... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №3
Незважаючи на існування в правовій науці досить великої кількості теоретичних розробок слід зазначити, що «правосуб’єктність» як категорія юридичної науки залишається не лише актуальною, а й дискусійною. Саме тому, виникає можливість, завдяки постійному науковому пошуку, здійснювати наукові дослідження відносно правосуб’єктності окремих суб’єктів цивільного права, зокрема неповнолітніх осіб. 
Існуючі на сьогодні поняття «правосуб’єктність», «правоздатність» і «дієздатність», що використовується в законодавстві і на практиці, змінилися, наповнилися новими елементами, оскільки приймається до уваги й психічний стан, зрілість осіб тощо. 
У сучасній правовій науці існують думки, що застосовувати інститут правоздатності та дієздатності можливо лише до фізичних осіб при дослідженні їх правосуб’єктності [1, с. 25]. Відтак зазначається, що правосуб’єктність складається із: правоздатності, дієздатності та деліктоздатності разом узятих [2, с. 125]. Однак на цьому наукові дискусії не завершуються. Прихильники іншого підходу стверджують, що правоздатність є міжгалузевим поняттям і в межах кожної галузі вона набуває особливого відтінку, зазвичай звертається увага лише на два аспекти: правоздатність та дієздатність. Дещо схожої думку дотримувався й С.С.Алєксєєв який стверджував, що деліктоздатність – це властивість особи нести самостійну юридичну відповідальність за вчинені нею правопорушення (делікти) [3, с. 80]. Сприймаючи наведені міркування, Т.В. Водоп’ян зазначає, що правосуб’єктність – це характеристика, якість правового статусу, цивільна правосуб’єктність включає в себе цивільну правоздатність та цивільну дієздатність, які виступають передумовами формування правового статусу фізичної особи [4, с. 82]. На нашу думку, зважаючи на те, що поняття «правосуб’єктність» на сьогодні не віднайшло свого однозначного розуміння та місця у доктрині приватного права вважаємо цивільну правоздатність та дієздатність неповнолітніх осіб складовими правосуб’єктності осіб, в тому числі неповнолітніх. 
Відомо, що неповнолітні особи стають учасниками цивільних правовідносин завдяки специфічному явищу, який називається правоздатність. На думку З.В. Ромовської, під правоздатністю слід розуміти здатність, якою кожна жива «людська істота» (термін запозичений у ст. 1 Конвенції про права дитини 1989 року), володіє саме тому, що є людиною. І одержує вона цю здатність не від держави, а від природи. Скорочено цю тезу можна сформулювати так: «якщо ти людина, то ти суб’єкт права» [5, с. 231]. На нашу думку, правоздатність неповнолітніх осіб не надає і не забезпечує жодних реальних можливостей для задоволення матеріальних потреб, що свого роду здійснює суб’єктивне право, правоздатність лише дозволяє їм мати передбачені законом права. Вважаємо, що юридичним змістом правоздатності неповнолітніх осіб насамперед є необхідність та здатність бути суб’єктом права, а вже похідним (проте не другорядним), здатність мати суб’єктивні права, охоронювані законом інтереси, юридичні обов’язки та інші складові правового статусу суб’єкта права. 
З огляду на наведене доходимо висновку, що зміст правоздатності неповнолітніх осіб можна окреслити за допомогою таких ознак як: а) рівність; б) невідчужуваність; в) неприпустимість її обмеження правочинами, актами органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування тощо. Під рівноправністю неповнолітніх осіб розуміємо рівні можливості набуття конкретних суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Адже рівність – універсальна форма виразу юридичної рівноваги, поєднання інтересів окремих людей, окремих соціальних верств та груп населення, національностей тощо.
Цивільна дієздатність, у своєму загальному розумінні, наділяє суб’єктів договірних зобов’язань, в тому числі неповнолітніх осіб, соціальною свободою бути не тільки носієм прав та обов’язків, але бути таким за своїм вибором, на власний розсуд, на основі власних ініціативних дій, в які втілюються інтереси і воля особи. Щодо виокремлення елементів дієздатності, то слід вказати на його особливе, практичне значення, адже уже із загального визначення дієздатності, яке міститься у ст. 30 ЦК України простежуються певні напрями такого поділу. Зокрема, якщо правочиноздатність у фізичної особи виникає у віці 14 років (якщо батьки, усиновлювачі, піклувальники не заперечують проти правочину), то для виникнення деліктоздатності ЦК України наголошує про наявність додаткових умов, зокрема наявність майна, тощо (ст. 33 ЦК України). Деліктоздатність розглядаємо як складову дієздатності неповнолітніх осіб. На підтвердження цього наведемо ч. 1 ст. 1179 ЦК України відповідно до якої, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах. 
Таким чином, цивільну дієздатність неповнолітніх осіб розуміємо як здатність діяти за власною волею, на основі власного розсуду в межах можливостей, окреслених змістом правоздатності. Враховуючи те, що дієздатність передбачає можливість усвідомлювати свої дії та керувати ними, стає очевидним, що така можливість не виникає в людини від народження, а набувається відповідно до знань, досвіду, яких отримують з віком і за відсутності хвороб, які позбавляють їх можливості діяти розсудливо. Тому, цілком логічно законодавець поділив дієздатність на певні види і закріпив їх на законодавчому рівні. 
Підсумовуючи вищенаведене доходимо висновку, що складові елементи правосуб’єктності: правоздатність та дієздатність неповнолітніх осіб мають свою особливість. Законодавець відображаючи психологічні зміни, що відбуваються у дитини в процесі дорослішання, поділяє неповнолітніх на дві основні групи: малолітні особи у віці до 14 років та неповнолітні у віці з 14 до 18 років. Відповідно до такого поділу ці групи фізичних осіб наділені певним обсягом дієздатності. Малолітні особи є частково правочиноздатними та не є деліктоздатними, а неповнолітні володіють обмеженою правочноздатністю та повною деліктоздатністю, із застосуванням субсидіарної відповідальності їх батьків (усиновителів) або піклувальників. Правоздатність і дієздатність є складовими правосуб’єктності неповнолітніх осіб, яка, в свою чергу, є передумовою дійсності правочинів вчинених неповнолітніми. 

Список використаних джерел:
1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. – Х.: Консум, 2006. – 359 с.
2. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів]. М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. Х.: Право, 2009. – 340 с. 
3. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. Свердловск, 1964. – Вып. 2. – С. 80.
4. Водоп’ян Т.В. Фізична особа як сторона договірних зобовязань в цивільному праві України: дис. … канд.. юрид. наук. 12.00.13. / Т.В. Водоп’ян. – К., 2015. – 210 с. 
5. Ромовська З.В. Українське цивільне право. Загальна частина: Академічний курс: Підручник. 2-е вид., доп. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 594 с. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Жовтень
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція