... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.04.2018 - СЕКЦІЯ №1
Україна як держава, що остаточно відмовилась від адміністративно-командних чинників впливу на приватне, соціальне, економічне, політичне та інші сфери життя, та взяла курс на євроінтеграцію та впровадження демократичних принципів, на сьогодні знаходиться перед важливим вибором  вектору свого подальшого розвитку. Пошук ефективної моделі для розвитку української державності потребує аналізу досвіду провідних світових правових систем. Р. Давід виділив такі правові системи, як: англосаксонську (англо-американську), романо-германську, соціалістичну, релігійну, традиційну [1, c. 37]. У межах даного дослідження звернемось до розкриття ефективності англо-американської та романо-германської правових систем.
Англо-американська правова система засновується на прецендентному праві і в цьому можна вбачати основних фактор її ефективності. Так, досліджуючи природу права англійській науковець Єремія Бентама у ХІХ ст. розробив ідеї утилітаризму. Головною в утилітаризмі є ідея про можливості виведення загальної справедливості, як допоміжного принципу, із щастя як морального принципу більшого ступеня спільності. Користь вінчає собою тріаду основних моральних принципів класичного утилітаризму: користь, щастя та гедонізм (задоволення). Суспільство повинне взяти на себе розподіл благ між членами суспільства для того, щоб забезпечити максимальне щастя для максимального числа людей. Найбільш справедливим варто вважати те суспільство, що здатне надати своїм членам найбільш піднесене щастя, пов'язане з духовними й інтелектуальними досягненнями [2, c. 103]. Тобто відповідно до міркувань Бентама ефективність правової системи проявляється, коли вона може забезпечити справедливий перерозподіл суспільної користі між членами суспільства, чим забезпечуючи загальний добробут.
У цьому сенсі один з основоположників американської соціологічної юриспруденції Т. Парсонс стверджував, що фактична ефективність правових систем багато в чому залежить від одержуваної ними моральної підтримки як систем, що володіють, з погляду більшості людей, на яких поширюється їхня дія, «внутрішньо властивою» їм справедливістю. Моральний обов'язок не тільки пропонує робити одні дії й утримуватися від інших, але й служить проявом у дії прихильності цінностям і, отже, головною крапкою зчленування соціального співтовариства з нормативним аспектом культурної системи. Цінності, за Т. Парсонсом, є складовою частиною соціальної системи, які він визначав як загальноприйняті уявлення про бажаний тип соціальної системи, насамперед  про суспільство в уявленні його власних членів [‎3, c. 50]. Д. Дьюї виступав як прихильник лібералізму та «американського способу життя». Ідеям класової боротьби він протиставляв ідеї класового співробітництва та «меліоризму», тобто поступового поліпшення суспільства (особливе місце в цьому процесі автор відводив реформам в області педагогіки) [4, c. 40]. Тобто, на думку Д. Дьюї, головними показниками соціальної ефективності права є корисність та практична доцільність. Тобто головне досягнення англо-американської правової системи, котре важливе врахувати Україні, полягає у тому, що ідея права нерозривно пов'язана з ідеєю соціального контролю. Вона орієнтується не на норму права, а на правозастосовну практику, де право повною мірою виявляє свою ефективність, не заперечуючи значимості закону, як важливого джерела права, розвитку якого сприяють судові прецеденти. 
Таким чином, в англо-американській правовій системі ефективність права засновується на критерії справедливості, підкріплена критеріями корисності та доцільності. Право визнається ефективним, коли може задовольнити традиційні прагнення членів суспільства, які діють раціонально, задовольняючи свої потреби та втілюючи у життя свої інтереси. Основне джерело права у вигляді прецеденту в англо-американській правовій системі, а також «право справедливості» повністю відповідає цьому критерію.
У свою чергу, романо-германська система виникла у результаті відродження концепції римського права країнами  континентальної Європи. На переконання Ж.-Ж. Руссо, політичний устрій має бути таким, щоб людина, об’єднуючись з іншими людьми в суспільство, не втрачала своїх природних прав і зберігала свободу. Обґрунтуванню цього твердження слугує ідея народного суверенітету, яка є центральною у його вченні [5, c. 315]. Алексіє де Токвіль визначає цю правову систему як такий суспільний лад, що не знає станового поділу і базується на принципі рівності. Але досягнення рівності ще не означає встановлення свободи. Проблема полягає в тому, щоб усіляко сприяти досягненню єдності, балансу рівності і свободи, створюючи для цього й відповідні політико-правові інститути [6, c. 497]. Тобто у романо-германській правовій систему у фундамент вимірювання соціальної ефективності права покладений критерій формальної рівності перед законом.
Обґрунтування ефективності правової системи у рамках принципу формальної рівності, на думку вчених, лежить не в «чистій» рівності, а в рівності, відкоректованій з урахуванням соціобіологічних характеристик суб’єктів права [7, c. 74]. Підтримка незахищених верств населення можлива до того моменту, поки вони одержать необхідні умови для вільного розвитку, а подальша допомога держави буде носити неправовий характер і може обернутися в остаточному підсумку порушенням принципу справедливості для інших громадян. У цьому сенсі за Г.Кельзеном немає значення, яка конкретна норма приймається в тому чи іншому суспільстві за базисну. Головне, щоб вона забезпечувала мінімум покірності, слухняності людей, решту зробить правова система,  і в цьому – запорука ефективності правової системи, адже всі інші норми спираються на авторитет базисної норми й виводяться з неї [‎8]. Такою засадничою нормою у романо-германській правовій системі є рівність суб’єктів права, з якої будується вся правова система та її формальні джерела – закони, в яких наводяться суб’єктивні права та юридичні обов’язки рівноправних осіб.
Таким чином, дві провідні правові системи сучасності базуються на різних фундаментальних критеріях ефективності права. Англо-американська правова система визнає початком соціальної ефективності законодавства приватну та публічну справедливість, звідси й випливає основне джерело права цієї системи – судовий прецедент. Романо-германська правова система у контексті соціальної ефективності її законодавства ґрунтується на нормативній рівності суб’єктів права, що обумовлює жорсткий нормативізм цієї системи. 
В Україні найбільш значні постулати обох правових систем мають перспективу отримати розвиток. Звісна річ, традиційно Україна відноситься до країн з романо-германською правовою системою, а в її Основному Законі проголошується рівність між громадянами та соціальний напрям розвитку держави, що є необхідним для забезпечення інтересів усіх верств суспільства.   І це робить вітчизняну правову систему ефективною щодо забезпечення рівних можливостей усіх осіб відповідно до закону. З іншої точки зору, чинна Конституція України проголошує, що правосуддя здійснюється відповідно до принципу верховенства права, а не принципу законності, практика Європейського Суду з прав людини має виконуватись усіма суб’єктами владних повноважень, а правові позиції Верховного Суду України згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є обов’язковими для всіх судів з аналогічних справ. Себто ми бачимо, як вітчизняна правова система поступово доповнюється принципом справедливості як однією з фундаментальних засад українського суспільства, в якому рівні суб’єкти діють для досягнення власного блага та задоволення власних інтересів. Слід відзначити, що відбувається це з урахуванням того, що сучасний період глобалізації продукує конвергенцію правових систем національних держав й висуває на перший план демократичну складову правових режимів. Ефективною на даному етапі стає та правова система, яка відповідає рисі демократичності. З цієї точки зору поєднання у правовій системі Україні найбільш значущих рис романо-германської та англо-американської правової системи виглядає логічним та доцільним результатом обрання нашою країною демократичного шляху розвитку.

Список використаних джерел: 
1. Давид Р. Основные правовые системы современности. Москва, 1999. 400 с.
2. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб. Пособие. Москва: Дело, 2000. 344 с.
3. Посконин В.В. Правопонимание Толкотта Парсонса. Ижевск: Изд-во Удм. Ун-та, 1998. 343 с.
4. Адыгезалова Г.Э. Социологическая юриспруденция США в XX веке: формирование доктрины, развитие и совершенствование правопорядка. СПб.: Издательство «Юридический центр-Пресс», 2012. 270 с.
5. Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. 592 с. URL: http://moskalik.at.ua/kurs_lekziy/01.filosofija_posibnik_krivulja.pdf
6. Куц Г.М. Класичний лібералізм: Європейські та Північно-Американські версії. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. Київ: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 2010. Вип. 37. С. 493—500. URL: https://otherreferats.allbest.ru/economy/00276340_0.html
7. Лапаева В.В. Правовой принцип формального равенства. Журнал российского права. 2008. № 2. С. 67—80. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/pravovoy-printsip-formalnogo-ravenstva.pdf
8. Киріченко І.А. Сутність права з точки зору юридичного позитивізму. Митра справа. 2011. №1 (73) URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ms/2011_1_2/216.pdf 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Травень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція