... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №2
Сучасні тенденції розвитку державності, громадянського суспільства в Україні, її участь в євроінтеграційних процесах зумовлює необхідність перегляду ролі держави в керуванні суспільними справами, методів і способів її впливу на суспільні відносини.
Питанням співвідношення понять «державне управління» та «державне регулювання» присвячено цілий ряд досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів, економістів, спеціалістів з державного управління з радянських часів і до сьогодні. Дослідження останніх років все частіше присвячені кардинальним змінам у підходах до питання керування суспільними процесами з боку держави, вивченню сучасного європейського та світового досвіду державного управління, у зв’язку з чим у вітчизняному адміністративно-правовому понятійному апараті з’являются терміни «публічний інтерес», «публічне управління», «публічне адміністрування», «публічна адміністрація». Ведеться мова про трансформування «державного управління» у «публічне адміністрування» не лише за формою, назвою, а й за змістом.
Традиційно під державним, як і будь-яким іншим видом управління, мають на увазі керуючий вплив суб’єкта управління (керуючої системи) на об’єкт управління (керовану систему). Характерними ознаками державного управління є підпорядкованість об’єкта управління (який при цьому є цілком самостійним учасником правовідносин і суб’єктом державно-владних повноважень) суб’єкту управління, в особі якого виступають органи виконавчої влади, посадові особи, службовці, вповноважені недержавні суб’єкти. Суб’єкт державного управління наділений державно-владними повноваженнями, за допомогою яких реалізує волю держави, її завдання та функції. Для об’єкта управлінських відносин (ними виступають окремі сфери та галузі суспільного життя, а також різні організації) веління суб’єкта є обов’язковими. Таким чином, державне управління передбачає безпосередній владний вплив на об’єкти управління.
Державне регулювання, на думку ряду вчених, є поняттям більш вузьким, ніж державне управління [1, с. 96-97; 2, с. 64-65; 3, с. 9-10]. Якщо управлінням є будь-який вплив суб’єкта управління на об’єкт управління, здійснюваний з метою спрямувати його дії бажаним для суб’єкта чином, то регулювання покликане здійснювати коригування діяльності об’єкта, що спрямовується управлінням загалом. На думку А. Омельченка управління включає і адміністративно-розпорядчий вплив, і економічне стимулювання, і морально-психічний вплив, тобто всю систему форм і методів управління. Державне регулювання більшою мірою спирається на використання економічних методів управління, механізмів обмежуючого та стимулюючого характеру (встановлення певних стандартів, нормативів, квот, лімітів, тарифів тощо) [1, с. 96-97].
Державно-управлінський вплив більше спрямований безпосередньо на об’єкти управління, натомість державне регулювання направлене на середовище функціонування суб’єктів, створення відповідних умов для їх діяльності.
Державне управління традиційно пов’язується з наявністю у суб’єктів управління підлеглих їм об’єктів, а державне регулювання – із впливом переважно на організаційно не підпорядковані об’єкти [4, с. 11].
Однак Є. Кубко зазначає, що державне управління і державне регулювання взаємопов’язані, адже державне регулювання не може бути використане без застосування методів безпосереднього впливу на об’єкти управління, тому регулювання неможливе без управління [2, с. 66].
На думку М. Ткач, основна відмінність між державним управлінням і державним регулюванням полягає в не в їх об’єкті, а в тому, реалізацію яких інтересів вони забезпечують. Державне управління застосовується у тих сферах життя суспільства, де необхідне забезпечення першочергової реалізації публічних інтересів і виконання цілей держави. Державне регулювання – там, де необхідним є забезпечення балансу публічних і приватних інтересів (наприклад, економічна сфера) [5, с. 117].
Таким чином, державне управління та державне регулювання взаємопов’язані і взаємодоповнюють одне одного, при чому державне управління є більш масштабним явищем і направлене на реалізацію функцій держави, впорядкування відносин в окремих сферах, галузях діяльності суспільства. Державне регулювання не передбачає прямого втручання, а направлене на створення умов для здійснення окремих видів діяльності (підприємницької, господарської, зовнішньоекономічної, банківської, науково-технічної тощо).
Але слід зазначити, що зміст державного управління, характер управлінського впливу на суспільні процеси за умов ринкової економіки, процесів децентралізації державної влади суттєво змінився і продовжує змінюватися. Такий вплив вже не може бути односторонньо-владним, а адміністративно-примусові засоби вже не є пріоритетними в цій діяльності. Управління дедалі більше здійснюється у формі нормативного регулювання, використання дозволів і рекомендацій, надання допомоги, сприяння й координації.
Також змінився характер суб’єктно-об’єктної взаємодії в межах управлінських відносин. Суб’єктами державного управління вже виступають не лише органи держави, а й недержавні суб’єкти (органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, недержавні організації тощо). Це відображає як процеси децентралізації державного управління, так і забезпечення конституційних прав людини і громадянина на участь в управлінні державою. Об’єктами ж державного управління виступають сфери та галузі економіки, суспільного життя, соціальні процеси, на відміну від прямого управління окремими суб’єктами господарювання, що мало місце у радянському минулому[6, с. 21; 7, с. 9].
Суспільство, як об’єкт управління, спонукає до того, щоб відбувалися структурні зміни суб’єкта управління і щоб він, як керуюча підсистема, набував якісно нових рис та разом з керованою підсистемою вибудовували сучасний механізм взаємного впливу та контролю [8].
Відтак, оновлюється категорійний апарат, і сучасний Енциклопедичний словник з державного управління визначає «державне управління» як діяльність держави (органів державної влади), спрямовану на створення умов для як найповнішої реалізації функцій держави, основних прав і свобод громадян, узгодження різноманітних груп інтересів у суспільстві та між державою і суспільством, забезпечення суспільного розвитку відповідними ресурсами [9, с. 150].
У сучасних умовах розвитку державності виникає необхідність застосування категорії «публічна влада» замість «державна влада», яка поряд з останньою включає в себе участь в суспільному управлінні інших (недержавних) суб’єктів (органів місцевого самоврядування, юридичних осіб приватного права, приватних осіб тощо), яким держава делегує частину своїх повноважень [10, с. 16-17].
Відповідно на зміну категорії «державне управління» приходить категорія «публічного управління», яка також є ширшою, оскільки включає в себе участь в управлінні суспільними процесами недержавних інституцій, як то: політичних партій, громадських організацій, профспілок, об’єднання підприємців, бізнес-асоціацій тощо.
Таким чином, управління справами суспільства перестає бути лише справою державних органів. В цьому полягає основна суть категоріальних та змістовних трансформацій сучасного державного управління.
Але суто управлінська виконавчо-розпорядча діяльність здійснюється переважно органами виконавчої влади, також органами місцевого самоврядування, в окремих випадках - суб’єктами делегованих повноважень. Така діяльність дістала назву «публічне адміністрування». Введення цієї категорії в понятійний апарат сучасного адміністративного права, науки державного управління пов’язано із зміною призначення адміністративного права, яке дедалі формується виходячи з так званої «людиноцентристської ідеології», яка власне і вимагає заміни поняття «управління» категорією «адміністрування» [10, с. 42].
Таким чином, розвиток управлінських відносин від владного імперативного керування суспільними процесами до створення умов і надання якісних адміністративних послуг, прагнення до балансу публічних і приватних інтересів членів суспільства спричинило трансформаційні зміни від «державного управління», «державного регулювання» до більш всеохоплюючих «публічного адміністрування» і «публічного управління». І трансформації ще тривають, адже із зміною суспільно-політичних умов розвитку держави і суспільства, загальносвітових тенденцій в сфері управління, мають змінюватися і вітчизняні підходи до питань управління суспільством.

Список використаних джерел: 
1. Омельченко А.В. Адміністративно-правові засади зовнішньоекономчіної діяльності в Україні: монографія / А.В. Омельченко. – К.:КНЕУ, 2011. – 309 с.
2. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України / В.Б. Авер’янов. – К.: Юридична думка, 2004 – 584 с.
3. Бодров В.Г. Державне управління у фінансово-економічній сфері: навч.-метод. матеріали / В.Г. Бодров, Н.І. Балдич, О.М. Сафронова; уклад. В.М. Гаврилюк. – К.: НАДУ, 2013. – 88 с.
4. Административное право Российской Федерации: Учебное пособие / А.П. Алехин, А.А.Кармолицкий, Ю.М. Козлов – М.: Зерцало-М, 2003. – 608 с.
5. Ткач М.П. Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять / М.П. Ткач // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 8. – С. 110-119.
6. Ільницька Н.Ф. Сутність державного регулювання діяльності юридичних осіб приватного права / Н.Ф. Ільницька // Юридична Україна. – 2012. – № 10. – С. 18-25.
7. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
8. Міненко М.А. Трансформація системи державного управління в сучасні моделі регулювання суспільства / М.А. Міненко // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2013. – №6 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=581
9. Енциклопедичний словник з державного управління [Текст] / уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін.; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П.Сурміна. – К.: НАДУ, 2010. – 820 с.
10. Мельник Р.С. Загальне адміністративне право: Навчальний посібник / Р.С. Мельник, В.М. Бевзенко; За заг. ред. Р.С. Мельника. – К.: Ваіте, 2014. – 376 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція