... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.04.2018 - СЕКЦІЯ №6
На сучасному етапі розбудови Української держави спостерігається підвищення інтересу широких кіл науковців і громадськості до історичної спадщини народу загалом та до здобутків окремих індивідів. Таке зацікавлення обумовлене нагальною необхідністю переосмислення багатьох подій, явищ, оцінок суспільства. При цьому пріоритетного значення набуває апелювання до особистісного аспекту в історії, оскільки саме людський вимір є тим критерієм, що визначає духовність нації, потяг її представників до історичної правди.
Тому завжди актуальним є дослідження наукової, публіцистичної, художньої спадщини суспільно-політичних та культурних діячів, які долучилися до розвитку вітчизняної та світової історії. Вивчення їхнього доробку в скарбницю української та світової культури, висвітлення життєвого й творчого шляху, ґрунтовне осмислення їхніх праць має неоціненне наукове, політичне та соціальне значення. 
Однією із ключових постатей історії України кінця ХІХ – першої половини ХХ століття був Станіслав Северинович Дністрянський, чия громадсько-політична й науково-правнича робота була основою утвердження національної свідомості, свободи особистості та нації, боротьби за реалізацію національних прагнень українського народу. 
Будучи в епіцентрі ідейної боротьби, ядром і рушійною силою суспільно-політичного руху, академік, політик, науковець і творець власної політичної концепції Української держави втілював на практиці ідеї соборності й державності України, забезпечуючи єдність духовних та моральних засад, гармонійного і всебічного розвитку особистості, сприяючи формуванню еліти з державницьким мисленням. Саме завдяки цій багатогранній особистості було обґрунтовано ідеологічні засади загальноукраїнського національно-визвольного руху, що становили основу національного державотворення. 
Мета дослідження полягає в тому, щоб визначити основні політичні, морально-етичні ідеї С.Дністрянського як особистості, науковця-правника і громадсько-політичного діяча; проаналізувати основні напрямки суспільно-політичної, правничої та наукової роботи С. Дністрянського.
Вивченням життя та діяльності С. Дністрянського займалися такі особистості, як: П. Гуцал [2], О. Боберський [1], В. Возьний, К. Махобей та ін.
На сьогодні життєва і творча біографія С. Дністрянського добре відома. Вченому присвячені численні наукові і науково-популярні розвідки, проводяться науково-практичні конференції, круглі столи і семінари з нагоди його ювілеїв, правнича спадщина вивчається в українських і зарубіжних вузах та наукових інституціях. Однак, деякі віхи життя і діяльності видатного науковця і громадянина України залишаються поза межами ґрунтовних наукових досліджень. 
Народився С. Дністрянський 13 листопада 1870 року у Тернополі в сім’ї доктора філософії, професора гімназії. Правничі студії в столиці тодішньої Австро-Угорщини С. Дністрянський завершив здобуттям трьох докторських дипломів: у листопаді 1893 року став доктором австрійського цивільного права, в липні 1894 року – доктором політичного права, а в грудні 1894 року – доктором права.
Заслуговує на увагу діяльність С. Дністрянського як парламентаря. Двічі, у 1907 і 1911 роках, він обирався послом австрійського парламенту в окрузі Рава-Руська-Немирів-Яворів, що на Львівщині. 19 жовтня 1918 р. він увійшов до Української Національної Ради (з проголошенням ЗУНР на початку листопада вона стала парламентом республіки), займався діяльністю задля дипломатичного визнання ЗУНР європейськими країнами.
Головним науковим здобутком вченого в цей час стала розробка власної політичної концепції Української держави. На думку вченого, Українська держава новітньої доби повинна ґрунтуватися на справжній, тобто забезпеченій надійним політичним механізмом, демократії, стійкій народній організації суспільства, народоправстві і громадянських свободах, гарантіях соціальних, політичних, економічних і національних прав її громадян [2, c. 9].
Методологічні засади своєї наукової концепції розробив вже у праці «Звичаєве право та соціяльні зв’язки», яка 1902 р. була опублікована в «Часописі правничім і економічнім». Над її обґрунтуванням вчений працював у період еміграції, спираючись на найновіші досягнення методології правової та політичної наук [1]. 
С. Дністрянський в своїх дослідженнях значну увагу приділяв питанням теорії та історії держави і права та їх співвідношенню. Аналізуючи доробок науковця про сутність права, необхідно передусім вказати на його прогресивне розуміння основи права як природного, соціального та державного значення. Він пояснював поняття права так: «Право є соціальним інститутом тому, що для людини, яка є зовсім ізольована від світу право не існує, бо право існує у зв’язках між індивідами тобто у соціальних зв’язках» [3, с. 7]. Отже, саме з виникненням соціальних зв’язків обумовлюється і поява права. Розглядаючи окремі ознаки, що дають можливість розмежувати поняття права від однорідних, сумісних явищ, С. Дністрянський розглядав такі поняття, як звичай та етику, а також їх співставляв. 
Щодо етики, то науковець поділяв її на індивідуальну та соціальну. Так, С. Дністрянський вказував на те, що лише соціальна етика має вплив на формування звичаїв, а індивідуальна – формує особисті звички окремих індивідів. Він акцентував увагу на тому, що соціальна етика є етичним ідеалом соціальних груп. Виходячи з цього, С. Дністрянський доводив, що соціальна етика повинна опиратися на принципи індивідуальної етики [3, с. 13]. 
Що стосується звичаю, то він розумів його як факт, за якого різні члени окремих суспільних зв’язків поводяться аналогічно з метою досягнення спільної мети усіх заради суспільного блага. Так, у свідомості індивідів формується переконання незворотності того або іншого процесу [4, с. 40]. 
Отже, звичай виникає лише у суспільній групі, що в свою чергу складається з окремих осіб. З одного боку, вони, заради суспільних інтересів групи, інтересів усієї спільноти, жертвують своїми природними потребами. 
Аналізуючи ці поняття, приходимо до висновку, що соціальна етика безпосередньо пов’язана зі звичаями. С. Дністрянський наголошував на тому, що «звичай – це факт, а соціальна етика – це норма. Звичай може випереджувати норму, але і норма може випереджувати звичай, якщо суспільний зв’язок утворив силою своєї влади якусь норму, а згодом буде утворений новий звичай на основі згаданої норми» [4, с. 45]. Умовою успішного функціонування соціальних зв’язків є обов’язкова наявність норм, які обумовлені внутрішніми переконаннями про взаємну залежність людей у процесі задоволення ними своїх потреб. Ці норми, формою реалізації яких є звичай, мають етичний характер. Тож, С. Дністрянський доводив, що звичай та соціальна етика – це два аспекти соціальних явищ. «Право виникає з соціально-етичних правил, які утворюються серед суспільних зв’язків. І немає різниці, чи цей зв’язок має державне значення, чи ні, бо кожен з них має свої етичні норми, своє право».
Отож, С. Дністрянський – виняткова постать у юриспруденції кінця ХІХ – початку ХХ ст. Учений підкреслював, що суспільство виступає фактичним джерелом права, яке, на його думку, виступає чинником найважливіших соціальних, етичних, та моральних норм, які «авторитарною» силою тієї чи іншої соціальної групи визнаються правовими. На них, стверджував С. Дністрянський, новоутворена держава повинна звертати найважливішу увагу і відповідно визнавати їх на державному рівні як джерело права.
Погляди ученого на співвідношення звичаїв, етичних норм і права, взаємозв’язок права і держави та звичаєвого права і закону і на сьогоднішній день можна оцінювати як прогресивні, а його науковий доробок потребує переоцінки і переосмислення в умовах сьогодення.

Список використаних джерел:
1. Боберський О. Правник, державник, науковець: [Станіслав Дністрянський]. Тернопільська газета. 2000. 15 листоп., портр. (Галицькі світочі).
2. Гуцал П. Український вчений-правник Станіслав Дністрянський (1870—1935) [Текст]: бібліографічний покажчик. Тернопіль, 2015. 76 с.
3. Дністрянський С. Звичаєве право та соціяльні зв’язки. Причинки до пояснення §10 австрійської книги законів цивільних. Часопись правнича і економічна. Львів, 1902. Т. 4—6. C. 7—26.
4. Дністрянський С. Загальна наука права і політики. Прага, 1923. Т.1. 145 с.
5. Кравчук В.М. Конституційно-правові погляди С. Дністрянського. Станіслав Дністрянський — світоч української правової науки: Матеріали наук. конф. ЮІ ТАНГ, присвяченої річниці з дня народження академіка С. Дністрянського. Тернопіль, 1999. С. 62—66.

Науковий керівник: Кравчук В.М., к.ю.н., доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Липень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція