... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №1
Забезпечення можливостей реалізації прав і свобод людини та громадянина є важливим завданням держави. Вирішення цього завдання залежить від багатьох факторів, серед яких визначне місце займає утвердження законності і правопорядку в державі. Це є можливим лише тоді, коли правомірна поведінка суб’єктів правовідносин стане звичною нормою їхнього життя. Тому правомірна поведінка визнається змістом правопорядку, показником стабільності суспільства і держави.
На жаль, кризовий стан суспільства, зміна пріоритетів населення і занепад моральності сьогодні становлять загрозу для життєво необхідних інтересів особистості, тож як закономірність вже сприймається не правомірна поведінка, а намагання ухилитися від дотримання законодавчих приписів. Така ситуація може становити серйозну загрозу соціальній безпеці. Ця обставина зумовлює актуальність досліджень правової поведінки людини у суспільстві і державі та можливості її регулювання.
Правову поведінку, як правомірну, так і протиправну, досліджувала ціла плеяда сучасних вчених-юристів: С.С. Алексєєв, О.В. Зайчук, М.І. Козюбра, О.М. Костенко, М.В.Кравчук, Н.М. Крестовська, В.М. Кудрявцев, В.В. Лазарєв, М.М. Марченко, Ю.І. Новик, В.В. Оксамитний, П.М. Рабінович, В.М. Сирих, О.В. Скрипнюк та ін. Частіше правознавці розглядають проблеми, пов’язані з протиправними діями суб’єктів. Проте крім розгляду протиправної поведінки, окремих досліджень вимагає і правомірна поведінка. Знання про правомірну поведінку та її аномалії є цінними для з’ясування значимості соціально корисної поведінки з метою вироблення стану безконфліктного суспільного життя, високої правосвідомості. Отож, метою цієї публікації є з’ясування сутності поняття «правомірна поведінка» та її співвідношення із поняттям «законослухняна поведінка».
Розпочати доцільно з розмежування понять «правова поведінка» і «правомірна поведінка». В.М. Кудрявцев розглядає правову поведінку як складне соціальне і психологічне явище, в якому переплітаються фактичне і юридичне, вольове і емоційне, внутрішнє і зовнішнє. Під правовою поведінкою він розуміє соціально значиму поведінку індивідуальних або колективних суб’єктів, яка підконтрольна їх свідомості і волі, передбачена нормами права і така, що має юридичні наслідки [1, с. 93].
З огляду на відповідність правовим нормам, а також з погляду корисності або шкідливості наслідків цієї поведінки правова поведінка може бути правомірною та неправомірною (протиправною).
Правомірна поведінка характеризується такими діями і вчинками суб’єктів, які відповідають чинним законам, іншим нормативно-правовим актам [2, с. 372]. М.М. Марченко визначає правомірну поведінку як таку поведінку людей, яка у повній мірі узгоджується з усіма вимогами норм права [3]. Правомірна поведінка – це така поведінка, яка, по-перше, відповідає інтересам суспільства, держави та окремих осіб, по-друге, відповідає вимогам правових приписів; по-третє, забезпечується державою [4, с. 580]. 
З позицій філософсько-антропологічного підходу Г.В. Свириденко пропонує правомірну поведінку розглядати як явище соціальної дійсності, що обумовлене уявленнями про справедливість, рівність, свободу, мораль, правомірність [5, с.8].
М.В. Кравчук вказує, що правомірною поведінкою є свідомо-вольові діяння суб’єктів суспільних відносин, які не суперечать юридичним нормам або основним принципам права певної держави, тобто це соціально-корисна діяльність в інтересах більшості суспільства [6, с.280].
Досить вдалим видається визначення правомірної поведінки, сформульоване В.В. Оксамитним: це обумовлена культурно-моральними поглядами і життєвим досвідом людини діяльність у сфері соціальної дії права, заснована на свідомому виконанні його цілей та вимог. Таким чином, науковець підкреслює, що, по-перше, правомірна поведінка є свідомим вольовим проявом, по-друге, поведінка оцінюється через її порівняння з цілями і вимогами права, по-третє, внутрішні регулятори або мотиви поведінки визначаються культурно-моральними якостями і орієнтаціями особистості, а також її життєвим досвідом [7]. 
Аналіз низки інших джерел з даної проблематики свідчить, що правомірна поведінка більшістю авторів, в цілому, визначається подібно, зокрема, як така, що співпадає з вимогами норм права, не суперечить нормам права, не заборонена нормами права. Таким чином, поведінка суб’єктів права, що відповідає вимогам норм права в загальному вигляді, є правомірною. Говорити про правомірну поведінку суб’єктів права можна лише в тому випадку, коли їхні дії відповідають ідеальній моделі поведінки, закріпленій в нормах права, оскільки держава зацікавлена в такому варіанті поведінки членів суспільства і намагається всіма можливими засобами її підтримувати. Правомірна поведінка розглядається як беззаперечне слідування праву з метою досягнення соціально-корисного результату. 
Дослідження сутності правомірної поведінки неможливе без аналізу її основних рис. В.В. Оксамитний, Н.М. Крестовська та ряд інших науковців виокремлюють наступні основні ознаки правомірної поведінки: відповідність праву, соціальну корисність, передбачуваність, масовість прояву, добровільність і свідомість, активність [7; 8]. Корисність правомірної поведінки означає зацікавленість суспільства у дотриманні встановленого правопорядку, у повазі до закону. Масовість визначається тим, що правомірна поведінка властива багатьом або навіть більшості людей, інакше суспільство не могло б нормально функціонувати. Свідомість зводиться до вибору людиною варіантів поведінки: правомірної чи протиправної, оскільки вона вільна в такому виборі, робить його свідомо, керуючись своїми інтересами і потребами, моделюючи в своїй свідомості програму власної поведінки. Активність передбачає самостійність громадянської та моральної позиції людини, усвідомлення нею соціальних наслідків своїх вчинків, співставлення власних інтересів з інтересами інших людей, а також суспільства в цілому.
М.В. Кравчук окрім вказаних, називає ще такі риси правомірної поведінки, як: позитивність; зовнішній прояв у формі дій чи бездіяльності; належність, бажаність чи припустимість та ін. [6, с. 280].
Правомірна поведінка є різною в своїх проявах, тому можливі різні її класифікації. Одна із класифікацій правомірної поведінки в залежності від змісту правосвідомості, що була запропонована у юридичній літературі, розрізняє такі її види: об’єктивно-правомірна поведінка, ситуативно-правомірна поведінка, законослухняна поведінка. 
Зупинимося більш детальніше на визначенні поняття законослухняної поведінки, яке дуже часто використовується як синонім поняття «правомірна поведінка, що є не зовсім коректним.
Законослухняна поведінка – це відповідальна правомірна поведінка, різновид останньої, що характеризується свідомим підпорядкуванням людей вимогам закону. Правомірні розпорядження в цьому випадку виконуються добровільно, в результаті належної правосвідомості. На глибинному рівні правосвідомості у кожної особистості є закладений правовий менталітет у вигляді стійких правових уявлень, архетипів, звичок, реакцій певної етнокультурної спільноти, які в цілому й визначають усталений образ правової реальності [9, c. 282].
З приводу співвідношення правомірної та законослухняної поведінки, слід підтримати позицію, за якою правомірна поведінка – відповідає праву, але не обов’язково закону. Тому що не кожен правовий акт, припис є правовим. І тому розрізняють поведінку правомірну і законослухняну (відповідає вимогам закону, який би він не був – тобто закон виконується незалежно від його змісту). Цим законослухняна поведінка відрізняється від правомірної. Законослухняна поведінка індивіда визначається законодавчими приписами, нормами конкретної держави. У звичайних умовах правові заборони приймаються людиною і стають звичними нормами її поведінки. У неї розвивається механізм соціального саморегулювання, під яким розуміють звичну готовність діяти певним чином в конкретній обстановці. Держава і суспільство зацікавлені в тому, щоб законослухняна поведінка була стійкою, масовою, типовою, тоді вона не потребує значних інтелектуальних зусиль і буде реалізовуватися на «підсвідомому алгоритмі», хоч і передбачає певний рівень індивідуальної моральності, що досягається в рамках суспільної моралі.
Однак, порівнюючи правомірну і законослухняну поведінку, слід визнати, що правомірна поведінка є більш широким, базовим поняттям, що охоплює і законослухняну поведінку, адже право знаходить свій зовнішній вияв не тільки в законах, але й в інших джерелах. Виходячи із теорії природного права, право є похідним від самої природи людини, органічно притаманне кожній людині лише тому, що вона, як живий організм, народилася саме людиною. Природне право не залежить від людської волі чи бажання, воно стверджує існування вищих, незалежних від держави, понять – таких як свобода, рівність, справедливість. Тому природне право розглядають як сукупність універсальних принципів і норм, що повинні бути основою всіх правових систем світової цивілізації, всіх демократичних держав сучасності. 
У цьому контексті варто навести також позицію Г.В. Свириденко, яка виділяє критерії правомірності поведінки і поділяє їх на формальні (зовнішні) та змістовні (внутрішні). Формальні (зовнішні, юридичні) критерії правомірності поведінки обмежуються співставленням або порівнянням конкретного діяння або поведінки в цілому з вимогами приписів, закріплених у нормативно-правових актах. Змістовні або внутрішні критерії правомірності поведінки пов’язуються з внутрішньою, суб’єктивною специфікою кожного індивіда, з особливостями його духовного стану, який належить до сфери свідомості [5, c. 13]. Відтак, формальні критерії пов’язані з «буквою» права або текстом правової норми, а змістовні – з «духом» права, в якому виражаються глибинні соціонормативні засади життя людини, сутності та природи міжособистісних взаємовідносин тощо.
Таким чином, правомірна поведінка – поведінка, що здійснюється на основі норм і принципів як позитивного, так і природного права, а законослухняна поведінка – поведінка, що відповідає вимогам закону, тобто тільки позитивного права. Здійснюючи свій вибір між різними варіантами вчинків, суб’єкт вступає в сферу дії права. Правомірний варіант поведінки всіляко заохочується і стимулюється з боку держави. 

Список використаних джерел:
1. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1982. – 287 с.
2. Сырых В.М. Теория государства и права. – М.: Былина, 1998. – 512 с.
3. Марченко М.Н. Теория государства и права. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: 2004. – 640 с. 
4. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
5. Свириденко Г.В. Правомірна поведінка: теоретико-прикладні засади [Текст]: автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Г.В. Свириденко; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2017. – 20 с.
6. Кравчук М.В. Теорія держави права (опорні конспекти): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М.В. Кравчук. – Вид. 3-є, переробл. й доповн. – Тернопіль: ТНЕУ, 2016. – 524 с.
7. Оксамытный В. Правомерное поведение личности (теоретические и методологические проблемы): дис. … доктора юрид. наук: 12.00.01 / В.В. Оксамытный. – К., 1990. – 370 с.
8. Теорія держави і права: елементарний курс / Н.М. Крестовська, Л.Г. Матвєєва. – Х.: Одіссей, 2008. – 442 с.
9. Кравчук В.М. Правовий простір особи та правовий менталітет / В.М. Кравчук // Порівняльно-аналітичне право: Електронне наукове фахове видання. – № 4. – 2016. – С. 281-283. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pap.in.ua/4_2016/84.pdf 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Червень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція