відбуватися на основі збалансованої державної політики держави.

Список використаних джерел:
1. Бочан М. І. Європейська інтеграція України: правові засоби / М.І. Бочан. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/16966/1/Магістерська%20Бочан%20М.%20І.(стаціонар).pdf.
2. Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15. – Ст. 1022.
3. Нормативно-правове забезпечення стратегічного курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Навчальний посібник-хрестоматія. Ч. 1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/3704.
4. Угода про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством і Україною від 14.06.1994 р. № 237/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46.
5. Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011.
6. Указ Президента України від 21.08.04 № 965/2004 «Питання організації виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sfs.gov.ua/diyalnist-/mijnarodne-/integratsiya-ukraini-do-es/normatyvna-baza/ukazy/53884.html. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція