... Роби велике, не обіцяй великого (Піфагор) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.06.2018 - СЕКЦІЯ №2
На сьогоднішній день важливим етапом дослідження в адміністративному праві є розгляд стягнень, які настають за порушення адміністративних норм. Адміністративна відповідальність виступає одним з видів юридичної відповідальності. Під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не передбачає відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність. Тобто адміністративні стягнення є конкретною мірою відповідальності за адміністративні правопорушення, а саме ті, що вказані в санкції статті.
Сутність адміністративної відповідальності виявляється в накладенні адміністративних стягнень на осіб, які вчинили протиправні дії або бездіяльність.
Адміністративне стягнення – це визначена в законі міра покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального або фізичного характеру, яка застосовується щодо суб'єкта адміністративного проступку за його протиправне діяння.
Метою адміністративного стягнення, як зазначено в статті 23 КУпАП, є виховання особи, яка вчинила адміністративний проступок, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами [1].
В українській правовій науці, як і в розробках радянських учених, питання визначення санкцій вивчалося достатньо ґрунтовно такими вченими як І.І. Веремеєнко, О.Е. Лейст, С.Т.Гончарук, В.П. Чабан, В.К. Колпаков, Стеценко С.Г., Ю.А. Ведєрніков.
Адміністративні стягнення характеризуються тим, що несуть в собі елементи репресивного (карального), виховного та запобіжного характеру, як це випливає із ст. 23 КУпАП. Крім того, вони мають за мету захист громадської безпеки, власності, встановленого порядку управління та інших суспільних відносин. Кожне адміністративне стягнення – це несприятливі юридичні наслідки, це покарання за шкоду, завдану проступком суспільним відносинах. В основі адміністративної відповідальності лежить адміністративне правопорушення, кримінальної відповідальності – злочин, дисциплінарної – дисциплінарний проступок, матеріальної – заподіяння матеріальної шкоди. Суб’єктами адміністративної відповідальності виступають як фізичні особи, так і колективні утворення, а за кримінальної відповідальності – тільки фізичні особи. Особливість адміністративної відповідальності полягає і в тому, що адміністративні стягнення накладаються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади і посадовими особами чи суддями; кримінальне покарання накладається виключно судами. Між суб’єктом адміністративного правопорушення та особою, яка накладає адміністративне стягнення, відсутні службові відносини. За цією ознакою адміністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної, для якої наявність таких взаємин є необхідною умовою [2].
На відміну від кримінального покарання, яке автоматично тягне за собою наявність судимості, застосування адміністративної відповідальності таких наслідків не передбачає. Адміністративне стягнення згідно з чинним законодавством діє протягом року з моменту його застосування. Заходи адміністративної відповідальності вживаються відповідно до законодавства, що регламентує провадження у справах про адміністративні правопорушення. Кримінальні справи розглядаються згідно з кримінально-процесуальним законодавством. Отже, адміністративна відповідальність має особливості, що вирізняють її з-поміж інших видів відповідальності. Причому основна її особливість – це те, що необхідною підставою для застосування цієї відповідальності є наявність адміністративного правопорушення, а заходом впливу має бути адміністративне стягнення.
Адміністративне стягнення – захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами [3].
Адміністративні стягнення сукупно складають чітку систему, що базується на певних принципах. Перелік стягнень наводиться у Кодексі України про адміністративні правопорушення від легшого до тяжчого. 
Існують декілька варіантів класифікації стягнень, що базуються на різних критеріях. Основні з них: за порядком застосування (можуть застосовуватись як основні та як додаткові або лише основні), за характером впливу (особисті, майнові, особисто-майнові), залежно від суб’єкту застосування (застосовується лише судами та застосовується іншими органами та посадовими особами) [4].
Відповідно до статті 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вчинення адміністративних правопорушень передбачено визначений перелік адміністративних стягнень таких як: попередження, штраф, штрафні бали, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, а також грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання),позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, суспільно корисні роботи, адміністративний арешт, арешт з утриманням на гауптвахті.
Разом з тим, окремі санкції статей є розмитими, наприклад, штраф за вчинені правопорушення призначається не у конкретному розмірі, а, наприклад, від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [5].
Наприклад, за порушення митних правил, згідно статті 461 Митного кодексу України, передбачено накладення лише трьох видів адміністративних стягнень, як попередження, штраф, конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення – безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного орган [6].
Але важливо звернути увагу на те, що Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті 24 КУпАП, види адміністративних стягнень, а також передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок, як зазначено в ст. 24 КУпАП та ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців» може застосовуватися такий захід, як адміністративне видворення за межі України [7].
Вчинення адміністративного правопорушення неповнолітнім є обставиною, яка пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.
Щодо неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу за вчинення адміністративних правопорушень: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого, попередження, догана або сувора догана, передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Таким чином, адміністративне стягнення зазвичай проявляється в моральному чи матеріальному впливі щодо правопорушника. Окремі види стягнень можуть одночасно поєднувати моральне засудження, матеріальний вплив і тимчасове обмеження прав правопорушника. Зокрема, такі наслідки настають за адміністративного арешту, позбавлення спеціальних прав і виправних робіт. Загалом усі стягнення, будучи пов’язаними між собою, утворюють єдину систему, що базується на підставах і меті їх застосування, можливості їх взаємозаміни. У цьому процесі основним чинником є мета, передбачувана стягненням. Мету стягнення складають: покарання правопорушника, припинення протиправного вчинку, відновлення порушених правовідносин, виправлення правопорушника та попередження можливих з його боку нових проступків, а також відшкодування завданих проступком збитків.

Список використаних джерел:
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: закон України від 07.12.1984 р. № 8073-X: станом на 05.05.2018 р. №2118-19. URL: http://zakon3.rada.gov.ua.
2. Авер’янов В.Б. Адміністративне право України: навч. посібник. Київ. Юридична Думка, 2011. 286 с.
3. Копєйчиков В.В. Правознавство: навч. посібник. Київ: Юринком Інтер, 2003. 524 с. 
4. Стеценко С.Г. Адмістративне право України: навч. посібник. Київ: Атіка, 2008. 624 с.
5. Ведєрніков Ю.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: навч. посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 356 с.
6. Митний кодекс України: закон України від 13.03.2012. № 4495-VI: станом на 26.05.2018 р. № 2321-19. URL: http://zakon0.rada.gov.ua.
7. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI, станом на 29.04.2018 р. URL: http://zakon5.rada.gov.ua.

Науковий керівник: Рудой К.М., к.ю.н., доцент, професор кафедри кафедра адміністративного права та адміністративного процесу Одеського державного університету внутрішніх справ, підполковник поліції. 
 
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція